УКРАИНА

Борис Клімчук: Скаржаться і плачуть тільки невдахи

 

Голова Волинської облдержадміністрації

 

Чи можна, на Ваш погляд, вирішувати проблему від’ємної демографічної динаміки в окремо взятому регіоні? Якщо так, то яким чином?


Три роки поспіль у нас — природний приріст населення. За рівнем народжуваності наша область, поряд із Рівненською та Закарпатською, тримає першість. Якщо в Україні на кожну тисячу жителів з’явилося на світ у середньому по 11 дітей, то на Волині — 14,1, Закарпатті — 14,8, Рівненщині — 15,3 дитини. Зменшився і рівень смертності. Він є нижчим, ніж у попередні 12 років.

Тут, я вважаю, спрацювали стимули, які впроваджує держава. Це - чи не єдиний вдалий проект Президента Ющенка і його команди — щодо стимулювання народжуваності відповідними виплатами. Нова влада, розуміючи глибину цієї проблеми, не лише не зменшила, а й збільшила ці виплати. В 2012 році винагороду, яка виплачується при отриманні почесного звання «Мати-героїня», отримали 2695 волинянок. Все це, звичайно, серйозні засоби стимулювання, які не могли не спрацювати. Чому вони найкраще спрацювали на Волині і в Рівненській області? Рівненщина, до речі, це територія історичної Волині. У нас традиційно великі родини.

Хочу зауважити, що головний ресурс кожної країни — це її люди. Зменшення кількості жителів є трагедією для країни. І добре, що Президент Ющенко і Президент Янукович це зрозуміли. І ухвалили дуже серйозне фінансово-економічне, політичне рішення про підтримку сімей, стимулювання народжуваності. Тому що це — майбутнє. Будь-яка держава за будь-яких технологій порожня без людського ресурсу. Мене тішить, що під новонароджених ми маємо нормальну базу, тішить, що Волинь другий рік поспіль має одну з найнижчих в Україні малюкову смертність і немає випадків материнської смертності. Це означає, що наші медики працюють правильно, чітко, оперативно. У нас на базі Луцького пологового будинку діє неонатальний центр. Ми його давно організували, ще за часів мого першого головування в обласній адміністрації. Наші лікарі почали рятувати і виходжувати 600-грамових малюків ще 10-13 років тому.

 

Як Ви ставитеся до ідеї, щоб держава в особі обласних державних адміністрацій взяла на себе всі боргові зобов’язання по зарплатах, одноразово погасила їх, а вже потім питала з боржників сама, знявши цей тягар з плечей найманих працівників? (Ціна питання — всього лише 894 млн грн; на підготовку до «Євро-2012» країна витратила грошей в 47 разів більше.)


Цікава ідея. Якби це робити сьогодні або завтра, то я — за. Бо я вже виконав значну частину цієї роботи. Коли я повернувся на посаду голови Волинської облдержадміністрації, то борги із виплати зарплати в області були за 30 млн. грн., сьогодні ж їх залишилося тільки 4,3 мільйона. Я взяв би зобов’язання на себе, питав би з боржників. Але, знаєте, питати можна з економічно активних підприємств, що ми й робимо. Але на сьогодні більшу половину боргів, що залишилися, наплодили підприємства-банкрути. Тут питати з боржників ОДА, звичайно, може, але цей запит буде поза межами її компетенції. Ми не маємо впливу на ці процеси, вони вже перебувають у юрисдикції судів і виконавчих служб. Ми можемо хіба що відстежувати, говорити про ефективність чи неефективність роботи державних виконавців, що ми, до речі, маючи аргументи, теж робимо. Від економічно активних підприємств ми домоглися змін на краще у цьому напрямі, а з банкрутами потрібне правове рішення.

Для зменшення заборгованості із виплати зарплати ми застосовували різні методи. Один із них — мої, як я їх називаю, «листи щастя». В них я звертався до керівників, до власників, до менеджерів як до патріотів України. Я їм писав: дорогі мої, я вдячний вам за розвиток бізнесу на Волині, за те, що ви створили робочі місця, їх тримаєте і платите своїм людям, але я абсолютно вас не розумію, коли ви обмежуєте людей в їхньому праві отримати зарплату вчасно. Цю роботу я розпочинав два з половиною роки тому. Це — не репресії, тут треба достукатись до розуму, до серця, до сумління українців. Бо власник — українець, і люди, які в нього працюють, — українці. Як казав колись Президент Литви Альгірдас Бразаускас, — «Я не борюся з тіньовою економікою, я створюю умови, щоб мої бізнесмени, які поки що там, в тіньовій економіці, потихенько виходили в сіру зону, а потім — у світлу». Великі слова великої людини, у якої я мав щастя вчитися, працюючи Послом України у Литві. Тому ми не боролися, а системно працювали, використовуючи різні методи для того, щоб погасити борги.

