Цибулько Володимир: Конкурс на посаду голови Бюро економічної безпеки України: тінь на процедурі, ризики для інституції

Делегування оцінювання: анонімні експерти 

Однією з найбільш тривожних ознак є повне самоусунення конкурсної комісії від ключової функції — безпосереднього оцінювання практичних завдань кандидатів. Цей етап є критичним, адже дозволяє перевірити здатність кандидатів аналізувати, приймати обґрунтовані рішення, демонструвати управлінське мислення та правову обізнаність.

Однак, як стало відомо, саму перевірку конкурсна комісія делегувала невідомим експертам. Хто ці експерти? Які в них були повноваження, фаховий рівень, чи мали вони конфлікти інтересів — залишилось за ширмою. Жодного публічного документу про їх призначення чи підстави участі у процедурі немає. Цей факт порушує як принципи прозорості, закріплені у ст. 3 Закону України «Про Бюро економічної безпеки», так і базові засади доброчесного управління.

Відсутність єдиної методології: оцінки — довільні, результати — непрогнозовані

Ще одна фундаментальна вада — повна відсутність єдиних критеріїв оцінювання відповідей кандидатів. Як з’ясувалося, навіть за ідентичні відповіді різні кандидати отримували принципово різні оцінки. Натомість за протилежні позиції — однакові бали. У відкритому доступі немає ані орієнтовних правильних рішень, ані розшифровки логіки виставлення балів. Це створює враження хаосу, а в гіршому випадку — упередженості.

Публічна фахова дискусія членів комісії — норма для подібних процедур у країнах, що керуються принципами доброго врядування. У цьому конкурсі вона була відсутня повністю.

Проблеми з документацією: де протокол?

Найбільше занепокоєння викликає навіть не суб’єктивізм у виставленні балів, а порушення процедурної формалізації. Станом на сьогодні так і не було опубліковано обов’язковий протокол затвердження результатів етапу практичних завдань, який відбувся 13 травня 2025 року. Відповідно до пункту 5.15 Регламенту комісії, усі рішення повинні бути оприлюднені на сайті Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два робочі дні після їхнього підписання. Тож офіційна відсутність документа — порушення нормального адміністративного порядку та ознака небажання фіксувати рішення офіційно.

Технічні сумніви: чи були гарантії збереження відповідей кандидатів?

Звертає на себе увагу й питання збереження відповідей. Як саме транспортувались та оброблялись відповіді кандидатів після завершення письмового етапу — залишається неясним. Якщо не було забезпечено належного контролю та прозорого процесу транспортування, це створює ризики маніпуляції.

Доброчесність — не відносна, а персональна

У публічному просторі почала з’являтись небезпечна тенденція — зміщення акценту з персональної доброчесності кандидатів на узагальнені судження щодо "репутації середовища" або "попередніх зв’язків". Проте визначення доброчесності, закріплене в постанові Великої Палати Верховного Суду, прямо вказує: доброчесність — це здатність особистості орієнтуватися на принципи добра та справедливості у своїй поведінці. Зміщення цього фокусу — не лише етична помилка, а й загроза формуванню правових стандартів.

Що бачать міжнародні партнери?

Варто нагадати, що конкурс на посаду керівника БЕБ обговорювався, зокрема, і з Міжнародним валютним фондом. Партнери очікували на відкритий, професійний і неупереджений відбір, що відповідатиме найкращим практикам. Відсутність прозорості, використання непрозорих експертів, неоприлюднені протоколи та мовчання комісії — це те, що викликає подив і недовіру не лише в Україні.

Чи буде відновлено довіру до конкурсу?

Головна функція Бюро економічної безпеки України — забезпечення економічної стабільності та боротьба з тіньовими схемами. Але це неможливо без довіри суспільства. А довіра починається з процесу призначення керівника. Якщо цей процес непрозорий, інституція втрачає легітимність ще до старту.

Сподіваємось, що члени конкурсної комісії, представники уряду та всі залучені сторони зважать на озвучені ризики й ухвалять рішення, яке відповідатиме не тільки формальним нормам, а й принципам доброчесності, справедливості та державницького мислення. Бо саме такі рішення формують майбутнє інституцій, яким мають довіряти і громадяни, і міжнародна спільнота.