Алексей Буряченко: «Пастка для мавпи», або як Москва підставила Бішкек

У виявленні митницею Казахстану великих партій товарів подвійного призначення, які надходили з Киргизстану і направлялись до РФ є як формальна сторона, яку до речі фактично визнав Киргизстан, так і не формальна, більше конспірологічна, але від цього не менш цікава. Отже, все по-черзі.

У список санкцій Мінфіну США потрапили не тільки кампанії з Киргизстану, які обвинувачують в експорті підсанкційних компонентів для РФ, а і російські компанії "Базис Трейд Прософт", "Радіотехпостач", "Регіон-проф", "Технології, системи та комплекси" та "СіАйСі", яким, як повідомляється, і постачали свою продукцію киргизькі компанії.

"Однією з найбільш поширених тактик, що використовуються російськими компаніями для продовження імпорту електроніки та технологій іноземного виробництва, є залучення посередників і перевалочних пунктів за межами Росії. З моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну підприємства, розташовані в Киргизстані, часто експортують до Росії підсанкційні електронні компоненти." - Мінфін США зазначає, що деякі партії, які включають товари подвійного призначення, надходили підприємствам російського оборонного сектора.

І дійсно, з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Киргизстані значно виросли певні експортно-імпортні сегменти, яких раніше або взагалі не було, або були у дуже не значних об’ємах.

Так, загальний обсяг експорту Киргизстану до Росії стрімко зріс у 2022 році, збільшившись на 250% порівняно з попереднім роком, до вторгнення в Україну. Деякі товари, такі як оптичні приціли для гвинтівок, Киргизстан взагалі ніколи не експортував до Росії.

Торгові документи, також, свідчать про високий рівень координації із Москвою у сфері закупівель. Записи показують, що у лютому та березні киргизькі компанії здійснювали масові закупівлі чутливої електроніки - у тому числі спеціалізованих напівпровідників та підсилювачів напруги на сотні тисяч доларів - у китайських та південнокорейських компаній.

Російські фірми, отримували товари з Киргизстану, найчастіше були відомими постачальниками оборонної промисловості РФ і, погодьтесь, на фоні міжнародних санкцій це досить ризикована схема роботи, але свою версію подій я викладу трохи пізніше...

Про намір Вашингтону запровадити санкції раніше написала газета Washington Post. Два неназвані чиновники з адміністрації президента Джо Байдена повідомили виданню, що це рішення було ухвалено після кількох місяців «безплідних візитів» низки американських та європейських дипломатів до Бішкеку. «Хоча Киргизстан і невелика країна в порівнянні з іншими, на його прикладі добре видно всі без винятку фактори, за допомогою яких створюється неприйнятно сприятливе середовище для обходу санкцій», — цитувала газета високопосадовця.

З цієї інформації Washington Post ми можемо зробити обґрунтований висновок, що постачання підсанкційних товарів з Киргизстану до РФ носило не разовий, а системний характер. А західні спецслужби уже досить довгий час відслідковували всю логістику та склад таких незаконних поставок.

Тому, як я думаю, і керівництво Киргизстану, коли офіційно дізналося про рішення Мінфіну США про накладення санкцій не сильно і здивувалися. Оскільки усі все давно знали, єдине, що велися не публічні перемовини між сторонами та не офіційні заклики до Киргизстану припинити цю неприйнятну практику.

У четвер, 20 липня, ситуацію офіційно прокоментував прем'єр-міністр Киргизстану Акилбек Жапаров. Він заявив журналістам, що киргизька сторона намагається не допустити реекспорту санкційних товарів до Росії. Глава кабміну підтвердив, що країну, і дійсно, нещодавно відвідала делегація Євросоюзу та США для обговорення даної проблеми і відзначив, що: «Заходи прийматимуться в подальшому, щоб санкційні товари не перетинали наш кордон і, тим більше, не йшли туди, де є санкції», — пообіцяв Жапаров.

Також, Washington Post стверджує, що посольство Киргизстану у Вашингтоні визнало повідомлення про постачання товарів подвійного призначення до РФ в обхід санкцій. Проте диппредставництво зазначило, що критики не врахували «реальний економічний контекст» взаємовідносин Киргизстану та Росії, оскільки обидві країни перебувають у Євразійському економічному союзі. «Загалом, Росія є одним із наших основних торгових партнерів […] Понад мільйон наших громадян працюють [у цій країні]», — цитує газета заяву посольства Киргизстану.

А ще 14 травня міністр закордонних справ Киргизстану Женбек Кулубаєв в інтерв'ю державному телеканалу «Росія-1» повідомив, що Бішкек продовжить співпрацю з Москвою, незважаючи на погрози Заходу щодо введення вторинних санкцій. «Ми стратегічні партнери, ми не маємо жодних перешкод для співпраці. Ну, кажуть наші західні партнери про можливі санкції. Але ж ми теж дотримуємося своїх правил, і жодних проблем я не бачу», — сказав Женбек Кулубаєв.

Ну, ніби, пазл уже остаточно склався і ми реально бачимо картину. Киргизстан і дійсно був одним із «полігонів» по обходу західних санкцій, а відповідно, абсолютно справедливо, що зараз США реалізує ряд санкційних заходів по відношенню до Киргизстану. Яких саме, насправді не так важливо, найголовніше, що США довело провину Киргизстану, а Киргизстан її фактично визнав, і тепер має повне моральне право на збільшення свого політичного впливу у цій країні.

