Рейд на NEMIROFF - виклик новій владі

Робота заводу ДП "УГК "Nemiroff", який 19 березня штурмували триста озброєних бойовиків за наказом  міноритарних акціонерів Якова Грібова (20 % акцій) і Анатолія Кіпіша ( 17,48 %) , заблокована. За останній місяць в Україні три судові інстанції прийняли рішення, що зупиняють це свавілля. Проте, близько двох тисяч співробітників за фактом залишаються без роботи і зарплат, держбюджет щомісяця недоотримує понад 100 млн грн, а полиці магазинів рясніють етикетками горілки Nemiroff російського розливу.

Такого ще не знала судова практика України, коли різні судові інстанції на підтвердження європейських судів видають рішення за рішенням на користь легітимного керівника підприємства Алли Глусь, а всупереч усьому до держреєстру вноситься інший -- "кишеньковий" рейдерський директор Юрій Сорочинський.

Можна здогадуватися, скільки довелося "відстебнути" Грібову і Кіпішу за внесення Сорочинського в ЄДРУ 12 березня. Їм якось вдалося проігнорувати заборону Господарського суду м. Києва від 4 березня 2014 на будь-які зміни щодо ДП "УГК "Nemiroff" в держреєстрі (документ), і влаштувати фізичну розправу над Немирівським держреєстратором Олегом Чухно. При цьому на публіці Грібов свої безчинства подає за суто правовий спосіб роботи.

13 березня Окружний адміністративний суд м. Києва виніс Ухвалу, яка зупинила ці незаконні реєстраційні дії  (документ). А 4 квітня цей же суд підтвердив, що "кишеньковий" директор внесений до держреєстру незаконно і зобов´язав відновити запис про Аллу Глусь як про єдиного легітимного гендиректора ДП "УГК "Nemiroff" (документ). Але, судячи з усього, закони писані не для всіх. Сорочинський продовжує займатися самоуправством від імені компанії і числиться в держреєстрі як керівник ДП "УГК "Nemiroff".

Стратеги інформаційних війн

Навіщо міноритаріям потрібно було розв’язазати ще одну війну – інформаційну ? Відповідь прозаїчна. Щоб дискредитувати атакуючого партнера, дезінформувати за допомогою ЗМІ можновладців і громадськість, відвернути увагу від рейдерських схем!

Так, нещодавно у ЗМІ була розтиражована публічна подяка генпрокуратурі і особисто в.о. генпрокурора Олегові Махніцькому за втручання в конфлікт акціонерів від імені Nemiroff Holdings Limited. По-перше, європейський суд заборонив NHL будь-які зміни в управлінні, а тим більше звернення до держорганів і суди з цього питання, по-друге -- з яких пір прокуратура займається господарськими спорами між акціонерами? Ця інформація з´явилася після звернення до генпрокуратури Олександра Глусь (25,04 % акцій) за фактом рейдерського захоплення з використанням державних структур і грубого порушення закону держреєстратором.

Останній приклад -- вчорашня новина про "свіже" судове рішенні Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), датована 29 серпня 2012 року, яким Сорочинський нібито відновлений на посаді. Насправді, мова йде про судове рішення дворічної давності, яке жодним чином не відноситься до ДП "УГК"Nemiroff", а стосується іншої української компанії Nemiroff -- ДП "Алко Інвест Україна". Причому постанова ВАСУ, про яку йде мова в інформаційній "качці", не оцінює законність або незаконність зміни керівника компанії, а просто вказує, що з позовом звернувся не той позивач. Таким чином, кут подачі судового рішення кардинально міняє його суть і вводить в оману громадськість.

Лондонський міжнародний комерційний суд Кіпішу і Грібову теж не указ. Учасникам спору строго заборонено ескалувати конфлікт і розголошувати деталі процесу, не кажучи вже про інформаційні маніпуляції. Ці ж талановито перекручують суть того, що відбувається, називаючи біле чорним і навпаки в залежності від обставин. Розуміючи марність спроб прибрати до рук Nemiroff, Грібов і Кіпіш поширили інформацію про свою перемогу в Лондоні в російських і українських ЗМІ. Аргументом стала ... сума судових витрат у ході трирічного процесу, яку оплачують обидві сторони, а судовий процес у Лондоні триває і зараз.

І ні слова про те, що відео силових захоплень заводу в м. Немирів Вінницької обл. і російського представництва Nemiroff у Москві під їх керівництвом шокувало суддівський корпус Лондонського трибуналу. Про те, що до цих пір неоплаченими залишаються поставки продукції УГК "Nemiroff" в Росію за 2011 рік на суму $14,7 млн. Хоча судові рішення є як в Україні, так і в Росії. Всі ці гроші були виведені з компанії на рахунки підконтрольних рейдерам структур. За даними розкрадання ведеться слідство.

Кумедно виглядають заяви Кіпіша і Грібова про свої добрі наміри. Обіцяючи відновити роботу захопленого силою заводу, вони мовчать про те, що запустять його знову-таки заради паблісіті і зараз в терміновому порядку шукають іншу торгову марку для розливу, щоб забезпечити можливість продажу в Україні російського аналога Nemiroff. Наявні на підприємстві запаси підготовленої до розливу горілки і запаси спирту забезпечать роботу заводу як мінімум на 2 тижні на повну потужність. Проте в цьому немає ніякого сенсу -- Грібову і Кіпішу важливо оперативно реалізувати імпортовану з Росії продукції, щоб заплатити за рахунками.

