Вадим Колісниченко.В очікуванні в’язниці

Сьогодні на засіданні Верховної Ради депутат від партії Регіонів Вадим Колісниченко оприлюднив аудіо запис розмови Юлії Тимошенко та Михайла Саакашвілі про ситуацію зі спостерігачами з Грузії.

Не буду вдаватися в суть розмови. Більше цікавить один простий факт: як можна було допустити, щоб розмова двох керівників держав, яка має бути захищеною від будь-якого прослуховування, стала відома широкій громадськості? Але це питання не зацікавило парламентарів, на це не відреагували силовики. Та й навіщо? Це ж не перший випадок прослуховування в великій політиці.

За ідеєю, першими мали б виступити проти цього БЮТівці. Але вони наразі вважають, що реагувати на випад Колісниченка немає сенсу: це лише зайвий раз загострить увагу до теми (точно также вони програли в медіа-просторі справу Лозинського, потім справу педофілів, а тепер наступають на ті самі граблі). Теоретично, апофеозом цієї справи могла б стати інформація про те, як ці самі грузини скоїли якийсь жорстокий злочин, але їх прикриває Юрій Луценко. На щастя, політ фантазії ПР не сягнув так далеко, але до виборів ще 2 тижні. Окрім того, можна не сумніватися, що в партійних загашниках БЮТ є свої плівки.

Теоретично, міг би виступити проти цього гарант Конституції (як тут не згадати, що Ющенко став колись жертвою прослуховування, коли тодішній мер Києва Олександр Омельченко кричав йому: "Ви мене предалі"). Але Віктор Андрійович мовчить. Та й чого йому виступати проти? Друг Михайло, уже очевидно йому не такий вже й друг. А Тимошенко — просто ворог.

Чи готовий був би обуритися Володимир Литвин, "головна жертва" плівок майора Мельниченка? Спікер вже давно не обурюється через такі дурниці. Він переймається більш локальними питаннями. Незакручених лампочок по селах. А говорити зараз, звідки регіонами дістали плівки – означає посваритися з тими, від кого залежить його спікерство. Отож традиційного "Люди добрі, як можна так жити" в цьому конкретному випадку ми не почуємо. Фірмові фрази вживаються тоді, коли треба говорити про загальні неконкретизовані проблеми.

Комуністи не могли виступити проти, бо Саакашвілі їм — не друг. Тимошенко вже місяць — теж. Регіонали наразі друзі. Логіка чітка і незамислувата. Працює безвідмовно ось уже 18 років.

Зрештою, перш ніж випускати в ефір цю плівку, регіонали мали б подумати про те, що вони випускають джина, який може потім ударити і їх самих. Але як і протягом останніх років діє не логіка здорового глузду, а логіка односекундної політичної доцільності.

Усі ж розуміють, що справа педофілів вмерла, але її зараз будуть розкручувати. Усі розуміють, що в царській Росії, до якої так люблять апелювати Регіони, після сьогоднішньої витівки ПР голова охранки мав би застрелитися, а той, хто оприлюднив цю інформацію до скону віку жив би в Сибіру.

На цьому фоні особливо важливе багатозначне мовчання третіх сил. Яценюк сповістив, що він не торгує голосами. Тігіпко пішов обдумувати чи приставати йому на пропозицію прем’єрства. Про такі дурниці, як прослуховування перших осіб держави, думати нікому, та й ніколи. Вибори на носі.