Гвалтівники неповнолітніх: смертна кара чи кастрація?

Тиждень тому правоохоронці Вінниччини затримали чоловіка, якого звинувачують у розбещенні та згвалтуванні неповнолітніх. Потерпілі — троє дітей його співмешканки та сусідська дівчинка. Педофіл відповідатиме перед судом по двох статтях Кримінального кодексу: ст. 153, ч.3 — за фактом зґвалтувань, та ст. 156 — розбещення неповнолітніх. Якщо його визнають винним, він може отримати до 12 років позбавлення волі.

Поки цьому 35-річному рецидивісту висували звинувачення, у Вінницькій області стався ще один подібний злочин. Цього разу жертва ґвалтівника — 15-річний хлопець-інвалід. А злочинець – так само співмешканець його матері. І якщо його визнають винним – він так само отримає до 12 років.

Минулого року в цьому регіоні виявлено 27 подібних злочинів. Хоча Вінниччина – в жодному разі не розсадник педофілії. Зростання кількості злочинів, скоєних проти дітей, є, на жаль, загальною тенденцією для України. А отже – великою проблемою. Дітей ґвалтують, б’ють, убивають, катують, присаджують на алкоголь та наркотики, змушують займатися проституцією, красти, жебрати. І який би вирок по кожному факту скоєного злочину не виніс суд, кожен осудний батько скаже: "Стріляти таких треба!"

Спробуйте довести, що батьки не праві. Якщо будуть збирати підписи, необхідні для повернення смертної кари за тяжкі злочини, скоєні проти дітей – я підпишуся першим. Чи варто говорити про гуманізм, коли дітей убивають, калічать та ґвалтують?

Українці – за смертну кару

Виявляється, моя думка збігається з думкою громадськості. Нещодавно УНІАН черговий раз оприлюднив результати соціологічного дослідження, проведеного Київським інститутом проблем управління ім. Горшеніна. Згідно з результатами, більше половини українців ( а саме – 58,7 % респондентів) хочуть повернути смертну кару. Уточнення – йдеться виключно про тяжкі карні злочини, передусім – скоєні проти неповнолітніх. Отже, гасло "Педофілам – смерть!" вже не вигукують поодинокі голоси – цього вимагає більше половини України.

Для порівняння – ця ж сама більша половина України толерантно ставиться до економічних злочинів. Якщо, скажімо, в СРСР ділків, котрі вкрали кілька мільйонів, могли розстріляти, то тепер крадії цих самих мільйонів насамперед асоціюються з політиками. А політика не люблять у принципі, тому нема різниці, скоєння якого злочину йому не доведуть. До того ж українські реалії, помножені на українську ментальність, дозволяють терпимо ставитися до економічних злочинів, читай – крадіжок у особливо великих розмірах. Звичайно, зло від економічних злочинів не йде в жодне порівняння зі злом, яке несуть тяжкі злочини проти дітей. Навіть якщо потерпіла дитина лишилася живою, моральну та психологічну травму вона матиме на все життя.

І, за великим рахунком, загроза смертної кари педофіла та садиста не стримає. Тому, вимагаючи таким злочинцям смерті, люди насамперед вимагають справедливої відплати. Свого часу мені довелося писати нарис про вбивцю двох дітей, затриманого в містечку на Львівщині. У розмові зі мною заступник начальника тамтешнього карного розшуку признався: після зізнань убивці хотілося припинити проти нього всі слідчі дії і віддати людям, які, прочувши про затримання вбивці, зібралися під міліцією.

Тим не менше, Верховна Рада України не підтримала законопроект, яким передбачалося повернути смертну кару. Даним законопроектом пропонувалося введення смертної кари за навмисні вбивства при обтяжуючих обставинах. Ним передбачалося, що такі справи мали б розглядатися судом за участю присяжних. Крім того, передбачалося "з метою недопущення судових помилок не виконувати протягом 6 місяців вирок". Проект виносився на голосування місяць тому. "За" проголосували 49 народних депутатів із 447 зареєстрованих у залі. Не голосували в повному складі фракції "Наша Україна – Народна самооборона" та БЮТ.

