Кріпосне право

Головним підсумком саміту G-20 стало руйнування однополярного світу, який вибудовувався навколо США протягом останніх 20 років. Тепер американці змушені шукати спільну мову й з іншими країнами, обговорюючи з ними свої плани. Експерти очікують, що США отримають добро від Росії на початок війни проти Ірану тільки у випадку відмови від претензій на контроль над політичними силами в Україні

Де-факто результатом саміту, який закінчився у неділю, стало остаточне руйнування однополярного світу, який вибудовували США після "холодної війни" і розпаду СРСР. Економічна криза опустила американців на землю. Їхній військовій гегемонії в коротко- і середньостроковій перспективі навряд чи хтось зможе протистояти. Але економічна й фінансова криза яскраво продемонструвала зростання залежності США від союзників і супротивників серед інших країн.

У виступах більшості представників країн, які входять до G-20, прямо або обтічно звучали натяки, що лише добра воля найбільших власників американських доларів, цінних паперів й інших активів сприяли тому, що американська економіка не звалилася в повний колапс наприкінці минулого — початку нинішнього року. Щоправда, тут ситуація "обоюдогостра". Якщо б американська економіка опинилася остаточно похованою під лавиною безутішного скидання валюти й акцій найбільшими світовими гравцями, то наслідки виявилися критичними не тільки для США, але й для усіх власників штатівських боргів у вигляді доларів, які б враз знецінилися.

Отож стало очевидно, що нині основні політичні й економічні гравці намагаються домовлятися. Домовленості йдуть важко, іноді компроміс знаходиться після жорсткого протистояння на рівні торговельних воєн, найчастіше в хід іде погроза застосування якщо й не прямої військової сили, або створення передумов для її можливого застосування. Однак якщо раніше йшлося про взаємну загрозу, то сьогодні застосування військової сили обговорюється лише як інструмент зміни розстановки сил у тому чи тому регіоні третього світу.

Варто зазначити, що війна, як технологія виходу з кризи, у світовій історії була випробувана не раз. Зокрема, Друга світова стала не просто результатом, а ледь не умовою для різкого економічного стрибка більшості країн. Війна була й найчастіше залишається чи не головним засобом державного стимулювання економік при мінімізації соціальних стандартів.

Але якщо в минулому США могли одноосібно вирішувати це (війна в Перській затоці, операції в Югославії, окупація Іраку), то на даному етапі основні суб’єкти світової економіки просто змушені спільно думати над актуальними питання, не перекладаючи їхню вагу на чужі плечі і використовуючи для цього військову силу. Отже, система багатополярності може створювати прецеденти домовленостей за принципом мах на мах.

У цій ситуації доля третіх країн може виявитися сумною. Схоже, що поняття суверенітету, права націй на самовизначення і т.д. можуть стати розмінною монетою для основних гравців в бажанні не сваритися між собою.

З цих позицій показове зближення, що останнім часом демонструють США й Росія на тлі іноді гучних оплесків, а іноді мовчазного жалю інших держав. Обама пішов на дуже тверді кроки й фактично поховав ідеї попередньої адміністрації Буша про посилення впливу США на країни колишнього соцтабору, зокрема Польщу й Чехію, після того, як фактично відмовився від розміщення елементів системи ПРО на їхній території.

У відповідь президент Росії Дмитро Медведєв відмовився від розміщення ракет класу "Іскандер" на території Калінінградської області РФ. Більше того, під час підготовки й проведення саміту Росія й США спільно продемонстрували єдину позицію про нерозповсюдження ядерної зброї, що й було зафіксовано в резолюції Ради Безпеки ООН. Можливо, чи не вперше Росія дуже коректно зреагувала на чергові жорсткі висловлювання США на адресу Ірану.

Річ у тому, що напередодні саміту Іран офіційно заявив, що володіє не одним, а двома заводами зі збагачення урану, а це виходить за будь-які досягнуті й (або) обговорювані домовленості між МАГАТЕ й Іраном. У відповідь Обама доволі суворо вимагав від Ірану негайного згортання його ядерної програми. При цьому натякнув, що коли не вдасться вирішити дану проблему дипломатичними зусиллями, то США готові до інших механізмів її розв’язання. Багато експертів відчули за цими словами загрозу прямого військового конфлікту, ймовірно, з точковим бомбардуванням заводів зі збагачення урану, а, можливо, інших об’єктів на території цієї держави.

У цій ситуації Дмитро Медведєв запропонував Ірану до початку жовтня, коли відбудеться зустріч "шістки" (країн, постійних членів Радбезу ООН, плюс Німеччина) знайти доказ невоєнного застосування своїх ядерних програм. Чи зможе Іран їх надати? Дуже малоймовірно.

Тим самим Медведєв практично дав зелене світло США для жорсткої розмови з Іраном. У цій ситуації, тим більше, після низки доволі оптимістичних заяв російського президента про "нові відносини" і "дієвість" ООН і Ради Безпеки Росії буде явно не з руки знову блокувати жорсткі резолюції США щодо Ірану.

У цілому ж результати подій, якими ознаменувався кінець вересня, наводять на ряд аж ніяк невтішних для України висновків. По-перше, загальний напрям світового економічного розвитку, як його бачить сьогодні G-20, суттєво зменшує можливість збереження тіньових схем у світі. Прозорість бізнесу, мабуть, стає одним з головних факторів нового економічного світового порядку. Тому з урахуванням хронічних хвороб України в цій сфері, вочевидь, увага до неї й до її великого бізнесу буде найпильнішою.

І головне. Відмова США від розміщення елементів ПРО в Східній Європі підтверджує думку багатьох українських і не тільки українських експертів про зміну ставлення США до східноєвропейського регіону в цілому. Сьогодні Україні не варто розраховувати на підтримку з боку США. І, як знати, чи не стане можливе вирішення американцями своєї "іранської проблеми" якимось бартером щодо "стратегічних інтересів РФ", до яких належить й Україна. Показово, що німецький канцлер Ангела Меркель привітала нинішнє зближення США й Росії. Схоже, що країни Старої Європи остаточно розчарувалися в перспективі нашої країни й не будуть активними учасниками українських процесів.

Андрій Єрмолаєв, директори центру "Софія"

Головною причиною нинішніх криз стало вирівнювання світових економічних процесів від "старих" убік "нових" економік, що переживали бурхливе зростання. Фактично остання зустріч G-20 дала старт глобальній перебудові світової економіки, що торкнеться всіх без винятку структур, — фінансових, торговельних, інституціональних, організаційних. G-20 — перехідна форма. Через два-чотири роки організацію, імовірно, трансформують не в представництво національних урядів, а в регіональні уряди, таких структур як ЄС, АТЕС, НАФТА та регіональних економічних організацій, які об’єднують слаборозвинені економіки Африки й Південної Америки, які нині переживають організаційний бум.

По матеріалам Weekly.ua.