УКРАИНА

материалы по теме:

Власть

Книгарні запалюють. Кому це вигідно?

0

У підпаленій книгарні на Дарниці в асортименті був лише один примірник «Вурдалака»...

На минулих вихідних, у ніч із 24 на 25 квітня, протягом однієї години, з 3-ої до 4-ої, невідомі вчинили замах відразу на три книгарні мережі «Книжковий Супермаркет». Усього таких магазинів у Києві – 8, по містах України – 32.

Найбільшої шкоди зазнала книгарня на вулиці Будівельників, що на Дарниці. У вітрину магазину, розташованого на першому поверсі житлового будинку, кинули пляшки з «коктейлем Молотова». Перед тим шибки вибили вогнегасником. Пожежні приїхали вчасно, але все ж таки частину книжок, переважно – дитячих, встиг пошкодити вогонь. У понеділок у торгівельному залі ще смерділо горілим. Але книгарня працювала: не зважаючи на сліди погрому, сюди заходять люди і виходять із покупками.

Власник мережі, Костянтин Клімашенко, оцінює збитки в 100 тисяч гривень, але це – дуже приблизна сума. Бо доведеться не лише міняти вибиті шибки, а й вдосконалювати охоронну систему.

Що могло статися в Києві і в Україні, аби почали кидати пляшки з запальною сумішшю не в вікна судів чи офіси народних депутатів, а в вітрини книжкових магазинів?

А чи не сам він себе підпалив?

Може й кумедно, однак така версія існує. Поширюють і частково поділяють її… українські видавці, які співпрацюють з мережею «КС». На те, що ця мережа розраховується невчасно, багато хто з видавців нарікає не перший рік. Але давайте говорити відверто: нарікання починаються лише тоді, коли треба пояснити, чому в Україні видається так мало книжок, а автори отримують такі маленькі авторські відрахування. Мовляв, ми б видавали більше, та обігових коштів нема – магазини заборгували. Мовляв, дуже добре продається ваша книжка, пане письменник, на наших складах її вже нема, але магазини затиснули гроші – так що смокчіть поки, що смокчеться.

На прес-конференції пан Клімашенко визнав наявність боргів. Та наголосив: це робочі борги, які мають усі без винятку супермаркети перед усіма без винятку постачальниками. Звісно, криза зачепила книжкову торгівлю, обсяги продаж впали, але ж падають обсяги продажів усього, крім алкоголю з тютюном, там постійний прогрес. «Ми розраховуємося. Не так, як нам самим хочеться, бо без вчасних розрахунків нема нових надходжень – але розраховуємося. Претензії були завжди, але вдається домовитися», - говорить він.

Проте відразу після серії підпалів у Інтернеті з’явилися анонімні, як водиться в таких випадках, коментарі, автори яких натякали: мережа «КС» винна видавцям купу грошей, тому панові Клімашенку вигідно виставити себе погорільцем. Пального в цей «книжковий вогонь» підлила публікація на «Живому журналі», листа одного з керівників київського видавництва «Факт», у якому керівника мережі «КС» звинуватили у хамстві і затримках розрахунків. До честі видавництва «Факт», лист не анонімний. До честі Костянтина Клімашенка, він ніяк не відреагував на цього листа.

У всьому цьому можна було б побачити злий умисел, якби не одна суттєва обставина: жодна з українських книжок не постраждала! Якби Клімашенко хотів таким чином ліквідувати борги, він у першу чергу спалив би книжки того ж «Факту». А заразом – товар інших своїх кредиторів.

Звісно, пошкодження товару не означає, що за нього не треба розраховуватися. Оптовик на Калинівському ринку в Чернівцях, взявши в борг гроші і купивши шуби, які потім плавали за водою під час минулорічної повені, все одно повинен віддати борг. Бо збитки в наслідок стихійного лиха, так само, як збитки, завдані підпалом, це його збитки. Значить, все одно рано чи пізно платити доведеться.

І ще один момент: свої збитки пан Клімашенко попередньо оцінив у 100 тисяч гривень. Сума може вразити, якщо вона – в гривнях. У доларах за офіційним курсом це трошки більше 12 тисяч, у євро – і того менше. Тоді як кожен український видавець, який працює з мережею «КС», поставив на полиці магазинів літератури на значно більшу суму. Таким чином, 12 тисяч доларів – не ті гроші, заради збереження яких мережі супермаркетів варто гратися з вогнем. Борги все одно залишилися. А видавці, між іншим, своїх книжок з мережі не вилучають.

Запитавши у Костянтина Клімашенка, чи не простіше повернути товар тому ж «Факту» і закрити питання, автор отримав несподівану відповідь: «Ні. Це все – українські книжки. Тут питання політичне: якщо в нас їх не буде, почнуться закиди, що ми свідомо не торгуємо українською літературою».

Наші партизани

Попередня версія пунктиром відображує внутрішні виробничі проблеми української книжкової торгівлі. І те, що саме в результаті цих українських проблем сталася серія згаданих акція, насправді дурниця. Так само недієздатне припущення, що напад на книгарні – наслідок бюрократичного конфлікту між керівництвом «КС» і Дніпровською районною радою. Лишається третє, про що пишуть газети і про що кричать новини: пляшки з запальною сумішшю в книгарню кинули представники українських патріотичних організацій.