 

Як Ви ставитеся до ідеї бюджетного федералізму? Чи вважаєте Ви продуктивними міжбюджетні відносини, що склалися сьогодні, коли в центрі консолідується до трьох четвертих загальних доходів країни, а делеговані органам місцевого самоврядування повноваження фінансуються за залишковим принципом? (Зокрема, в поточній версії бюджету-2013 недофінансування повноважень становить 30 млрд грн.)


Бюджетний кодекс, який ухвалювався з ініціативи Президента Кучми і розроблявся прем’єр-міністром Ющенком, був дуже прогресивним кроком на той час. Я був одним із апологетів того Бюджетного кодексу, хоча тодішні мої колеги-губернатори сприймали його по-різному. У ньому закладена формула, за якою бюджетний розподіл йде і до сьогодні. Формула, за якою обласні ради й обласні державні адміністрації позбавлені впливу на розподіл бюджетного ресурсу. Може, на той період, при тому рівні бюджетної забезпеченості на область, місто, на район, не всіх вона задовольняла. Але, що стосується моєї рідної Волині, то ця формула сьогодні покриває всі захищені статті бюджетів усіх рівнів. Я був одним із тих губернаторів, які звертались до прем’єра Пустовойтенка і просили гроші, ті, які нам належали. Але ці гроші до затвердження формули розподілялися в ручному режимі. Кожного дня. Сьогодні, інколи зустрічаючись, ми згадуємо ті дні, як страшний сон. Ми чекали Ігоря Мітюкова (тодішнього міністра фінансів), доки він поїде до прем’єра, підніметься на 8-й поверх і скаже нам: «Ні, сьогодні грошей немає». А тут — люди голодні. Тут — невиплачені по півроку зарплати, соціальні виплати. Тому для мене формула, яка сьогодні працює, це — програма-мінімум, яка реалізована. Майже три роки я практично не турбуюся і не цікавлюся в казначействі, як відбувається розподіл грошей на захищені статті бюджету. Моє завдання — спробувати виявити разом зі своїми колегами міськими головами, головами районних адміністрацій непродуктивні витрати і скоротити їх. І нам це вдається. У цьому році ми маємо в обласному бюджеті 35 млн. грн. зекономлених торік коштів. Формула дозволяє нам працювати, держава в нас не вилучає цих грошей. І це правильно.

Природним є бажання людей, які живуть і працюють, отримувати більше. Так само більше хочуть регіони, території. Але більше чи менше, все пізнається в порівнянні. Сума інвестицій на соціально-економічний розвиток Волині у 2009 році була 13,9 млн. грн. на весь рік. Але тодішній голова Волинської обласної ради писав листа прем’єру, казав, Юліє Володимирівно, ці гроші не туди треба, а туди, бо ось там проголосували за нашу політичну силу, а ось там — наші вороги. Це — такий сором, така ганьба. Хоч ці люди до цього часу не розуміють, що це - ганьба. Вважають, що з точки зору партійного будівництва це звична річ. Мене ж цікавить, що буде загалом у регіоні. За неповних три роки сума капітальних інвестицій, які область отримала від держави, — майже 850 млн. грн. За ними — добудовані об’єкти, відбудовані школи, садочки, лікарні. За ними — повернення наших будівельників із Москви, Білорусі, Португалії. За ними — утворення нових будівельних організацій.

Щодо бюджетного федералізму. Ніде немає самодостатніх громад. У Польщі самодостатніх гмін відсотків 30. Колись в Україні була така спроба. Були зібрані голови сільських і селищних рад, і їм було сказано: даємо вам свободу, будемо формувати бюджет знизу догори. Більшого популізму і нещирості я не знаю. Не можна ж так людей в оману вводити. Ми чітко працюємо із сільськими головами. Вони вмонтовані в систему влади. Вони знають одне золоте правило: якщо твоя громада потребує реконструкції якихось об’єктів, нового будівництва, то ти, як сільський голова, мені листів не пишеш. Завдання сільської громади — визначитись із пріоритетами, виготовити проектно-кошторисну документацію і тільки тоді апелювати з чіткими розрахунками до обласної влади. І, не дай Боже, писати листи в Київ. Це забирає час, енергію і викликає синдром споживацтва.

