УКРАИНА

материалы по теме:

Власть

Т. Стецьків: Україна мусить сказати: «Ми переглянемо цей контракт»

0

Член паливно-енергетичного комітету Ради вважає, що цього року в України останній шанс вирішити «газове питання».

- Газовою проблемою в Україні останнім часом займається уряд. Деколи до цього долучається Президент. Тим часом поки не чути позиції парламенту. Принаймні профільного комітету. Варто щось чекати?

- Теківський комітет може мати відношення до газової теми. Правда, тільки в порядку контролю. На жаль, це питання ще не розглядалося, хоча, думаю, ми його ініціюємо. Верховна Рада середини 90-их дуже активно втручалася в цей процесс. У тому числі через створення різних комісій..

Однак все ж таки у всьому цивілізованому світі газове питання – це питання уряду. Так має бути. А ще краще, якби це було проблемою господарюючих суб»єктів.

Правда, в нас господарюючі суб»єкти – це посередники, зареєстровані в кантоні Цуг і тому подібне. Тому в Україні це питання ще з часів Кучми є виведеним на рівень президентів.

І тут є дві сторони: об»єктивна і суб»єктивна. Об»єктивна полягає в тому, що проблема настільки чутлива і болюча для України, що цим справді мусив займатись президент. А другий момент, що зважаючи на різницю в цінах, це було предметом, на жаль, додаткових доходів. І тому це виносилось на такий рівень.

- Чи потрібно Україні під час нинішніх газових переговорів використовувати не тільки газові аргументи, а й просто зовішньополітичні: Чорноморський флот, ВТО і т.ін?

- Усе залежить від ступеню напруги в стосунках. За цивілізованими правилами у переговорах по газу мають торкатися аспекти виклоючно газового питання. Але зважаючи на те, як себе поводить з нами Росія, яка дуже часто застосовує усі доступні їй важелі впливу, то, звичайно, й в Україні, хоча й несміливо, останнім часом починають лунати заяви, що це питання треба ув»язувати з питаням оренди землі Чорноморським флотом, з іншими питаннями. Але правило має бути однозначним: якщо ми говоримо про газ, то повинні розглядати лише три складові.

Перша – ціна на газ.Друга – ціна на транзит. І третє – ціна на сховища. Можуть ( підкреслюю – можуть) розглядатися питання доступу Росії на внутрішній ринок України. Окреме питання, яке Україна швидше за все прошляпила - це приватизовані облгази і розподільчі системи, які активно скуповуються «Газпромом».

- Ну, тут все-таки шанси є.

- Шанси є, без сумніву. Та й взагалі, якби була державна політика, то нічого би не було тут страшного. Скажімо, у Німеччині існує таке поняття як «ринок газу». Відповідно там абсолютно спокійно існує конкуренція на внутрішньому ринку продажу газу. Більше того, там є ціле законодавство, яке зобов»язує того, наприклад, хто володіє розподільчими мережами, і облік вести, і лічильники ставити, і т. д. Усе те, чого в нас нема.

- Якщо вже заговорили про Німеччину. Яким чином Україна може посадити за російсько-український стіл переговорів Європу? Газ їй перекрити?

- Чим ментальність Європи відрізняється від нашої? Вони завжди враховують реалії .Завжди. І коли Україна не могла опиратися російському шантажу, вони враховували ці реалії, і говорили з Росією, а не з нами.

І тільки після того, коли на рубежі лютого й березня Україна вперше з 2000-го року ( коли Гайдук підписував досить добрі для нас газові угоди) публічно сказала, що ми цього робити не будемо, і може бути перекритий транзит, то Європа тут же сприйняла ці нові реалії.

І це є єдина обставина, чому з нами почали говорити. Коли вони бачать, що ми гнемся, вони будуть говорити з тими, хто гне. А коли побачать, що Україна це може зробити, то почнуть говорит і з Росією, і з нами. І, звичайно, тоді можна розмовляти про довготривалу стратегію.

Я не є дуже великим прихильником різних СП, але рано чи пізно Україна буде інтегрована в європейську систему енергетичної безпеки. А це може означати, що вона знайде формулу участі і західних компаній, і російських в українській газотраспортній системі (при збереженні контрольного пакету за Україною). Хоча це, звичайно, далека перспектива.

Зараз Україна має тільки один шанс. Якщо Україна буде займати не емоційну, не крикливу, а жорстку, прагматичну і , якщо хочете, раціональну позицію, і на будь-який шантаж буде відповідати шантажем. При шантажі не можна мовчати. Ні в побутовому житті, ні в політиці. Тільки ми це заявили - одразу отримали. Спочатку мовчання Євросоюзу, який був просто здивований, а потім ми отримали сигнали, що вони зрозуміли, що це нові реалії.

- Однак для того, щоби сталися ці нові реалії, українська влада має говорити одним голосом. А зараз це часто якийсь безладний хор.

