УКРАИНА

материалы по теме:

Власть

Чого цим дітям не вистачає…

0

Погано, що десять років тому більшість наших дітей зростала в родинах безробітних.

Мій чотирирічний син приїхав гостювати до бабусі, яка живе в Ніжині. Це місто хоч і має давні культурні традиції та статус університетського, проте маленькій дитині від цього не легше. Бо за статусом Ніжин насамперед райцентр, отже, в ньому немає розважальних мультиплексів, до яких звикла київська дитина. Більше того – міський парк, колись багатолюдний, нині не може похвалитися великою кількістю атракціонів: кілька нещасних каруселей юрського періоду. Адміністрація парку в цьому не винна такі невеселі, брате, в райцентрах часи настали. Нарешті, в міських дворах практично немає нехай стандартних, проте досить пристойно обладнаних дитячих майданчиків. Залізні гірки, поламані гойдалки, здебільшого іржаві «шведські стінки».

Я розумію свого малого, який тягне мене на атракціони з машинками чи запитує про каруселі, до яких звик. В маленькому місті дитині не вистачає розваг, до яких вона звикла в великому. Єдине, що залишається – це пояснювати: колись, мовляв, і сюди приїдуть машинки та інші забавки. Колись і тут побудують розважальний комплекс. Найсмішніше те, що я в це щиро вірю. Біда в тому, що дитину слово «колись» не влаштовує. Вона більше звикла до категорій «зараз» і «тепер». Це не тому, що діти Києва та інших великих міст надто балувані – просто вихідні дні для них означають не вештання між поламаних гойдалок та іржавих гірок, а культпохід до сучасного розважального комплексу. Для цього, звісно, вони цілий тиждень мусять бути чемними. Та це – елемент виховання.

Роздуми були б не варті уваги, якби не одна цікава обставина. В Києві моїй дитині часом не вистачає тих самих не облагороджених і запущених дитячих майданчиків. За прикладами далеко ходити не треба. В нашому парку побудували величезний гральний майданчик для дітей – комплекс палаців зі шпилястими дахами, з’єднаний мережею гірок та лабіринтів. Для того, аби звести це диво, вольовим рішенням знесли стареньку пісочницю, а заодно – гірку, гойдалки, словом – весь не надто застарілий, проте справді блідий на фоні новозведеного дива дитячий майданчик. І хоча дітлахи прийняли новинку на «ура», все одно запитують батьків: «Де наша гірка, яка стояла он там?»

Інший приклад: часто діти не поспішають до мультиплексів, задовольняючись старенькими і зовсім не суперовими майданчиками у власних дворах. Часом мені навіть не вдається витягнути малого звідти, аби повести, так би мовити, в цивілізацію. А ще буває, що домашні діти охоче лазять по довколишніх кущах та рівчаках, заявляючи: «Будемо гратися тут!»

Звісно, все це можна розуміти як дію принципу, згідно якого дитина має можливість вибору розваг і готова, в залежності від настрою, вимагати собі гральні автомати чи занедбані кущі в тилах дворів. Вона реалізовує своє право вибору, і ми, батьки, часто цієї логіки не розуміємо. Ми або силою тягнемо їх туди, де чистота і світло, або голосно обурюємося відсутністю елементарних умов для дитячого дозвілля. Проте на якомусь етапі ми навіть починаємо радіти з того, що дітвора цілком може пережити відсутність сучасного грального майданчика в радіусі ста метрів. Адже таким чином дитина робить перший крок до розуміння того, що не всюди і не завжди в цій країні їй запропонують стандартний «пакет» зручностей, до яких вони звикли і яких, погодьтеся, в праві від нас вимагати.

З цієї ж категорії – дитячі книжечки. Тепер їх не пише і не видає лише лінивий, бо врожай десяти попередніх років без читання з дітьми та для дітей наше суспільство вже збирає у вигляді міліцейських зведень та кримінальних хронік. Бо, на жаль, значна частина вчорашніх дітей, яким не було десять років тому де гратися і чого читати, сьогодні грабує перехожих і поповнює контингент наркологічних клінік. Сьогоднішні батьки помітно взялися за своїх дітей. Вони панічно і обґрунтовано бояться двох явищ: наркоманії та педофілії. Через те цілком логічно міркують: якщо в дітей буде все для дозвілля, на хисткий шлях вони не стануть. Іноді нав’язуючи їм це дозвілля силоміць.

Тому коли мене запитують, чого не вистачає сьогодні дітям хоч у столиці, хоч у райцентрі, я чесно кажу – щирої батьківської уваги. Погано, що десять років тому більшість наших дітей зростала в родинах безробітних. Та, як мені здається, так само погано, коли батьки хворобливо бояться цю роботу втратити, через те користуються найпростішими засобами забавляння: заганяють дитину в мультиплекс і поки там за ними хтось глядить, вирішують свої, без сумніву, важливі поточні справи.

Бо це знову означає: дитина віддана сама собі.

Читайте новости Comments.UA в социальных сетях facebook и twitter.

Источник: Андрій Кокотюха

Теги:

Версия для печати
126737
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
властьвласть деньги деньги стиль жизнистиль жизни hi-tech hi-tech спорт спорт мир мир общество общество здоровье здоровье звезды звезды
Архив Экспорт О проекте/Контакт Информатор

Нажмите «Нравится»,
чтобы читать «Комментарии» в Facebook!

Спасибо, я уже с вами.

   © «Комментарии:», 2016

Яндекс.Метрика Система Orphus