Рубрики
МЕНЮ
0
Політтехнолог, політичний експерт. Співзасновник «Агентства моделювання ситуацій» - найстарішої в Україні компанії з політичного консалтингу (існує з 2002 року). З 2009-го року незмінно входить до десятки найбільш цитованих політичних експертів в Україні. Визнаний найпопулярнішим політичним експертом за версією рейтингової платформи Comments.ua два роки поспіль: 2020-го та 2021-го.
45 років, заступник директора Агентства моделювання ситуацій.
За освітою історик (ЛНУ ім.І.Франка).
Онук відомого історика українського козацтва Володимира Олексійовича Голобуцького (1903-1993).
Син професора Петра Володимировича Голобуцького (1938-2010)
Є одним з перших спеціалістів в Україні з питань інформаційного суспільства – перша монографія вийшла друком 1999 року і стала навчальним посібником на багатьох кафедрах (напрямків ІТ, інформаційної безпеки, філософії, державного управління і права, новітньої історії та ін.) українських вишів, її та наступні роботи досі цитують українські автори дисертаційних робіт різних напрямків.
Автор і співавтор багатьох наукових і публіцистичних праць з історії, соціології, політології, проблем інформаційного суспільства, інвайронменталізму тощо.
У 2018-му році через регулярну жорстку політичну сатиру і фотожаби особисто на Путіна потрапив до санкційних списків Кремля: у «списку 322-х» від 1.11.2018 став 60-м.
Є автором сотень поширених мемів щодо українських та зарубіжних політичних діячів, політичної ситуації в Україні.
Аудиторія персональної сторінки у Facebook складає більше 60 тисяч читачів.
Цікавий момент з усього, що Путін наляпав на «Прямій лінії» в середу: «Вот Виктора Медведчука, который на самом деле, на мой взгляд, является украинским националистом, взяли и заперли его В ПРЕДДВЕРИИ ИЗБИРАТЕЛЬНОЙ КАМПАНИИ дома. Браслет надели».
Ще раз: Путін, з його слів, впевнений щодо позачергових парламентських виборів в Україні найближчими місяцями (орієнтовно в межах півроку – бо для України саме 6 місяців до дня голосування є середньозваженим терміном початку активної передвиборчої кампанії, хоча найбільш «економні» починають ворушитись лише за 3 місяці до «дня Х»). Тобто, до кінця 2021-го року.
Український політикум таких даних ще не має. А Путін – має. Цікава ситуація.
Все решта – загальні фрази, звичне беззмістовне лиття води. В тому числі – щодо зустрічі з Зеленським. Бо єдиний прийнятний формат зустрічі для Путіна – прийняття капітуляції України. А оскільки того не буде – не в останню чергу через прямо протилежні інтереси наших союзників, котрі просто не дозволять нам капітулювати, - то і зустріч втрачає сенс. Тож Путін звично розводиться про «відсутність суб’єктності» і, відповідно, відсутність сенсу говорити з маріонеткою «Вашингтона, а також Берліна і Парижа».
З «маріонеткою» - то вже сильне перебільшення. Але те, що Україна є об’єктом, а не суб’єктом міжнародної політики – факт. При тому факт цей зараз дуже дратує Путіна.
Так, принципові рішення зараз приймаємо не ми, а союзники. От тільки в союзників є ресурсна база, мірятись з якою Кремлю смішно. На Україну з нашими скромними спроможностями Путін міг би легко натиснути і швидко отримати бажаний результат. Але ми – «об’єкт». А в «суб’єктів» економіка і оборонна база такі, що навіть останній диктатор-маніяк не ризикне тиснути і силоміць вибивати бажане, навіть якщо бажане – це настільки економічно, демографічно і геополітично приваблива територія як Україна.
Все, всі «хотілки» Путіна здуваються в момент. І тільки й лишається публічно нарікати на нашу «об’єктність». Нічого, сьогодні це один з базових складників нашої безпеки.
На цьому тлі навіть звичні мантри про «адіннарот» вже звучали геть без ентузіазму. І Зеленський їх легко відбив в четверговій заяві.
Новости партнеров
Другие материалы автора
Новости