На свято – як на роботу

Для чого ми відзначаємо Старий Новий рік? Давайте признаємося собі чесно: робимо це вимушено, через силу і віддаючи данину швидше традиціям, ніж здоровому глузду. Аби з’ясувати, чи є тут якась проблема чи хоча б тема для розмови або дискусії, вважаю за краще запропонувати на ваш вибір кілька типових причин, які змушують нас святкувати чи не святкувати цю дату.

1. Помірковані психологи

Ця категорія громадян, особливо – українських, вважає: наше життя і без того складається здебільшого з буднів. Тоді як цивілізована Європа, в яку ми так хочемо інтегруватися, від середини грудня до середини січня святкує, віддаючись роботі максимум у половину сили. І нічого, Європа не розвалилася від того, що люди там уміють відпочивати.

Як аргумент помірковані психологи наведуть фрагменти з книги американського психіатра Браєна Робінсона. Він вважає трудоголізм не подвигом та чеснотою, а серйозною психічною хворобою. Якщо хтось працює без свят та вихідних, а на відпочинку відчуває дискомфорт від того, що знаходиться далеко від робочого місця, таку людину слід лікувати.

Тому Старий Новий рік як зайвий привід розслабитися і підняти келихи та чарки вкрай необхідний. Все одно країна ще не втягнулася в робочий ритм. Отже, ваш зіжмаканий вигляд буде лише вітатися. Причому – здебільшого з заздрістю: "Ви можете це собі дозволити".

2. Традиціоналісти, грунтівці та інтелектуальні дисиденти

Поет та колишній позафракційний депутат Верховної Ради Володимир Цибулько не раз говорив: ми своїми святкуваннями живемо за радянською логікою, ігноруючи логіку літочислення. Кругом спочатку святкують Різдво Христове, потім – Новий рік. Двох Нових років ніде, крім як у нас, нема. А почалося це в 1917 році з приходом до влади більшовиків. Вони поміняли календар зі старого стилю на новий. Таким чином, фактично вкравши з календарного року один місяць при тому, що формально цей місяць на календарях стоїть. Щось на зразок 32 травня, яке "відкрив" барон Мюнхгаузен у відомому фільмі.

Але Старий, тобто — правильний Новий рік, той, який після Різдва, — у нас все одно продовжували святкувати як альтернативу "радянському" Новому рокові. Гуцули, галичани та мешканці Закарпаття навіть за часів СРСР прохолодно ставилися до офіційного Нового року, натомість Різдво та Старий Новий рік відзначали по можливості широко. Значить, святкувати Старий Новий рік необхідно хоча б через те, що він – правильний, європейський. До того ж 14 січня ще одне велике релігійне свято – Василя Святого. Тільки безбожник не вип’є.

Подібну думку багато хто поділяє. Через те під вечір 13 січня в родинах накриваються такі самі святкові столи, як на "радянський" Новий рік, а 14 січня навіть міські діти починають невміло, зате старанно щедрувати. Так само, як на Різдво вони колядували.

3. Прагматики

Вони спираються на той-таки календар і офіційні повідомлення. Вірніше, на відсутність офіційної інформації про те, що на Старий Новий рік у державі оголошується так званий "похмільний вихідний". 14 січня (цього року на цю дату припадає понеділок) всі мусять бути на робочих місцях. Де б ви не працювали – в бюджетній сфері чи на приватній ниві. Ясно, що чисто по-людські, згідно сталої традиції, наш із вами постсвятковий стан всі довкола будуть толерувати. Тільки для чого ці проблеми, коли погуляти і прийти на роботу після вчорашнього можна не конче з нагоди Старого Нового року, а взагалі – будь коли? А раз так, то для чого створювати собі з нагоди неофіційного свята додаткові проблеми, коли можна або дочекатися свята офіційного, або самому собі влаштувати свято незалежно від календарної дати? Висновок: Старий Новий рік – не стільки свято, скільки напівлегальний привід відстрочити будні, від яких ми реально відвикли.

4. Зайняті ділові люди

Для них Старий Новий рік – таке саме обтяжливе, невчасне і непотрібне свято, як приїзд серед ночі старого друга. Причому друг не звалився як сніг на голову. Він чемно попередив, що приїде нічним поїздом. А коли обережно пройде до вас на кухню, аби не розбудити вашу родину, ви хочеш не хочеш, почнете святкувати зустріч. І поступово святкування затягне, нагадає про "основні" свята, які ось-ось минули. Нічого світлого, радісного, очікуваного Старий Новий рік їм не принесе. Натомість очікуються скандали типу: "Скільки вже можна бухати!"

Наслідки вічного свята, яке затягнулося, відомі всім. З одного боку, ділові зайняті люди готові дисципліновано відпочити, коли треба, і далі планувати свій відпочинок, коли вони захочуть і коли їм це зручно. З іншого боку – є старий друг, тобто – Старий Новий рік, який прийнято святкувати. Їм не хочеться. Вони втомилися від передсвяткових і святкових тижнів, їх змучили вихідні, байдики та алкоголь. Проте відмовити не можна: слов’янська традиція.

Найгірше в цій ситуації – ці самі щільно зайняті люди, до числа яких уже кілька років належить і автор цих рядків, потрапляють в залежність від традицій, котрі наслідують представники тих категорій людей, котрі згадані під пунктами 1 та 2. Більше того: працювати вони зможуть лише 100 наступних днів, бо далі – знову кілька тижнів свят, які почнуться з Великодня і закінчаться після 10 травня. Далі – днів 70, і серпень, традиційний та улюблений місяць відпусток. Оживе країна десь під середину вересня, далі знову приблизно 70 днів – і чергові новорічні свята.

Таким чином, обтяжливе для нашої ділової активності святкування Старого Нового року дає зайвий привід поговорити про оспівану Віктором Ющенком унікальність нашої країни. Маючи, по суті, 140-150 реальних робочих днів на рік і перебуваючи в перманентному стані похмілля після чергового неофіційного свята, ми попри все не котимося в економічну прірву, а купуємо квартири, машини, оргтехніку, будинки, одружуємося, ростимо дітей. Очевидно, нам вистачає 150 робочих днів на рік, аби на все це заробити…

Тільки чомусь Україна при наявності стількох свят усе одно вважається проблемною і не найбагатшою країною Європи.