comment

Рубрики

comment

МЕНЮ

Блог

Олексій Голобуцький: 09/11/2001 - 20 років по тому.

Мій текст від вересня 2001: про тероризм, інтернет і прогноз гібридних воєн.

0

comments3987

Олексій Голобуцький

Політтехнолог, політичний експерт. Співзасновник «Агентства моделювання ситуацій» - найстарішої в Україні компанії з політичного консалтингу (існує з 2002 року). З 2009-го року незмінно входить до десятки найбільш цитованих політичних експертів в Україні. Визнаний найпопулярнішим політичним експертом за версією рейтингової платформи Comments.ua два роки поспіль: 2020-го та 2021-го.

45 років, заступник директора Агентства моделювання ситуацій.

За освітою історик (ЛНУ ім.І.Франка). 

Онук відомого історика українського козацтва Володимира Олексійовича Голобуцького (1903-1993).

Син професора Петра Володимировича Голобуцького (1938-2010)

Є одним з перших спеціалістів в Україні з питань інформаційного суспільства – перша монографія вийшла друком 1999 року і стала навчальним посібником на багатьох кафедрах (напрямків ІТ, інформаційної безпеки, філософії, державного управління і права, новітньої історії та ін.) українських вишів, її та наступні роботи досі цитують українські автори дисертаційних робіт різних напрямків.

Автор і співавтор багатьох наукових і публіцистичних праць з історії, соціології, політології, проблем інформаційного суспільства, інвайронменталізму тощо.

У 2018-му році через регулярну жорстку політичну сатиру і фотожаби особисто на Путіна потрапив до санкційних списків Кремля: у «списку 322-х» від 1.11.2018 став 60-м.

Є автором сотень поширених мемів щодо українських та зарубіжних політичних діячів, політичної ситуації в Україні.

Аудиторія персональної сторінки у Facebook складає більше 60 тисяч читачів. 

Неймовірно довгих 20 років тому, 11 вересня 2001 року, в день, коли було знищено Башти-близнюки в США, я написав статтю щодо епохи нових воєн (опублікував в мережі аж за 3 дні - тоді не було щохвилини змінюваних новинних стрічок, тож і з текстами можна було не поспішати, актуальності вони не втрачали аж так швидко). В чомусь вона була надто оптимістичною і навіть пафосною. А в чомусь виявилась цілком актуальною і зараз.

Наприклад, я з подивом виявив, що 2001-го не тільки прогнозував формування глобального інформаційного суспільства, але й описав гібридні війни як новий формат протистояння (при тому і держав, і локальних угруповань).

Рекомендую до прочитання: цікаво за 20 років зануритись в реалії тодішнього світу. Ще довоєнного, допандемійного і навіть дофейсбучного. І знов оцінити свої думки. Може, й ви свої згадаєте.
==============
Наше будущее как оно есть. Или нет (14.09.01)

Война нового общества

Локальные конфликты по всему миру так или иначе - результат вмешательства в интересах одной или нескольких сторон [скажімо, Росії – як ми бачимо на прикладі «ЛДНР», - ОГ, 2021] потенциального очага нестабильности представителей тех или иных террористических группировок [в нас це - «вільнолюбні донбасити», - ОГ, 2021]. Группировок, за которыми стоят те или иные финансовые силы - и немалые [так, «Газпром» та інші джерела сировинних бюджетних мільярдів РФ теж малою фінансовою силою не назвеш, - ОГ, 2021].

Неважно, что было первичным при создании очередного террористического движения – идея [«Вєлікой Россіі», наприклад або «Путіна – Збирача земель російських», - ОГ, 2021] или капитал, по крайней мере, неважно для результата. ...Однако был четко определён враг - тот, что станет целью для ракет и объектом экономических санкций. Это терроризм всех мастей и размеров [кремлівський в тому числі, - ОГ, 2021].

Щит и меч Интернета
Интернет - это единственное оружие, которое в принципе может противостоять терроризму. С деньгами или без них, терроризм - это идея. Глубокая, пусть часто и патологическая, убеждённость каждого террориста. Не важна жизнь, не важна смерть - важна Идея. И пускай выпущена всего одна пуля, нанесён мельчайший урон противнику (нет, врагу - противники бывают только в пристойных милитаристских играх, ведущихся по всем правилам и с соблюдением всех ритуалов) - это сделано во имя Идеи, а значит, это есть добро [путінська Юнармія чи Ґіві з Моторолою – прекрасні сучасні ілюстрації до цього твердження, - ОГ, 2021].

С бандформированиями, боевыми лагерями, с самой изощрённой террористической сетью можно справиться с помощью имеющихся технологий и отработанных сценариев. Но как быть с Идеей? Что справится с Идеей, вдохновляющей мать гордиться самоубийством сына и радоваться ему? Идеей, с которой невеста, так и не успевшая выйти замуж, восхищается мужчиной, ушедшим от неё в смерть? С Идеей, заставляющей мальчишку отсчитывать дни до момента, когда он сможет наконец-то подорвать себя на площади?

Терроризм неуловим, непобедим и неуничтожим до тех пор, пока существует это неравенство: одни имеют Идею, другими она давно потеряна. И огромным государствам, мощным финансовым группам, вооружённым до зубов военным альянсам не осилить структуры, насчитывающие сотни, а то и десятки человек, не одолеть государства, затерянные где-то в песках или вовсе не обозначенные на карте, никем не признанные и не имеющие, фактически, собственной экономики.

Идее может противостоять только идея. [Тепер це отримало назву «гібридна війна», - ОГ, 2021] И завоевать нам предстоит не кишлаки, не партизанские территории, а человеческие умы. Что мы можем предложить сегодня матёрому боевику или восторженному мальчишке взамен автомата и смерти? А ничего - сомнительные материальные блага цивилизации, движущейся лишь по инерции. Убивая же, он станет шахидом, героем нации, мучеником церкви или на крайний случай - безымянным героем революции. Его восславят в песнях, воспоют в молитвах, увековечат в граните или священных списках достойнейших сынов. [Власне, саме це робить зараз Кремль на наших окупованих територіях, - ОГ, 2021]

А ведь это тяжёлый выбор: осмысленная, духовно наполненная жизнь и убийства - или бессмысленное цивилизованное существование и законопослушание. Первое - почти наверняка самоубийство физическое. Но второе - такое же верное, но гораздо более мучительное самоубийство духовное. 

 

Единственный наш шанс на победу, единственная возможность выжить - ...это перенести борьбу в их головы. 

 

Итак, выбор у мира невелик. Или мы используем ресурсы Интернета для создания Информационного общества как Глобального общества идей. Или всё закончится тогда, когда хмурый шахид [або бухий «іхтамнєт», - ОГ, 2021] с пластиковым ножом перережет [умовний, бо вже нам підморгують перелітні зграї Starlink, супутників-ретрансляторів Маска, - ОГ, 2021] кабель Глобальной сети, и пока существующая цивилизация рассыплется грудой щепок, как трухлявая марионетка, у которой оборвали нити.

comments

Другие материалы автора

Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!