- На жаль, конкуренційна боротьба, яка існує між Віктором Андрієвичем і Юлією Володимирівною, у конкретних умовах газового протистояння, призвела до того, що їхня внутрішня боротьба почалась вирішуватись за допомогою зовнішнього чинника. За допомогою включення Росії, з якою спочатку розмовляв Президент, потім розмовляла прем»єр . І обидва ці політики хотіли використати Росію у своїй внурішній боротьбі між собою.

Це, на мою думку, є ганебним явищем української політики. Я вже не кажу, які історичні паралелі тут виникають. Скільки козацьких гетьманів ганяли то в Варшаву, то в Москву, і чим це закінчилось? У данному випадку це ознака незрілості української політики. При чому як правлячої, так і опозиційної. Бо газ мав би бути цим питанням , на якому мали би сходитись і влада, і опозиція.

- Опозиція себе взагалі якось дивно вела…

- Опозиція просто мовчала. Безвідповідальність опозиції у тому, що вона не зайняла ніякої позиції. Партія регіонів не зайняла ніякої позиції у газовому питанні. А чому? Позицію за українську сторону вона не могла зайняти апріорі, бо вона проти Тимошенко і Ющенка. А іншу позицію вона не могла зайняти, бо вона тоді би попала під удар, що вона захищає російські інтереси в Україні. Тобто опозиція показала себе такою ж безвідповідальною, як і правляча еліта.

-Ну, деякі яскраві представники опозиції все-таки щось говорили. Правда, стандартні речі. Про те, що ціна транзиту в Європі є 2.5 долара. Уже ніби не смішно, а вони однаково це повторюють.

- Питання ставки транзиту є питанням суб»єктивним. Тому що існують різні ставки. Не існує якоїсь уніфікованої європейської ставки транзиту. Але є певні критерії, за яким це визначається. Довший час ціна газу була прив»язана до ставки транзиту. Це було загалом нормально. Вирішили перейти на грошові розрахунки. О»кей. Але коли ціна газу зросла з 50 до 180, а ціна транзиту зросла на 0.5 доларів – це ненормально.

Усе пізнається у порівнянні. Візьмемо Сербію. Ця країна має магістральний газопровід довжиною приблизно 300 км. Україна – 1100. Сербія за транзит газу по своїй території бере 23 долари. Приблизно 7 доларів за 1000 куб. на 100 км. У нас – 1.7.

Мені здається, що одного цього прикладу абсолютно достатньо. Це ж прагматичний підхід. Нема політики. Вона теж транспортує російський газ. Тільки чому Сербія на 300 км заробляє 23 долари. А ми на 1100 – 18?. І це аргумент, на мою думку, є залізобетонно вбивчим для будь-якої української влади. Треба просто наважитись. Прийняти політичне рішення

- Політичне рішення прийняти не так-то й легко. Попередня влада пообкладалась з Росією масою довготривалих контраків.

- Україна справді поставила себе в незручну позицію, попідписувавши з Росією вкрай невигідні довгострокові контракти. І іншої основи крім корупційної я в такій діяльності українських урядовців не бачу. Бо неможливо уявити, як в ущерб своїй економіці, своїй країні можна було підписувати контракт, за яким ставка транзиту до 2030 року може змінитись тільки два рази. І вже раз підняли. Тобто ще раз – і до побачення. Хто таке робить? Але в будь-якому переговорному процесі існує таке поняття, як розірвання контракту, переписування і т.д. І тут є питання дуже просте.

До тих пір поки Україна не знайде в собі політичної мужності поставити це питання перед Росією – нічого не буде. Це нелегке рішення. Але коли ти не озвучуєш, що ти хочеш змінити, то воно не зміниться ніколи.

Тобто Україна мусить сказати: «Ми хочемо переглянути цей контракт». Росія, звичайно, скаже: «А ми не хочемо». І тоді починається довгий переговорний процесс, коли сторони починають називати аргументи. Тоді Україна може руба поставити питання: що ми хочемо таку ставку за транзит і аргументувати. Але це є шлях. А не те, що робив Бойко. Найбільше шкоди країні приніс Бойко. І найбільша його небезпека в тому, що він грамотний фахівець. І саме це йому дає можливість діяти цинічно і тонко. Він фактично підсадив Україну на цю газову голку. І ще будемо дуже довго пожинати плоди його газових махінацій.

- Чи може простий народний депутат отримати легальним шляхом інформацію, що твориться в газовому аспекті?

- Важко. Простий народний депутат навряд чи це може дістати. Треба мати персональні контакти. Для того, щоб добути інформацію про те, скільки «Росукренерго» платило за зберігання свого газу в газосховищах, нам довелося в «Укргазтранзиті» проводити цілу розвідоперацію. Бо є ціна НКРЕ, а виявилось що «РУЕ» платить за значно нижчою ціною. Ці речі приховують, і зрозуміло чому. Тому що на цьому наварюються величезні гроші. Росукренерго навіть угод не укладало. Газ закачувало, чиновники це оформляли, а угоди не було. І Росукрнерго почало платити реальну ціну за зберігання лише через півроку як НКРЄ встановило ціну. Тільки після скандалу, який в серпні під час виборчої кампанї ми підняли.