З однієї сторони це, звичайно, добре, оскільки США є стратегічним партнером України і, разом з європейськими партнерами робить усе можливе, щоб закрити потік підсанкційних товарів в путінську росію. А з іншої, я переконаний, що таке підсилення контролю з боку «колективного Заходу» і конкретно США в Киргизстані, точно не сподобається Китаю, який саме на цю країну зробив одну із основних ставок по будівництву нового «Шовкового шляху» в обхід РФ.

Так, Китай, Узбекистан і Киргизстан планують побудувати залізничний коридор маршрутом "Китай – Європа" в обхід російської території. Такий тристоронній документ було підписано на саміті "Центральна Азія — Китай".

Передбачено, що нова залізнична магістраль має починатися на Торугартському перевалі – на кордоні Киргизстану та Китаю, де вже є залізнична гілка, що діє. Далі магістраль піде до Узбекистану, де з'єднається з іншою вже існуючою гілкою узбецьких залізниць. Звідти маршрут планується продовжити до Туреччини з кінцевою точкою до ЄС.

Очікується, що нова залізнична магістраль дозволить скоротити шлях до Європи на 7-8 днів. За попередніми підрахунками, обсяг перевезень новою магістраллю може досягати 5 млн тон на рік. За підсумками переговорів з лідерами Казахстану, Таджикистану, Киргизстану, Туркменістану та Узбекистану Китай пообіцяв їм 26 млрд юанів (3,6 млрд доларів) у вигляді фінансової підтримки та «безкоштовної допомоги», а також запропонував розширити співпрацю у військовій сфері (замінити, здебільшого, радянські зразки озброєння на сучасні).

І в підтвердження серйозності планів Китаю прямо сьогодні 22.07.23 відбулась зустріч міністра економіки та комерції Киргизстану Даніяра Амангельдієва з президентом «Фонду Шовкового шляху» КНР Цай Сюецзюнем на якій сторони обговорили питання створення спільного фонду розвитку. У ході зустрічі міністр виділив низку перспективних та великих держпроектів, у реалізації яких «Фонд Шовкового шляху» міг би взяти участь.

Отже, враховуючи вищевикладене і ставки на співробітництвом з Киргизстаном, перш за все, Китаю, останній скандал з експортом в РФ підсанкційних товарів починає грати абсолютно іншими барвами. 

Адже, як зазначають експерти та західні аналітичні центри, Киргизстан не є тією країною через яку іде левова частка підсанкційного «подвійного імпорту» для РФ. Саме тому і було певне публічне здивування з боку США, що такі факти вперто опублічуються і потрапляють в медійний простір, як пам'ятаємо, в тому числі, митницею Казахстану. І не реагувати на них, ні США, ні ЄС, звичайно, не могли. При цьому, все одно, декілька місяців вели не публічні перемовини з Киргизстаном про необхідність припинення постачання в РФ товарів подвійного призначення.

З усього наведеного, у мене народилась думка, що це історія може гіпотетично мати подвійне дно... А наївних киргизів просто зіграли «в темну» їх так-звані «стратегічні партнери», як назвав Російську Федерацію, міністр закордонних справ Киргизстану Женбек Кулубаєв. Адже, абсолютно очевидно, що дестабілізація Киргизстану цікава тільки одному актору, який, до речі, усе ретельно спланував, -- це, звичайно, РФ.

Робити такі висновки можна проаналізувавши цілий ряд публічних фактів цієї, без перебільшення, детективної історії. Так, навіщо киргизьким кампаніям на пряму укладати договори про постачання підсанкційних товарів «подвійного імпорту» з кампаніями прямо пов’язаними з російським ВПК? Це робиться тільки в одному випадку і з однією ціллю - під міждержавні гарантії супроводу товарів російськими спецслужбами, участь яких, також, у цій «схемі» є доведеною, і з ціллю повністю контролювати «схему», щоб потім здати киргизів західним спецслужбам, як кажуть, «з потрохами» і щоб уникнути відповідальності Киргизстан під тиском безспірних «злитих» фактів уже жодним чином не зміг! Це публічно дискредитує киргизів в очах західних партнерів, а отже, потенційно, може підсилити їх взаємовідносини з Москвою. Ось таку, хитру «пастку для мавпи» Бішкеку підготувала Москва, коли рука потягнулась за бананом, а висмикнутись з пастки уже не змогла.

Це неприємна історія має в черговий раз примусити керівництво Киргизстану замислитись над своєю політикою «багатовекторності» і уже остаточно зробити свої геополітичні ставки на, дійсно, зацікавлених у чесній співпраці Китай та «Колективний захід». Адже, якщо цього найближчим часом не зробити, РФ остаточно «розміняє» інтереси киргизів та викине їх з усіх геополітичних процесів, будь-якими гібридними методами війни доктрини Герасімова, повернувши Киргизстан у тотально залежне від себе політичне становище.

«Руський мір» - це гангрена, що розповсюджується там де тільки може і якщо країни Середньої Азії та Близького Сходу не консолідуються між собою у протистоянні цими загрозам, то можуть будуть вибиті з глобальних процесів «по одинці». Адже, «Шовковий шлях» Китаю «путінська росія» завжди планувала використовувати, як потужний важіль впливу на обидві сторони, і на ЄС, і на Китай, а зараз цей грандіозний проект шантажу світового масштабу, як пісок просочується у них крізь пальці, а це, переконаний, бісить їх не менше, ніж фактично програна війна в Україні, а отже, безсилля та демотивація їх армії, яку вони, як виявилось помилково, раніше називали «другою армією світу».