Україна встигла до арабського перегазування

Трохи більше тижня тому в Києві, за інформацією "k:", відбулася зустріч представників українського уряду і закордонних корпорацій – японської Mitsubishi Group Inc., канадської CNC Lavalin, турецької Сhiluk Group AS і польської Gas Sistema S.p.o. Учасники обговорювали можливість реалізації нового газового проекту в Україні, який може стати гідною відповіддю на головну червневу подію східноєвропейського газового ринку. Йдеться про вихід на нього арабської корпорації QatarGas, яка уклала з Gas Sistema контракт на постачання на період 2014–2034 років по 1 млн. т зрідженого газу щорічно. Підсумком зустрічі стало рішення більшості зазначених компаній виділити Україні кошти на розробку технічно-економічного обґрунтування будівництва першого в нашій країні морського терміналу з прийому зрідженого газу в танкерах. Досвід Польщі став для Києва заразливим.

За словами заступника міністра палива і енергетики України Бурзу Алієва, найактивнішою в діловому плані стороною переговорів цілком можна вважати турецьку Сhiluk Group. Саме ця компанія разом із Mitsubishi зараз завершує будівництво експортного ЗПГ-терміналу в Туркменістані, для якого український імпортний термінал може стати кінцевою ланкою. "Турецька і японська компанії, за підсумками переговорів, запропонували Україні власним коштом розробити ТЕО. Про основні принципи чи логістику майбутніх поставок зрідженого газу говорити поки що рано. Першим кроком повинна бути політична воля назустріч проекту. Другим кроком могло б стати рішення уряду про надання державних гарантій під будівництво, тоді наступним кроком стануть ТЕО і бізнес-план. На їх розробку піде не менше шести місяців. Варто визнати те, що проект будівництва має впливову підтримку ззовні. Крім того, слід визначитися, на яких базових принципах працюватиме термінал — у складі Держрезерву чи "Нафтогазу України", або ж поза цими структурами. Але все це має право вирішити тільки Кабінет Міністрів України", — заявив Алієв.

Проектна вартість будівництва ЗПГ-терміналу – за умови потужності з прийому газу в еквіваленті 10 млрд. м3 (п’ята частина ринку імпорту газу до України) — оцінюється в $750–800 млн. За словами учасників переговорів, про точну суму інвестицій можна буде говорити лише після того, як Київ визначиться зі структурним статусом підприємства. Статус чергової дочірньої компанії у складі "Нафтогазу", наприклад, полегшує комерційне кредитування. Водночас дислокація будівництва в системі Держрезерву дасть терміналу стратегічний статус. У такому випадку він зможе взяти на себе роль газопостачання країни за умови передвоєнних чи надзвичайних обставин, рятуючи казну від зайвих кредитних ризиків, які є в традиційних схемах. Обидва варіанти на нинішніх переговорах сторони не обговорювали, прагнучи не випереджати події.

Водночас усі сторони, що приїхали до Києва, відзначили головне — Україна з ідеєю будівництва терміналу йде в ногу з часом. За словами учасників переговорів, ще два-три роки тому Туреччина майже на 100% залежала від поставок "Газпрому". Сьогодні, коли на трубопровідний ринок цієї країни зайшов Азербайджан і запрацював ЗПГ-термінал з імпорту ресурсу з Єгипту, частка "Газпрому" впала в два-три рази. У результаті, ціна продажів російського газу Туреччині зараз на рівні $180/тыс. м3, тобто дещо нижча, ніж в країнах-сателітах РФ на кшталт Білорусії чи Вірменії. Звичайно, у визначенні ціни для Туреччини певну роль відіграє чинник поставок із Баку і специфіка знижок російського проекту "Голубой поток". Але в цілому Анкара вважає демонополізацію свого ринку газу результатом передусім вдалого проекту будівництва ЗПГ-терміналу.

ЩО ГДАНСЬКУ ВІТЕР, ТО КИЄВУ ШТОРМ

Однією з причин для оптимістичних оцінок перспектив ЗПГ-проекту є недавній польсько-арабський контракт, який через два-три роки буде здатний забезпечити понад 10% польського ринку.

Це загрожує скороченням продажів російському "Газпрому", який поки що на 100% контролює польський ринок імпорту. Монополія помітно б’є по польській політиці, роздуваючи бюджети лівих польських партій, телерекламу яких щорічно нагнітає невідомо звідки узятий "газовий кеш". "Старі" ж європейці цих проблем Варшави уперто не розуміють, вважаючи за краще списувати подібні нюанси або на випадок, або на місцеву дикість. При цьому навіть сьогодні, після більш ніж семи років після входження Польщі в ЄС, Європа повністю ігнорує те, що найбільші польські приватні капітали зроблено або на монополії "Газпрому", або на донорстві російських нафтових компаній. Капітали впливають на думку політиків, яка визначає рівень бюджетних відносин із Брюсселем. У результаті країна втрачає можливість видавити з ЄС зайві сотні мільйонів доларів стабілізаційних внесків і преференцій.

Щоправда, говорити про те, що Україна завдяки ЗПГ-проекту зможе разом із Польщею купляти газ у Персидській затоці й збивати російські ціни, поки що передчасно. Термінал у Польщі будується в статусі держкомпанії, у зв’язку з чим його старт затягся на кілька років. За наявності належної політичної волі, Київ, звичайно, може зупинитися на гнучкішому комерційному варіанті. Але за його спиною не буде ЄС, як у випадку з Польщею, або ресурсів Єгипту, як у випадку з Туреччиною.

За матеріалами: "Комментарі:"