УКРАИНА

материалы по теме:

Власть

Розбудова держави: (першо)квітневі тези

0

Перебравши всі варіанти, можна дійти висновку, що найкращим для України є протекторат братньої Білорусі очолюваної непересічним Олександром Лукашенком.

В державотворенні по-українськи було достатньо моментів, коли треба було проситися під чийсь протекторат.

Видатний державник – гетьман Богдан Хмельницький – після тривалих роздумів 355 років тому пішов під протекторат Москви. 90 років тому Директорія УНР, скинувши гетьмана Скоропадського, вела переговори про протекторат Франції . 70 років тому, проголосивши незалежність, Карпатська Україна попросилася під протекторат Німеччини...

На певному етапі, аби зберегти державотворчу перспективу, треба здати частину суверенітету. Треба, аби дати собі ради, просити чиєїсь допомоги, бо власних сил недостатньо.

Схоже, що такий момент настав і зараз. Треба визнати: великі сподівання, що покладалися на нову владу у 2004-му, частково у 2005-му і навіть у 2006 році – не справдилися. Потенціал помаранчевої революції був каналізований у дріб’язкове за своєю суттю політичне протистояння. Можновладці при цьому виявили повну безпринципність. Думаю, тепер ніхто не здивується, якщо невдовзі тандем Тимошенко&Балога почне викривати змову Ющенка&Медведчука.

Від нових виборів ми не очікуємо нічого, бо не бачимо людей, які були б спроможні якісно змінити ситуацію. Щоправда, Леонід Кучма нещодавно натякнув, що він може на незначний час (мабуть, не більше двох каденцій) взяти владу. Але чогось підозрюю, що він по собі знову лишить такий самий бардак.

Наприкінці минулого року Віктор Ющенко дуже слушно охарактеризував суть цієї проблеми. Відповідаючи на найпопулярніше запитання інтернет-аудиторії (про те, скільки вищим посадовим особам треба дати грошей, аби вони залишили країну), Ющенко зауважив: мовляв, ви самі обрали таку владу, яку маєте, тож, немає чого нарікати.

Справді, проблема в тому, що нікого адекватного ми наразі обрати не можемо. Якщо п’ять років тому були сподівання, то зараз їх не лишилося. Чи то ми самі такі недолугі, чи то в державі створена така система, що нікого адекватного висунути не може – сказати важко (це тема окремо дослідження). Але факт лишається фактом: адекватну модель влади ми побудувати не можемо.

Можливо, цю ситуацію можна було би перетерпіти, але не зараз. Бо зараз криза помножена на, м’яко кажучи, неадекватний характер влади загрожує непередбачуваними наслідками і ставить під сумнів саме існування держави.

Але! Якщо неможливий український прорив (в широкому, а не кінаховсько-тимошенківському сенсі), потрібен прорив неукраїнський. Якщо не можемо самі – давайте попросимо когось. Іноземний протекторат може влаштувати як великий капітал, який самотужки все не спроможеться встановити в Україні більш-менш нормальні правила гри, так і маленького українця, який втомився вже від політичних ігрищ і не може впливати на владу, яку сам обирає.

Хто би міг стати найкращим протектором для України? Можливо, Сполучені Штати. Проте американцям вистачає проблем з Іраком, міжнародним тероризмом і світовою фінансовою кризою. Так само знову не вийде покликати варягів. Проте сучасні варяги навіть на пам’ятник своєму королю скинутися не схотіли .

Обираючи протектора, треба надати пріоритет тому, хто не має до України територіальних претензій. З огляду на це одразу відпадає Румунія. Ці нащадки давніх римлян стибрять острів Зміїний – і на цьому свою місію вважатимуть виконаною.

Важливо також, щоби протекторат не колов Україну за принципом схід-захід. З огляду на це відпадають Російська федерація і Польща. Зрештою, у росіян свої нескладухи по лінії Мєдвєдєв-Путін, у поляків свої – між Качинським і Туском. Тож, чи варто міняти шило на мило? До того ж, якщо попроситися під Росію, то в сучасної російської держави можуть виникнути світоглядові проблеми. Бо сучасна російська пропаганда будується на ненависті до українців. Майже в кожному новому серіалі є негативний персонаж – хохол. Навіть кіноадмірал Колчак програв через зраду українського полку...

Перебравши всі варіанти, можна дійти висновку, що найкращим є протекторат братньої Білорусі очолюваної непересічним Олександром Лукашенком.

Серед українських керманичів чимало людей з білоруським корінням. Скажімо, Віктор Янукович походить з білоруського села Януки. А Леонід Кучма – не найгірший (як тепер стало зрозуміло) президент – писав у своїй книзі “Україна не Росія”, що на його малій батьківщині говорили українсько-білоруським суржиком.

Мабуть, це був натяк долі.

Маленька Білорусь не зможе асимілювати значно більшу Україну. Протекторат Мінська задовольнить адептів слов’янського братерства (до того ж це стане адекватною відповіддю російському неоімперіалізмові) і не повинен викликати заперечень збоку євроінтеграторів. Адже і нам, і білорусам ЄС запропонував одну й ту саму програму – “Східне партнерство” . Зауважмо: Лукашенко особливо не прагнув до Європи, але отримав те саме, що і ми зі своїми нескінченними теревенями про євроінтеграцію.

Важливо, що білоруський президент достатньо оптимістичний щодо перспектив України. Під час останньої зустрічі з Ющенком він аргументовано зауважив, що Україна здатна перетравити будь-яку ціну на російський газ . Оптимізм Ляксандра Ригорича не може не надихати. До речі, кредит від МВФ у $ 2,5 млрд. він отримав без зайвих розмов . Лукашенко на своєму місці виглядає куди адекватніше, ніж наші можновладці та їхні політичні опоненти. Важко собі уявити, аби голова канцелярії білоруського президента інспірував сепаратистські рухи в якомусь периферійному регіоні.

Так, прізвищ громадян Білорусі нема в рейтингах найбагатших людей, а білоруські футбольні клуби не мають гучних перемог. Проте Білорусь у рейтингах ООН за рівнем життя незмінно обганяє Україну. У нас білорусів вражає надмір дорогих авто і тротуарної плитки на вулицях. Натомість білоруські міста вирізняються чистотою. Та що міста – там чисто навіть уздовж залізниці! На закиди на адресу Лукашенка білоруси відповідають просто: “Так, він не ідеал, але у нас не крадуть стільки, скільки у вас”.

Безперечно, диктаторський режим поганий. Проте і в нас, якщо регіонали та бютівці проведуть під себе горезвісну конституційну реформу, ситуація буде не краща.

До того ж у білоруської диктатури є свій плюс: вона персоніфікована. Тож, її легко поборювати (а хто персоніфікує наш безлад: Ющенко, Тимошенко, депутати, судді?..). Зрештою, просто цікаво було би подивитися, як бацька перетрахує розбещений український парламент. Вийде в нього перетрахнути нашу владу й олігархів – добре. А не вийде – зможемо пишатися, що ми перетрахнули останнього диктатора Європи.

Читайте новости Comments.UA в социальных сетях facebook и twitter.

Источник: Дмитро Шурхало, для «proUA»

Теги:

Версия для печати
23586
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
властьвласть деньги деньги стиль жизнистиль жизни hi-tech hi-tech спорт спорт мир мир общество общество здоровье здоровье звезды звезды
Архив Экспорт О проекте/Контакт Информатор

Нажмите «Нравится»,
чтобы читать «Комментарии» в Facebook!

Спасибо, я уже с вами.

   © «Комментарии:», 2016

Яндекс.Метрика Система Orphus