За словами працівників найбільш постраждалого магазину на вул. Будівельників, за кілька тижнів до акції їм приносили листи-звернення від імені організації «Тризуб» ім. Степана Бандери. Кожним листом патріоти попереджали: слід негайно вилучити з асортименту і продажу книги Олеся Бузини «Вурдалак Тарас Шевченко», інші його книжки, а заодно – всю російськомовну літературу, яка завдає шкоду українській культурі та українському народові своїм антиукраїнським змістом.

Правда, відразу після підпалу і «Тризуб», і інші націоналістичні організації відмовилися брати на себе відповідальність за акти вандалізму. Хоча представник «Тризубу» в інтерв’ю журналістам телеканалу «Інтер» натякнув: патріоти підтримують подібні акції. А переможець на останніх виборах у Тернополі, лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок взагалі заявив: «Це – початок стихійного народного протесту». Ось така наша партизанська війна з книжками…

Щоправда, Костянтин Клімашенко не поспішає огульно звинувачувати радикальних націоналістів. Хоча б із тих міркувань, що їх самих можуть банально використовувати політики. Зокрема, взимку 2001 року, під час акції «Україна без Кучми», активісти «Тризубу» атакували наметове містечко протестувальників на Майдані. За офіційною версією, націоналістів роздратували прапори соціалістів. До речі, стримали колег тоді активісти УНА-УНСО. А згадуючи ті події через кілька років, деякі мої знайомі з «Тризубу» зізналися: тоді їх справді підставляли…

Між іншим, напередодні виборів у Тернополі представники патріотичних організацій, які не сказали, кого саме представляють, так само вишукували по міських книгарнях твори Бузини і боролися з ними. Але якщо вже на тому Бузині світ клином зійшовся, чому ж тоді ті невідомі не пішли далі і не оголосили війну президенту Асоціації Антикварів України, відомому політику Дмитрові Табачнику, з-під пера якого вийшли збірники «Утиный суп по-украински» та «Фашизм в Украине». Ці книжкові новинки так само є в вільному продажу. Їхній зміст викликає не лише в націонал-патріотів, а взагалі в свідомих громадян ще більше запитань, ніж написана та видана вперше 9 (!) років тому книжечка Бузини про те, як Тарас Шевченко пив горілку.

Особисто я схильний вважати: до підпалу книгарень таки причетні певні сили, які іменують себе патріотичними. Назвати жодну не маю права, бо всі, відомі нам, уже офіційно відхрестилися. Проте в самій організації акції надто вже помітні досвід та вишкіл. Факт перший: наші партизани застосували «коктейль Молотова». Факт другий: вони чітко вирахували час і спрацювали оперативно в різних районах Києва: на вулицях Луначарського, Межигірській та Будівельників. Факт третій: книгарня на Луначарського навіть не мала вивіски, почала працювати лише кілька днів, а це означає – роботою книжкової мережі попередньо цікавилися розвідники. Факт четвертий: вдало вибраний день – ніч із п’ятниці на суботу. Попереду два вихідні, а всім відомо, як у нас люблять працювати в вихідні міліція та медіа. До понеділка можна виграти трошки часу.

Те, що діяли не дилетанти – думаю, ясно. Але так само очевидно, що на Олеся Бузину з його книжками цим партизанам глибоко плювати. Бо, по-перше, у підпаленій книгарні на Дарниці в асортименті був лише один примірник «Вурдалака…», і той стояв не на виду. По-друге, простіше підстерегти і побити самого Бузину, аніж іти фронтом на цілий бізнес (книжкова торгівля – це бізнес, шановні українці). По-третє, видавець антиукраїнського Бузини – видавництво під промовистою назвою «Арій», а саме «аріями» часто називають предків сучасних українців радикальні націоналісти. То чи не простіше зводити рахунки з видавцем, аби не видавав?

Ні, не простіше. Бо, побивши Бузину за книгу, написану 9 років тому, шороху не наробиш. А цей шорох сьогодні, коли в Україні і, зокрема, в Києві абсолютно не працює жодна з гілок влади і взагалі бардак, цим не гріх скористатися. Адже за підпал книгарень насправді нічого нікому не буде. Зате кишенькові політичні сили, які після осені 2004 року нікому вже не цікаві і не потрібні, можуть у такий спосіб заявити про себе: ось, дивіться, ми – сила.

Нарешті, боротися з книжками Дмитра Табачника, як і з самим Табачником – така сама марна справа, як і з Леонідом Черновецьким та його пісенною творчістю. Адже ці та інші люди, з якими, мабуть, і варто було б почати партизанку, все ж таки сильні і щось можуть. Натомість Бузина – слабкий, він не може нічого, з ним ніхто не рахується, на нього всім плювати, за ним ніхто і нічого, крім давньої скандальної слави, не стоїть.

Ось невідомі і пригадали йому в таких спосіб минуле. Аби забезпечити собі хоч якесь майбутнє…

Читайте новости Comments.UA в социальных сетях facebook и twitter.

Источник: Андрій Кокотюха

Теги:

Версия для печати
43703
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
властьвласть деньги деньги стиль жизнистиль жизни hi-tech hi-tech спорт спорт мир мир общество общество здоровье здоровье звезды звезды
Архив Экспорт О проекте/Контакт Информатор

Нажмите «Нравится»,
чтобы читать «Комментарии» в Facebook!

Спасибо, я уже с вами.

   © «Комментарии:», 2016

Яндекс.Метрика Система Orphus