 

Чи є в облдержадміністрацій способи допомогти робітникам підприємств в боротьбі за підвищення зарплат? На чиєму боці повинна виступити ОДА в разі конфлікту між хазяїном та найманими працівниками? (До прикладу, «Новий курс» Франкліна Рузвельта розширив права профспілок на шкоду інтересам роботодавців, що в кінцевому випадку призвело до значного зростання соціальних гарантій.)


Я не вживаю слова «боротьба». Для мене воно не існує. Боротьба може бути на спортивному килимі. Має бути система роботи в кожному випадку, з кожної окремої теми, враховуючи особливості того чи іншого бізнесу. В області є серйозні підприємства харчової, металургійної, машинобудівної промисловості. Вони, як правило, в оренді або у приватній власності, є підприємства практично із стовідсотковим іноземним капіталом. От чого я буду боротися за зарплату на ПАТ «СКФ Україна», флагмані машинобудування? Я думаю, це — найуспішніший проект іноземних інвестицій за роки незалежності в машинобудуванні України. Там середня зарплата сьогодні майже 5 тисяч гривень. Або для чого я буду регулювати стосунки роботодавців і найманих працівників на заводі «Кромберг енд Шуберт», коли там зарплата за 5-6 тисяч гривень? Середня заробітна плата на Волині за три останні роки виросла. І темпи її приросту у нас значно вищі, ніж в середньому по Україні.

Звичайно, бувають і конфліктні ситуації між роботодавцями і найманими працівниками. У нас спеціально створено комісії для врегулювання цих конфліктів. Але на Волині немає великих конфліктів, тому що в людей є право вибору. Сьогодні існує дефіцит робочих рук із серйозних робітничих професій, які високо оплачуються. Роботодавці чекають на кваліфікованих зварювальників, бульдозеристів, трактористів, яких готують профорієнтаційні центри. Треба тільки пройти навчання, отримати сертифікат, і ти вже працюєш. За «золоті» робочі руки сьогодні у світі йде серйозна конкуренція. Є люди, які працюють і добре заробляють у бізнесменів. А є ледарі, яких влаштовує оплата праці у тисячу гривень.

В разі конфлікту між хазяїном і найманими працівниками ОДА не повинна кидатися в ту чи іншу сторону. ОДА, оскільки ми державний орган, повинна чітко знати об’єктивну інформацію і спрямовувати всі дії в правове русло. Конфліктний спосіб вирішення ситуації — не найліпший вихід. Нам вдається залагоджувати конфлікти. З одного боку — інтереси робітників, з другого боку — бізнес, який має бути ефективним і платити податки.

 

Наскільки, за Вашою оцінкою, може збільшитися площа оброблюваних сільгоспземель і обсяг продукції, що вирощується, у випадку скасування мораторію на купівлю-продаж цих земель?


Я так думаю, що скасування мораторію не обов’язково призведе до різкого зростання посівних площ. Торік у нас залучено в обробіток 20,6 тис. га ріллі, що не використовувалася. Посіви займали 519 тис. га. За два роки з мораторієм ми ввели в обіг понад 80 тис. га ріллі. Ті аграрії, які вміють, хочуть і можуть працювати, ефективно працюють вже який рік поспіль. Наші обласні програми підтримки сільського господарства сьогодні стосуються фермерів і дрібних присадибних господарств. У 2012-му ними охоплено майже 30 тис. селян. А розвиток великого агробізнесу ми сьогодні не стимулюємо, в цьому немає потреби. Слава Богу, сьогодні агробізнес відбувається успішно. Принаймні менеджери волинського агробізнесу не ниють. Скаржаться і плачуть тільки невдахи, неуспішні. Такі є. Їм дай землю чи у власність, чи в оренду, вони однаково будуть погано господарювати, бо вони не вміють цього робити, не навчилися, не хочуть, не знають. Тут ми чинимо жорстко. Йдемо на конфлікт, кажемо селянам, розривайте договори. Ми, як орган влади, або через суд, або напряму відбираємо цю землю. Є інспекція, вона робить висновки, є контролюючі органи. З іншого боку, на Волині є, для прикладу, німецькі інвестори, які взяли в оренду землю і поки що її не засівають, але обробляють. Селянам за паї платять справно, вище середнього по області. Вони знають, що таке бізнес і кон’юнктура ринку. Я міг би вимагати з них: нарощуйте посівні. Але, як на мене, земля повинна оброблятися, на ній не має бути бур’янів. Вона потребує ефективного господаря. І це вже його справа – що, як і коли сіяти.