Ще одна, на перший погляд, не дуже значна деталь. У своїй масової комунікації Грібов і Кіпіш вказують, що представляють інтереси 75 % акцій. Хоча насправді -- 74,96 %. А ця невелика, здавалося б, різниця прямо впливає на формат та умови прийняття стратегічних рішень в компанії. Але не це найголовніше , адже коли збирається більшість для розвитку бізнесу -- це нормально , а коли четверо збираються в більшість, щоб бити одного в темному провулку -- це вже злочин! Наприклад, в США працює механізм захисту міноритарія від такої "більшості" навіть якщо він володіє 3 % акцій, а в нашому випадку у Глусь блокпакет -- 25,04 %.

Звідки у рейдерів гроші?

Наживатися в темну на активах компанії Nemiroff Грібов і Кіпіш взялися ще з самого початку. Спливли ж їх махінації на завершальній стадії продажу компанії "Русскому Стандарту" у 2011 році, коли аудитори виявили списання з рахунків Nemiroff $ 17 млн на користь компаній Грібова і Кіпіша. Іншими словами, це гроші, вкрадені у Глуся. І вони стали однією з причин конфлікту. До речі, схему вів  тоді ще просто юрист Кіпіша Юрій Сорочинський -- великий спеціаліст такого роду справ.

Та й сам Кіпіш не в змозі відмити свою репутацію від брудних плям. ЗМІ називають його одним з десяти найбільших українських фінансових шахраїв. Кіпішевська компанія "Хекропет" так і не повернула європейським банкам біля $ 33 млн кредитних коштів, а її активи, віддані під заставу, за допомогою корупційних схем у судах, були відчужені на користь споріднених компаній, які живі й понині. Британський інвестфонд "Дженезіс" вклав у компанію Кіпіша через викуп акцій $ 10 млн , але дивідендів не дочекався -- Кіпіш з Сорочинським її спритно збанкрутували. Широке коло інвесторів зараз переслідують Кіпіша в судах різних юрисдикцій.

Незважаючи на те , що слава про фінансові махінації закрила перед Грібовим і Кіпішем двері банків в Україні та Росії, вони все-таки знайшли вихід і отримали довгоочікуваний кредит. Наприкінці 2013 р. московське відділення Ощадбанку Росії після неодноразових відмов центрального офісу видав їм 530 млн руб. Саме за ці гроші фінансувалася рейдерська схема.

Політичні спекулянти

Політичну карту Грібов і Кіпіш розігрували з першого дня корпоративного конфлікту в компанії. Важкі часи – їх стихія. В 2011 році вони з молодиками-спортсменами здійснити силове захоплення заводу і тримали його в простої кілька місяців, подавали абсурдні судові позови і добивалися таких же рішень. Блокували операційну діяльність компанії, залякували і шантажували сім´ю Глусь і бізнес-партнерів підприємства. При цьому втягували в свої брудні ігри і публічну комунікацію Анатолія Кінаха на Антирейдерському комітеті, аби виглядати переконливо і виправдати свої дії.

У нових політичних реаліях 2014 року -- та ж історія. 13 березня вони провели прес-конференцію, де в присутності представника Антикорупційного комітету України повідомили про внесення Сорочинського в ЄДРУ, пообіцявши, що будуть "заходити" на підприємство "за законом". 19 березня він свою обіцянку "виконав": завод штурмували триста до зубів озброєних бойовиків.

Користуючись складною ситуацією в країні, Грібов і Кіпіш цинічно маніпулюють реаліями і звинувачують засновника компанії у співпраці з тепер вже опозиційною політичною силою. У високі кабінети розсилають листи, в яких засновник компанії Nemiroff Степан Глусь представлений як креатура Партії регіонів, нібито він брав  активну участь у фінансуванні діяльності партії. Два роки тому той же Грібов, представившись головою ради директорів Nemiroff Holdings Limited (хоча посади такої не існує) підписав звернення до депутатів Партії регіонів, в якому повідомляв про те, що нібито Степан Глусь фінансував опозиційну тоді "Батьківщину". На підставі цього звернення Азаров давав прямі вказівки чиновникам забезпечувати підтримку Грібова і Кіпіша з боку влади та судової системи в їх війні за Nemiroff. Компанія після цього перейшла в режим виживання ...

Корупціонерів до відповіді

Представники ДП "УВК "Nemiroff" звернулися до Генеральної прокуратури, МВС, Міністерства  юстиції, Антикорупційного комітету, а також до Комітету ВРУ з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики із заявами за фактом незаконного внесення до держреєстру відомостей про Юрія Сорочинського, а також рейдерського захоплення підприємства. Компанія вимагає вжити заходів щодо відновлення інформації в держреєстрі про Аллу Глусь як керівника ДП "УГК "Nemiroff", недопущенню самоуправства Сорочинського, запобігти розкраданню готової продукції, виробничих потужностей, матеріально-технічних ресурсів, сировини, комплектуючих, а також звільнити завод від загарбників і в терміновому порядку відновити виробництво. Адже вже після захоплення підприємства пройшов майже місяць, а виробництво залишається заблокованим, персонал не допускають до роботи і не виплачують заробітну плату.

Прокуратура розглянула заяву ДП "УГК "Nemiroff" з приводу незаконного захоплення підприємства і відкрила кримінальне провадження (№ 12014020240000149). Примітно те, що незважаючи на брудну тактику Грібова і Кіпіша , сім´я Глусь продовжує боротися за права власників у рамках правового поля. Результат конфлікту власників Nemiroff стане лакмусовим папірцем для перевірки ефективності нової влади: потураючи рейдерам і маніпуляторам, Україна втрачає зразкові бізнеси, які десятиліттями наповнювали її бюджет і досягли масштабів світового визнання.

Переглянути повну версію можна тут.