Олексій Голобуцький: "До нових рекордів": ковідний шпагат Зеленського

Ситуація з пандемією і вакцинацією – це не факап влади, це вона звично сіла на шпагат, щоб не робити вибір між виборцями-«ваксами» і «антиваксами».

9727

Олексій Голобуцький

Політтехнолог, політичний експерт. Співзасновник «Агентства моделювання ситуацій» - найстарішої в Україні компанії з політичного консалтингу (існує з 2002 року). З 2009-го року незмінно входить до десятки найбільш цитованих політичних експертів в Україні. Визнаний найпопулярнішим політичним експертом за версією рейтингової платформи Comments.ua два роки поспіль: 2020-го та 2021-го.

45 років, заступник директора Агентства моделювання ситуацій.

За освітою історик (ЛНУ ім.І.Франка).

Онук відомого історика українського козацтва Володимира Олексійовича Голобуцького (1903-1993).

Син професора Петра Володимировича Голобуцького (1938-2010)

Є одним з перших спеціалістів в Україні з питань інформаційного суспільства – перша монографія вийшла друком 1999 року і стала навчальним посібником на багатьох кафедрах (напрямків ІТ, інформаційної безпеки, філософії, державного управління і права, новітньої історії та ін.) українських вишів, її та наступні роботи досі цитують українські автори дисертаційних робіт різних напрямків.

Автор і співавтор багатьох наукових і публіцистичних праць з історії, соціології, політології, проблем інформаційного суспільства, інвайронменталізму тощо.

У 2018-му році через регулярну жорстку політичну сатиру і фотожаби особисто на Путіна потрапив до санкційних списків Кремля: у «списку 322-х» від 1.11.2018 став 60-м.

Є автором сотень поширених мемів щодо українських та зарубіжних політичних діячів, політичної ситуації в Україні.

Аудиторія персональної сторінки у Facebook складає більше 60 тисяч читачів.

Ситуація з пандемією і вакцинацією – це не факап влади, це вона звично сіла на шпагат, щоб не робити вибір між виборцями-«ваксами» і «антиваксами».
--
Дивлюсь на ситуацію з вакцинацією в нас і в Росії: за смертністю і вакцинуванням ми приблизно на одному рівні, однак причини все ж різні.

В РФ це не так недовіра до влади, як навпаки, повна згода з позицією Кремля, котрий так активно насміхався чи не з усіх іноземних вакцин від коронавірусу, що в росіян зневажливе ставлення перейшло на всі вакцини як такі. Плюс їхній культ невігластва й дикості: «головне – духовність, загадкова російська душа!». А освіченість і цивілізованість тільки заважають російській духовності.

Та й взагалі, це їхня національна традиція: будь-яку проблему закидати трупами. Що з війною їхня головна стратегія "більше трупів", що з пандемією...

В Україні інше. От в нас якраз в більшості на ментальному рівні глибока недовіра до державних інституцій і до представників влади. Якщо влада каже «це дуже треба і дуже добре» - значить, щось тут не так. Тим більше, якщо влада це каже хіба епізодично і якось не надто впевнено.

Бо Зеленський і в питанні пандемії сів на звичний вже шпагат щодо виборців. Всюди, де виборці діляться приблизно порівну між діаметрально протилежними позиціями, Зеленський сідає на шпагат, щоб «трошки і тим, і тим», намагається не втратити жодної групи електорату.

За різними оцінками, десь близько половини виборців категорично не сприймають ідею вакцинації – з різних причин. Але близько третини, навпаки, принципово вакцинувались чи готові вакцинуватись. Тож верхівка уникає тут чіткого позиціонування, щоб не провокувати жодну з цих груп виборців. Результат: приблизно однаково страждають обидві групи: ті, що не бажають вакцинуватись, обурені вимогами (небезкоштовних, м’яко кажучи) тестів, довідок і соціальними обмеженнями; ті, що вакциновані чи хочуть вакцинуватись, обурені ускладненим доступом до якісних вакцин і топорними державними інструментами підтвердження.

На виході все одно буде купа трупів, перепрошую за цинізм, бо в Зекоманди відсутня стратегія бачення всієї ситуації і виходу з неї. І непереборна любов до шпагатів.