Вибори за програмою

Виборча кампанія 2007 р. не стала несподіванкою для більшості експертів та фахівців. Її результати були майже на 90% прогнозовані авторитетними політологічними центрами та підтверджувались даними попередніх соціологічних досліджень.

Причин цьому є декілька. Одна із головних – та, що на будь-яких дострокових виборах, які є відносно обмеженими в часових рамках, розкрутити новий політичний проект дуже складно. Тому існує дуже низька ймовірність проходження „третіх” (тобто альтернативних традиційним парламентським) політичних сил до парламенту країни.

Окрім того, чергові парламентські вибори в Україні відбувалися лише минулого року. За рік, що пройшов, а точніше півтора, динаміка політичних симпатій населення, навіть враховуючи високі ризики, зумовлені трансформаційними процесами та загальною нестабільністю політичної, економічної та соціальної системи, не могла змінитися радикальним чином. Тому вибори 2007 р. лише підтвердили тенденції, продемонстровані попередніми виборчими кампаніями, в першу чергу 2006 р.

Це – ріст популярності БЮТ, падіння рейтингу більшості лівих політичних партій, відсутність однієї чи кількох партнерських провідних політичних сил, які би користувалися довірою переважної більшості громадян України.

Лідери виборчих перегонів – ПР та БЮТ — продовжують орієнтуватися на третину виборців України. При формуванні уряду однією із вказаних політичних сил при відповідній підтримці політичних партнерів (сателітів) інтереси решти 2/3 населення України можуть взагалі опинитися поза формуванням загальнодержавних пріоритетів. Щоправда, існує висока ймовірність того, що інтереси тих виборців, які проголосували за політичні сили, що ввійдуть до проурядової коаліції, будуть також вкотре проігноровані.

Дострокові вибори 2007 р. пройшли при відносно невисокій явці виборців — 62,02% (2006 р. вона була дещо більшою — 67,55%). Крайні прогнози і очікування щодо занадто низької явки виборців, на що сподівалися представники лівих парламентських сил, та достатньо високої явки (очікування БЮТ) не справдилися. Фактично, явка виборців була в межах статистичної похибки стосовно більшості прогнозів фахівців.

Представники КПУ та СПУ свого часу, пропонуючи правки до Закону України вiд 01.06.2007 № 1114-V Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України" та деяких інших законодавчих актів України (щодо порядку проведення позачергових виборів до Верховної Ради України та заміщення народних депутатів України, повноваження яких були достроково припинені) додали не зовсім демократичне положення щодо визнання виборів дійсними за умови понад п’ятдесятивідсоткової явки виборців. Вочевидь, ліві розглядали як вірогідний сценарій зрив дострокових виборів. Зрештою, відносно невисока явка виборців показала, що якби до позиції лівих долучилися представники ПР, і закликали своїх виборців не брати участі у виборах, то реалізація цього сценарію була б достатньо ймовірною. Проте сама ПР була в більшій мірі зацікавлена у формуванні нового легітимного парламенту та у легітимному підтвердженні свого урядового статусу.

Таким чином, явку виборців на дострокових парламентських виборах 2007 р. не можна вважати ані низькою, ані високою, вона є цілком нормальною. Адже висока явка виборців в умовах українських виборів швидше може свідчити про рівень фальсифікацій, аніж про реальну активність громадян України. В майбутньому слід прогнозувати збереження існуючої явки виборців та навіть її спад.

Щоправда, слід відзначити низку штучних перепон голосуванню максимальної кількості виборців, які були обумовлені як недоліками чинного оновленого виборчого законодавства, так і низькою якістю роботи органів, відповідальних за підготовку виборів.

У внесених правках до Закону України „Про вибори народних депутатів” не передбачається можливість голосування громадянам, які перебувають за межами своєї виборчої дільниці в день голосування. Відкріпні талони були скасовані, а нові форми, зокрема, голосування за дорученням, голосування поштою, не були запропоновані. Цим була обмежена у виборчих правах значна частина громадян України, в тому числі члени виборчих комісій, спостерігачі, міліціонери, громадяни, які виїжджали за кордон і поверталися менш ніж за три доби в Україну, громадяни, які просто перебували у відрядженні та на відпочинку в день голосування та багато інших. Варто відзначити, що на парламентських виборах 2006 р. за відкріпними талонами проголосувало близько 17 тис. громадян. Тому цей інструмент (відкріпні талони) об‘єктивно не міг суттєвим чином спотворити результати виборів.

Багато нарікань викликала якість підготовлених списків виборців. Плани створити постійно діючий реєстр виборців вкотре відкладаються на майбутні вибори. За заявами окремих експертів, подані органами виконавчої влади на місцях списки виборців були ще більш неточними, ніж 2006 р. В цьому випадку спрацювали не лише суб’єктивні чинники, бажання сфальсифікувати вибори, але й об’єктивні – короткі строки для підготовки списків, відсутність дієвих механізмів заохочення та покарання за підготовку неякісних списків.

Зрештою, вказані недоліки не змогли суттєвим чином вплинути на електоральні уподобання українців, оскільки вони стосувалися всіх регіонів, і від них постраждали прихильники всіх політичних сил.

