Чому облажалися Колєсніч(ь)енко і Ківалов

Ще вранці у четвер всі знали, що ніхто закон про мови не прийматиме. Можна багато писати про ситуацію з українською мовою. Можна багато дискутувати про те, чи заборонено де-небудь говорити в Україні російською. Можна прийняти закон, згідно з яким усі надписи на ліках будуть дублюватися російською – адже це справді єдине спірне мовне питання в Україні. Але ці питання нікого не хвилюють.

Перш за все вони не хвилюють двох авторів проекту закону про мови — Сергія Ківалова та Вадима Колєсніч(ь)енка (саме так він має писати своє прізвище українською, якщо хоче зберегти правильне звучання цього прізвища російською, а не жити з вульгарним твердим "ч"). Більше того, ці борці за права російськомовної громади України насправді не переймаються проблемами російськомовних. Бо набагато простіше було б добитися дрібних, з точки зору законодавства, але абсолютно правильних змін до законів. Окрім уже озвучених перекладів на ліках, варто змінити всього дві речі: чиновник має відповідати громадянину тією мовою, якою той звертається (кількість мов обмежується тими, які є домінантними в регіоні) і судочинство ведеться мовою підсудного (знову таки кількість мов обмежується). Проте і Ківалов, і Колєсніч(ь)енко пішли іншим шляхом. Чому? Можна багато говорити про ідеології цих борців за все російське. Але насправді їхня головна задача – застовпити місце головних росіян парламенту. Якщо повезе – це зіграє їм на руку. Не повезе – ну просто буде такий епізод в житті. Був же Колєсніч(ь)енко борцем з Мєшковим в Криму. І був же Ківаловим п…м…

В РАДУ НІБИТО ПРИЇЗДИВ КЛЮЄВ

Андрія Клюєва в парламенті ніхто не бачив. Кур’єра Жванію нібито бачили, але про те, що він кур’єр ніхто не здогадувався. Зрештою, за півгодини такі складні голосування будуть проводитися за рік-два. Зараз це неможливо. Але головне не це. В парламенті відбулася нібито зрежисована бійка, яку своїми діями багато в чому спровокував сам Колєсніч(ь)енко. Чи всі ці події взаємопов’язані? Можна знайти тисячу причин, що це не так. Але чи готовий в це повірити український народ? Владі ця бійка була потрібна. Хоча б для того, аби показати, що вони не програли. А те, що Колєсніч(ь)енка побили і він не відбивався, так це не страшно. В цирку над таким прийнято сміятися.

"Регіоналам" закон про мови треба було приймати зараз. Восени він глибоко поляризує суспільство. Проте закон прийняти не вдалося бо сателіти – "тушки" і литвинівці виступили проти. Чи могли вони виступити проти насправді? Звичайно так, але зовсім з неідеологічних міркувань. І "тушки" і литвинівці розуміють, що їм є що втрачати. Вони пролітають повз парламент. Але вони хочуть компенсації. І її не було. Не було ані тиску, ані грошей. Отож, якщо "регіонали" вважатимуть, що їм цей закон потрібен, у країні збільшиться кількість мільйонерів. Кажуть, що ПР перед голосуванням мала 210-215 людей. Отож, в країні може стати на 10-15 мільйонерів більше. Або навпаки, проблеми виникнуть іще в 10-15 людьми.

П’ЯТЬ "РЕФОРМ" НОВОГО ЗАКОНУ ПРО МОВИ                              

І останнє. Що трапиться, коли закон про мови все-таки приймуть. Можна не сумніватися – це буде курс на знищення української мови.

Законом встановлюється, що регіональними можуть вважатися такі мови, як російська, білоруська (ха-ха-ха), болгарська, вірменська (цікаво, де), гагаузька, ідиш (на жаль носіїв цієї мови майже нема), кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька (5-7 сіл в Україні), польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська (ця мова згідно з українською філологічною традицією просто не існує), караїмська та кримчакська (останні дві мови де-факто є по суті мертвими мовами). Регіональна мова вводиться, якщо кількість її носіїв, що проживають на певній території, складає 10% і більше від кількості жителів. Проте, це не аксіома – в деяких випадках, можна і менше 10%. Головне, щоб місцева влада погодилася. В наших умовах, це означає – "згідно з політичною доцільністю".

Завдяки цьому, російська мова, відразу, згідно з розрахунками авторів проекту закону, отримає регіональний статус в 13 областях.

По-друге, знати рідну мову молодим українцям непотрібно – мова навчання стане російською. По-третє, українська мова зникне з кінотеатрів та ЗМІ. По-четверте, документообіг перейде на російську. Причому не лише на регіональному, а й на національному рівні. До прикладу, паспорт, має стати двомовним.

Таким чином, державна мова витісниться з офіційного вжитку. Власне цього і хочуть українці Колєсніч(ь)енко і Ківалов.