Розлучення: хто винен і що з цим робити

"Жодна людина не заслуговує твоїх сліз, а хто заслуговує – не змусить тебе плакати", – сказав Габрієль Гарсія Маркес

Але більшість жінок, які "назавжди" закрили за колишнім коханим двері, падають на ліжко та повертаються обличчям до стіни, щоб на багато місяців поринути в депресію… Ситуація погіршується, якщо він пішов не просто так, а до іншої, кинувши на прощання фразу "Від хороших дружин не йдуть".

Ця фраза відкриває довгу епопею  пошуку вад у собі, нещасній і нікому не потрібній. Розбирається по кісточках усе – від надто дебелих щиколоток до звички опускати сидіння унітаза, що його завжди дратувало. Товста, сумна, незграбна на кухні та в ліжку, тупа, безперспективна в кар`єрі, погана мати… Список убивчих ярликів можна продовжувати нескінченно. Але розберімося, чи достатньо підстав у такої безпросвітної депресії? Які думки спричиняють найбільше страждання?

"Мої недоліки та вади незліченні"

Дурниці! Перше, що потрібно категорично заборонити собі, – це копирсатися у своїх недоліках. Спогади про пригорілу картоплю, відмову від сексу, тривалу розмову з подругою, надто дорогі чоботи… Ти жила так, як могла, як вважала за потрібне. Це була ти, погана чи хороша, але справжня. Якби ти жила інакше, це була б не ти.

Обвинуватити себе у всіх смертних гріхах, переламати собі всі кісточки нескладно, але чи вдасться на уламках вибудувати нову особистість, більш успішну й щасливу? Навряд чи... Із наскрізь мокрого від сліз ліжка може підвестися зламана особистість. Але істерикам не під силу змінити людину на краще. Та й хто знає, що добре, а що – не дуже?

"Вона краща за мене"

Ця думка гризе тих, від кого чоловік пішов до іншої. Дурна думка. Для переїзду до іншої існують три основні причини:

– особливості чоловічої психіки. На легкий загул на стороні налаштовані майже всі чоловіки. А от потребу одружуватися знову і знову відчувають так звані істероїди – чоловіки демонстративного типу. Такі типажі (актори, якщо не за професією, то за покликанням) постійно відчувають гостру, непереборну потребу в демонстрації своїх достоїнств. І та сама "аудиторія" для цих цілей неприйнятна. От чому багаторазові одруження в богемному середовищі – звичайна справа. Просто зміна "залу". Не поганого на хороший, а одного на інший.

Якщо ти зв`язала своє життя з "актором" (близько 15% від загальної кількості чоловіків) – на жаль, від зміни декорацій не врятує ні вміння готувати запаморочливі салати, ні досконале знання "Камасутри". Погодься, немає сенсу шукати в собі недоліки, якщо йому потрібна новизна і тільки новизна.

– "не зійшлися характерами". Найбанальніше, але, втім, найправильніше твердження. Більшість людей одружується в стані закоханості, коли недоліків апріорі немає. Але цей період наркотичного сп`яніння швидко закінчується і поруч нерідко опиняється людина, з характером якої справді зійтися неможливо. Не тому, що один дуже хороший, а інший – невиправно поганий. Просто різні, несумісні.

Життя у всіх його проявах будується за тими ж законами. Ми не звинувачуємо огірки за те, що вони несумісні з молоком, але готові відправити себе на гільйотину, якщо власні звички, спосіб думки та життя не збіглися з іншим. Прийми обставини, що кричать щиру правду:

"Просто не зійшлися характерами!"

- криза середнього віку. Від цього не застрахований жоден чоловік. Років у 40 до кожного з них приходить фатальна думка: "І це – усе?". Ця думка – як попутний вітер, що змушує старого моряка піднімати порвані вітрила. Такий "мореман", можливо, розумом розуміє, що і руки вже не ті, і якір трохи іржавий, але… Виходить у море…

І ридати тут немає сенсу. Такі чоловіки намагаються втекти від своїх внутрішніх проблем, від усвідомлення того, що в житті вдалося аж ніяк не все. Змінюючи "шило на мило", вони біжать від себе, як від власної тіні, від якої, на жаль, не втекти... І не варто гризти себе через свою недосконалість, адже причина в ньому… До того ж такі "капітани" нерідко повертаються, не витримавши солоних бризів…

"Я не змогла зберегти сім’ю"

Це ще одна вбивча думка, що стелить доріжку до невралгії. Ця неймовірно безглузда установка, старанно викохана соціумом. Мовляв, сім’ю створює і береже жінка, і якщо осередок суспільства руйнується – її вина! Боже мій, яка дурниця! До того ж образлива для чоловіка. Він що, зовсім меблі? Сім’я будується чоловіком і жінкою, і якщо вона руйнується – це вина (або заслуга) обох. Задля справедливості треба сказати, що постулат про вину обох теж існує, але не в такій незаперечності.

Пам’ятай, що почуття вини за будь-що – найдурніша з емоцій. Конструктивності в ній – нуль! Не гризи себе, твоя енергія варта кращого застосування.

Висновки:

– твоєї вини в розлученні немає! Ніколи.

- Чоловіки йдуть не до кращих, а до інших, шляхетно звільняючи місце для твого щастя.

- Вони йдуть, охоплені власними психологічними проблемами. Твої особистісні риси тут зовсім ні при чому.

І останнє: "Король помер? Хай живе король!" Усе, що трапляється в житті, – на краще. І що швидше ти повернешся до світу не заплаканим, а освітленим очікуванням щастя обличчям, то швидше світ усміхнеться тобі, дивовижній і неповторній.

Автор: Лариса Воробйова
По материалам: Tochka.net