Доплисти й заплигнути

У програмі чемпіонату п’ять видів: плавання, стрибки у воду, синхронне плавання, водне поло, відкрита вода (плавання на час і відстань у природних водоймах)

Два роки тому на чемпіонаті світу в Мельбурні збірна України зайняла 13-е місце в загальнокомандному заліку, завоювавши дві медалі. Золото виборов Олег Лисогор на дистанції 50 м брасом, а бронза дісталася Анні Хлистуновій на стометрівці теж брасом. Торік головним стартом була Олімпіада в Пекіні. Там наші плавці залишилися взагалі без нагород. Єдина медаль, здобута українцями в Пекіні на воді, була бронза дуету стрибунів — Іллі Кваші — Олексія Пригорова (3-метровий трамплін).

Пекінський провал привів до зміни керівництва національної збірної з плавання. Але головні проблеми українських плавців не в тренері.

Простий приклад — чемпіонка Європи 2006 року Анна Хлистунова з Рівного не може тренуватися в рідному місті, бо там просто немає басейнів з 50-метровою доріжкою, а збірна команди України готується до головних турнірів на базі параолімпійського спорту в Євпаторії.

Крім басейнів, великою проблемою також є дефіцит сучасних технологічних костюмів для плавців, які знижують опір води. Для нашої збірної закуповують далеко не найсучасніші й не "надшвидкі" костюми по $700–1000, та й то тільки для відповідальних стартів, а тренуються наші чемпіони в найкращому разі в старих костюмах або взагалі традиційно — у плавках.

У підсумку, Україна, як і раніше, виїжджає, або точніше — випливає, на старанні спортсменів. І тут є підстави для деякого оптимізму. На Кубку країни в Харкові, який став відбірним стартом для чемпіонату світу, було показано кілька високих результатів. А найкращий наш плавець Ігор Борисик у кваліфікаційному запливі побив світовий рекорд на 100 м брасом. Не випадково на Всесвітній Універсіаді в Белграді Ігор упевнено переміг на 100 і 200 м брасом. Саме з ним пов’язані наші основні надії на медалі в Римі.

Також будемо сподіватися на вдалі виступи і від Анни Хлистунової, Олега Лисогора, Ірини Амшеннікової (на спині), Катерини Зубкової (на спині), Сергія Бруса (батерфляй). З двома останніми взагалі вийшов казус. Вони мають великі успіхи у плаванні на короткій воді (дистанція 50 м), яка входить до програми чемпіонатів світу, але не є олімпійським видом спорту. Після пекінської Олімпіади вище спортивне начальство розкритикувало керівників вітчизняного плавання за те, що вони занадто багато уваги приділяли неолімпійським видам. А ті, ймовірно з переляку, взагалі не включили ці види до програми Кубку країни. Чи позначиться ця апаратна ретельність на виступі Лисогора й Бреуса в Римі — побачимо.

У стрибках у воду наші медальні надії — все ті ж: Ілля Кваша й Олексій Пригоров, а також Юрій Шляхов, який на метровому трампліні на універсіаді ввійшов до трійки призерів.

Про українські медалі в синхронному плаванні, на відкритій воді й водному поло сьогодні не йдеться. До світового п’єдесталу ми поки можемо тільки доплисти або доплигнути.

Завершиться чемпіонат світу 2 серпня.

КОМЕНТАР

Ігор Борисик двократний чемпіон Універсіади-2009

Головна наша проблема полягає в тому, що ми тренуємося в одних умовах, а виступаємо в зовсім інших. Цей конфлікт між умовами підготовки й стартами загострює наше традиційне відставання в інших моментах — костюми, фармакологія (дозволена. — Wekly.ua) та інше. Стараються наші тренери, стараємося ми, спортсмени, але якщо ми й перемагаємо, то не завдяки, а всупереч. Ось і на останній збір до Євпаторії нас збирали одночасно у великій кількості не від хорошого життя і не за оригінальною методикою. Грошей не вистачає, от і вся справа.

По матеріалам Weekly.ua