Можливо, цим самим "помаранчеві" демонструють свою "європейськість". Хоча, на мою думку, коли йдеться про тяжкі злочини проти дітей, треба користуватися не політичною доцільністю, а батьківськими інстинктами.

А судді хто?

Одначе поняття "судова помилка" поки що є найвагомішим аргументом тих, хто виступає проти смертної кари. До таких, зокрема, належить відомий журналіст Юрій Луканов, автор циклу документальних фільмів "Убивці, які не вбивали". Цикл розповідає про тих, хто є покараний довічним ув’язненням чи великими термінами за злочини, яких не скоював. Зокрема, йдеться про кількох незаконно засуджених у справі "Пологівського маніяка". Одного з них уже нема серед живих. Решту випустять щонайменше через рік – адже треба спочатку довести до суду цю справу за кожним епізодом. А їх – понад п’ятдесят…

- Взагалі-то як людина я не проти того, що за злочини проти дітей треба повернути смертну кару, — коментує ситуацію Юрій Луканов. – Але все впирається в судову систему. Є в нас така практика – брати першого-ліпшого підозрюваного, вибивати покази, потім передавати справу в суд і рапортувати про її успішне завершення. Я знайшов безліч подібних фактів. Міліція, прокуратура, суд – всі тут діють заодно. Через те повернення смертної кари за окремі види тяжких злочинів можуть стати в руках органів міліції та слідства додатковим засобом тиску на конкретних людей.

Справді, звинуватити в педофілії можна, по суті, кого завгодно, було б бажання. І доказову базу зібрати. Після чого почати шантаж: мовляв, ось у тебе "розстрільна" стаття, тому ти роби все, що ми тобі скажемо. Хоча, з іншого боку, за такою самою схемою можна погрожувати і тюремним строком, і посадити в "підготовану" камеру з справжніми покидьками суспільства. Тому, як бачите, при очевидній недосконалості вітчизняної системи слідства та судочинства довіряти вирокам можна з великою часткою умовності. Скажімо, вже виникають сумніви, чи справді того, кого треба, тепер називають пологівським маніяком. А Юрій Луканов хоча й переконаний, що цього разу затримано справжнього маніяка, припускає – на нього цілком можуть списати кілька аналогічних нерозкритих злочинів.

Кастрація – розумна альтернатива?

Проблема зростання тяжких злочинів проти дітей актуальна не лише в Україні. Так, 9 квітня цього року громадська палата Росії запропонувала узаконити добровільну хімічну кастрацію в якості покарання педофілів, кількість яких за останній час зросла на чверть у порівнянні з 2003-м роком. Голова комісії ГП з контролю за діяльністю правоохоронних органів РФ Анатолій Кучерена, зокрема, заявив: "Розумію небезпеку – цей засіб фізичного насильства можуть застосувати до невинної людини. Проте як людина, громадянин, батько малолітньої дитини усвідомлюю необхідність прийняття таких радикальних заходів".

До того ж хімічна кастрація – не фізіологічна, це лише укол. Засуджений може добровільно вирішити, кастрація чи великий термін ув’язнення. Подібна практика вже є в Англії та деяких штатах Америки. При цьому якщо цей педофіл ще й садист, такий захід не притупить його садистських нахилів. Отже, знову повертаємося до смертної кари?

Поки що українське суспільство, як бачимо, в принципі готове до повернення смертної кари ґвалтівникам та садистам. Не готові до цього лише українські парламентарі, а головне – українське законодавство. Воно не може гарантувати судової помилки та незаконних вироків.

Тим не менше, я особисто готовий чинити над тими, хто знущається з дітей, самосуд. Думаю, мене зрозуміють.