 

Чи близька Вам ідея виборності губернаторів — для зміцнення місцевого самоврядування?


Це — непогана ідея для зміцнення місцевого самоврядування, але нам насамперед треба дбати про зміцнення Української держави. Я у владі вже більше ніж 20 років. Влітку 1992 року мене обрали головою обласної ради. Тоді я був наймолодшим головою обласної ради в Україні, зараз — досвідчений губернатор. Я також вже був обраним губернатором. У 1994 році в Україні відбулися перші й останні вибори голів облвиконкомів і, одночасно, голів обласних рад. У 1995 році Президент Леонід Кучма і Голова Верховної Ради Олександр Мороз підписали спільну угоду, і я, в числі інших (але не всіх), обраних у 1994 році голів облвиконкомів і обласних рад, Указом Президента Кучми був призначений головою обласної державної адміністрації. Як відомо, у 1996 році була ухвалена Конституція України, де ця угода вже була узаконена як стаття Конституції. І я знову був призначений. І до 1998 року суміщав дві посади, чотири роки сидів на двох кріслах. І хочу сказати, що танки на проспектах і вулицях не стояли, журналістів ми не переслідували. Ми були більше відкриті. Хоча тоді було більше біди. Зарплату платили каструлями, велосипедами, холодильниками, гречкою, прасками. Це був важкий час для України. Як ми його прожили, як ми його витримали, не знаю. Але я йшов до вчителів, до ветеранів і казав: «Дякую, що ви терпите. Я разом з вами». Ми терпіли і будували державу Україна. І таки збудували. Ефективну державу. Ми, українці, це зробили.

Ідея виборності губернаторів сьогодні не на часі. Якщо ми хочемо мати потужну Українську соборну державу, ми будемо мати сильного Президента, вольову центральну виконавчу владу, міцну владу зверху донизу. Ви мені скажіть, чому нас про це сьогодні запитують, чому підкидають подібні рецепти? Ідею виборності губернаторів, ідею зміцнення місцевого самоврядування, ідею зміцнення парламентаризму? Пам’ятаю років шість-сім тому Володимир Путін сказав: «Ідея парламентаризму хороша, ефективна, але років з п’ятдесят, а може, навіть і сто в Росії пройде, коли ми станемо говорити про відхід від президентської форми правління». Ми що, не такі, як вони? То нам кажуть, що в нас нібито мало парламентаризму, що треба переходити на парламентсько-президентську модель. Це — експеримент, який загубить державу. Я, будучи послом в Азербайджані, не провів жодного засідання міжурядової комісії Україна — Азербайджан. Хоча був діалог президентів, Ющенко і Алієв зустрічалися разів п’ять. А на рівні урядів такого діалогу не було. Мені азербайджанські урядовці казали: «Так. Треба сісти в літак і полетіти. Але до кого? З ким домовлятися?» Отаку країну ми мали, де влада була так заорганізована, що не було до кого їхати, не було з ким домовлятися, підписувати угоди. І коли восени 2009 року Хав’єр Солана, вже перебуваючи на пенсії, читав лекції у Гарварді, він говорив не про демократію, а про країни з поганим урядуванням. Цитую: «Головна дилема сучасної дипломатії — це країни, що погано управляються. Вони, ці країни, і населення, що їх заселяє, є загрозою нам, цивілізованому світу». Він зробив аналіз по Азії, по Африці, а потім сказав, наскільки неефективно управляють Україною. Це було ще до президентських виборів 2010 року. Хав’єр Солана прямо казав, наскільки неефективно управляють Україною Президент Ющенко і прем’єр Тимошенко. Він їх посадив в один човен, що є правильно. Бо якщо ви взялися за цю роботу, то треба її робити ефективно. Демократія, як кажуть сьогодні європейці, повинна бути ефективною і результативною. Влада, чого і вимагає Президент України Віктор Янукович, повинна бути ефективною, професійною та відповідальною. А Україна має бути соборною, великою, самодостатньою європейською державою. І буде такою!

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

властьвлада деньги гроші стиль жизнистиль життя hi-tech hi-tech спорт спорт мир світ общество суспільство здоровье здоров'я звезды зірки
Архив Экспорт О проекте/Контакт Информатор

Нажмите «Нравится»,
чтобы читать «Комментарии» в Facebook!

Спасибо, я уже с вами.

   © «Комментарии:», 2016

Яндекс.Метрика Система Orphus