- А чи є більш-менш спільне розуміння вашої фракції стосовно газового питання? Чи це є думки окремого депутата?

- Розуміння є. Я думаю, що наша фракція має дуже консолідовану позицію з цього питання. Інша проблема, що, зважаючи на те, що в процес був втягнутий Президент, та частина нашої фракції, яка є ближчою до нього, просто не ризикує ставити це питання. Думаючи, що це якимось чином буде неправильно буде Президентом витрактувано. Тільки в цьому питання.

Але, якщо би зараз питання газових угод було поставлено на фракцію, ми би мали консолідовану позицію. І воно би так би й і було, якби газові угоди застрягли на тому рівні домовленостей, які були досягнуті Президентами Ющенком і Путіним. Просто уряд вирулив. І в цілому можна сказати, що Україна більш-менш вийшла з цієї ситуації. Єдиний мінус Тимошенко тільки в тому, що вона обманула. Вона обманула, що в січні-лютому ми не брали російський газ. Прем»єр-міністр не має права обманювати власний народ. Треба відразу було сказати: «Так, брали. Вернемо газом». І все було би нормально. Те, що ми вернемо той самий об»єм газу – нормально, так і скажи.

Ну, і допуск «Газпрому» на внутрішній ринок з 7.5 млрд. кубів – це не є добра штука. Хоча все пізнається в порівнянні. Що ліпше: «Газпром» напряму на 7, чи «Укргаз-Енерго» - 50? Усе таки крок, який зробила вона, це все-таки крок в кращому напрямку. Бо було українсько-російське СП, а реально чисто російське. Наш товариш Воронін чітко працював на Газпром. Жодної копійки дивідендів за два роки.

- Переговори ще не закінчились. Відповідно тішитись може ще й рано.

- Переговори – тактика. Головне все-таки тут – стратегія. Україні потрібно негайно треба вводити ринок газу. Чому? Тому що ми не знаємо…Якщо не дай Бог існують якісь гласні чи негласні, усні чи письмові домовленості з «Газпромом» - і це ціна питання, то це дуже небезпечно. Бо коли є ринок газу, то я наприклад – завод імені Малишева. Я маю 2-3 пропозиції. Я сам вибираю кращу для себе. Ви згадайте, ще в 96-ому році, коли Юлія Володимирівна працювала в ЄЕСУ, рішенням Лазаренка за кожною компанією закріплялися заводи. Ти не мав права купити газ, якщо уряд тобі не визначив квоти. Тут треба ще перевірити з ким «Газпром» буде укладати прямі контракти.

І моє побажання до Юлії Володимирівни: якщо прем»єр цю тактичну перемогу зрозуміє як тактичну і одразу почне вирішувати питання стратегії, вона цю ситуацію вирулить. Але якщо ми в черговий раз заспокоїмось і нічого не будемо робити, нас це вдарить ще раз. Ми насправді вирішили дуже тактичне завдання. І якщо Україна зараз не розробить програму переходу на світову ціну газу і на транзит, якщо вона не запустить програму енергозбереження - нас ця ціна вдарить в кінці року ще раз. І Росія з точністю повторить те, що вона робила в лютому.

Цілком імовірно, що при переході на світові ціни на газ і на транзит у тому числі доведеться піднімати ціни на газ для теплокомуненерго. І можливо, треба буде в бюджеті сформувати окремий фонд за рахунок нової транзитної ставки і дотувати населення. На Заході населення платить за газ більше, ніж промисловість. І це робить їхню промисловість конкурентною. В Україні, звичайно, зараз не можна так зарплату підняти. Але при формулі «світова на газ – світова на транзит» утворюється різниця. Ця різниця заганяється у спеціальний фонд. З фонду дотується населення. Як варіант. Треба рахувати.

А що стосується промисловості, то якого біса ми маємо дотувати заводи Ахметова чи Коломийського? Єдина галузь, де треба очевидно передбачити спеціальний режим – це хімія. Бо там газ є сировиною.

Фото:www.zn.ua

Читайте новости Comments.UA в социальных сетях facebook и twitter.

Источник: Віктор Найдан

Теги:

Версия для печати
181428
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
властьвласть деньги деньги стиль жизнистиль жизни hi-tech hi-tech спорт спорт мир мир общество общество здоровье здоровье звезды звезды
Архив Экспорт О проекте/Контакт Информатор

Нажмите «Нравится»,
чтобы читать «Комментарии» в Facebook!

Спасибо, я уже с вами.

   © «Комментарии:», 2016

Яндекс.Метрика Система Orphus