Щоправда, окремі експерти відзначили, що низька явка виборців в Східній та Південній Україні (в південно-східних регіонах явка виборців була десь на 10% менша, ніж у західних) є показником недовіри до політичних сил, за які виборці традиційно голосували в цих регіонах, а це в першу чергу до ПР. Відбулося так зване „голосування ногами”. Але необхідно також враховувати і об’єктивні чинники, а саме залежність явки виборців від ступеню урбанізації регіону. Явка в містах, особливо мегаполісах завжди є меншою, ніж явка в сільській місцевості.

Не виключено, що великий відсоток прихильників „третіх партій” взагалі не прийшли на вибори. Адже за ті політичні сили, які подолали 3% бар’єр, проголосувало 88,5%, а разом із СПУ та тими, хто проголосував проти всіх це понад 94% виборців. Тобто, політичні сили, які не подолали 3% і не були представлені в попередньому складі ВР, підтримало менше 6% виборців. Це свідчить, що виборці початково не вірили в можливість „третіх партій” втрутитися в боротьбу за розподіл депутатських мандатів.

Окрім результатів, отриманих політичними партіями, є ще низка показників, які можуть в цілому схарактеризувати хід передвиборчої кампанії. Це, зокрема, кількість виборців, які проголосували „проти всіх” та кількість зіпсованих бюлетенів.

На виборах 2007 р. „проти всіх” проголосувало 2,73% голосів – це достатньо високий показник, враховуючи ту обставину, що більшість виборців, які не підтримували жодної партії, взагалі не пішли на виборчі дільниці. Рівень розчарування виборців у традиційних політичних партіях підтвердився як відносно низькою явкою виборців, так і відсотком тих виборців, які проголосували „проти всіх”. На виборах 2006 р. не підтримали кандидатів від жодної партії (блоку) 1,77% виборців, це в півтора рази менше ніж в 2007 р.

1,62% всіх бюлетенів визнані недійсними. Це менше, ніж в 2006 р., коли відсоток становив 1,93%. Цей відсоток не є показовим, зважаючи на той факт, що в окремих регіонах „недійсність” бюлетеня трактували в достатньо довільний спосіб. Найменший відсоток недійсних бюлетенів, окрім закордонного виборчого округу (0,88%), зафіксовано в окрузі № 44 Донецької області із центром в м. Єнакієве – 0,9%, найбільший в окрузі № 69 Закарпатської обл. із центром в м. Берегове – 3,98%.

В цілому за відсотком недійсних бюлетенів доволі часто можна визначити ступінь та характер фальсифікації на виборах. Занадто високий відсоток з певною долею ймовірності свідчить про свідоме псування бюлетенів, які були віддані за певну політичну партію, низький – може свідчити про факт докидання бюлетенів за окрему партію. Щоправда, доволі часто високий і низький відсоток зіпсованих бюлетенів може лише свідчити про рівень політичної культури жителів конкретного округу, дільниці тощо.

Ще одна цифра, яка є достатньо показовою для аналізу ходу виборів, але на яку практично не звертають увагу фахівці, є кількість виборців, які проголосували за межами виборчої дільниці (тобто „на дому”). Таких за даними ЦВК було понад 1 мільйон (4,35%). Тоді як 2006 р., коли явка виборців була вищою кількість таких виборців була трохи меншою за мільйон. Отже, за логікою, варто було очікувати на дострокових виборах за нижчої явки зменшення кількості голосуючих „за місцем перебування” приблизно до 900 тисяч, якщо не до 800-850 тис. Таким чином, доходимо висновку про недостатню законодавчу врегульованість норми щодо голосування „на дому” – очевидно, далеко не всім зловживанням вдалося запобігти. Промовистою ілюстрацією до ситуації є те, що найбільша кількість виборців, які проголосували "за місцем перебування", була у 110 окрузі Луганської області – 9025 виборців, майже 10% всіх тих, хто взяв участь у голосуванні.

В цілому наведені дані є достатньо промовистими для фахівців. Більшість же пересічних виборців навряд чи звертатиме на них увагу. І тим більше вони не зможуть вплинути на ступінь легітимації виборів. У цій ситуації найбільш важливим є те, що переважна більшість політичних партій, за виключенням явних аутсайдерів, навіть незважаючи на власні, можливо, не зовсім задовільні результати, визнала оголошені ЦВК підсумки виборів, що дає підстави для продовження політичного діалогу в країні.

Проте головним висновком кампанії є те, що вибори інституційно підтвердили політичні симпатії населення, висловлені політичним елітам під час минулих президентських та парламентських виборів. Цей механізм виявився єдиним дієвим засобом задля консервації ідеологічних моментів у діяльності політичних лідерів.

Це означає, що вибори мали виключно технологічний характер, їх головна мета полягала у переформатуванні системи влади в Україні та зміні політичних еліт. Будь-який інший результат не задовольнив би основних ініціаторів цього процесу. Саме тому, слід говорити, що більшість у 2 голоси є відносно стійкою, оскільки вона виконує основні технологічні завдання виборів. Це також означає, що сьогодні створення Коаліції БЮТ з НУ-НС так само запрограмовано, як і результати дострокових виборів. Проте – це останній шанс команді Ющенка реалізувати основні сподівання їх виборців на політичні зміни. Будь-які ідеологічні компроміси з боку технологів блоку НУ-НС можуть призвести до маргіналізації впливу цієї політичної сили.