Хоть Шаровым покати

Народный депутат так и предлагает: "розглянути питання про утворення при Главі держави консультативно-дорадчого органу – Ради з питань патріотичного виховання молоді".

Известный бизнесмен-строитель знает, куда кладет кафель. Любовь Виктора Ющенко к советам, круглым столам и комиссиям — общеизвестна. Вот и сейчас, надо полагать, Президент поправил манжеты и позвал к себе Виктора Балогу. Недолгий двухчасовый разговор – и вот уже одним органом в Украине стало больше.

Ситуация эта вполне типична. Патриотизм и нравственность политики готовы черпать ведрами. Вслушайтесь в цитату из письма г-на Шарова – и вы поймете, что наши государственные мужи способны накормить канцеляризмами и Веру, и Надежду, и Любовь – было б на то должное бюджетное финансирование.

"Сьогодні, на жаль, є всі підстави констатувати незадовільний стан діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у царині патріотичного та світоглядного виховання молоді, утвердження в молодіжному середовищі духовних та моральних цінностей", — грустит Игорь Шаров. И чуть дальше по письму возмущается:

"Я особисто відвідав урочисті заходи з нагоди закінчення навчання учнями випускних класів у загальноосвітніх навчальних закладах в одній з київських шкіл і був прикро вражений, що жоден представник місцевої ради чи райдержадміністрації, міського управління освіти чи управління у справах сім’ї, молоді та спорту не взяли участі у святі, щоб сказати напутнє слово випускникам, – заявив Ігор Шаров. – Важко зрозуміти, як можна не використати такої вагомої нагоди, щоб поспілкуватися з молоддю. Подібна ситуація мала місце і в інших регіонах".

Игорь Шаров — "реально жжот". Автор этой колонки в прошлом – учитель – и не понаслышке знаком с процессом "спілкування влади з молоддю". Прекрасный солнечный день, у ворот школы тормозит иномарка, из нее появляются несколько серьезных дядь и теть. Вступительное слово, корявые формулировки, нравоучительный тон. Передние ряды школьников зевают, задние – режутся в игры по мобилкам. Лишь директор школы и завуч сохраняют на лице благостную улыбку. Для них вся эта церемония – привычное дело, многолетняя практика с меняющимся антуражем. Просто раньше говорили: "Выше знамя советской школы"!". А теперь – "Відродиться школа – відродиться держава!"

Самим детям от этого — ни холодно, ни жарко. У них – своя жизнь, которую эти папики и не пытаются понять. Жизнь эта складывается из уроков, телека, дискотек, пива, тусовок, мобилок, компьютерных игр, приключений на свою голову и еще много чего.

На "представників влади" они смотрят сквозь призму телевизора. В новостях депутаты дерутся и блокируют трибуну, в ток-шоу — напропалую оскорбляют друг друга; в сериалах – врут и гадят друг другу. При этом строят многоэтажные дачи и ездят на шикарных авто. И о чем с ними общаться? Разве только о том, как самому "выцепить" такие же дачи, кафель и авто. Так что – "не надо, дядя…"

Но дяди не унимаются. Им нужно забить своим пиаром мозги всем окружающим. И появляются на свет релизы Национальной экспертной комиссии Украины по вопросам защиты общественной морали:

"Необхідно терміново вжити на законодавчому рівні заходів, спрямованих на підвищення рівня моральності та духовності молодого покоління та на боротьбу з негативним впливом інформаційного простору на формування особистості".

Нет, все-таки они безнадежны. От этого мертвящего тона, от этой вселенской глупости – вянет все живое.

В том числе и "цветы жизни".

Фото: www.focus.in.ua