Блог

Вадим Трюхан: Саакашвілі 2.0. Чи вдасться вдруге увійти в ту ж саму річку?

Очікувано, але водночас і раптово для багатьох оглядачів, Міхеїл Саакашвілі вчора, напередодні місцевих виборів, якимось дивним чином опинився в Грузії.

0

comments11669

Вадим Трюхан

міжнародна безпека, зовнішня політика, міжнародні відносини, стратегічний менеджмент, політичні консультації, європейська інтеграція

Заступник командира роти Добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1, Голова правління громадської організації «Європейський Рух України» та керуючий партнер юридичної фірми "ЮМАС". Дипломат, юрист-міжнародник, магістр державного управління, експерт з європейської інтеграції, міжнародної безпеки, міжнародного публічного та європейського права. Працював на різних посадах в МЗС України, - від аташе Договірно-правового управління до заступника директора департаменту ЄС і Посла з особливих доручень. Був директором Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті КМУ. Працював а Адміністрації Президента України, а також за кордоном, зокрема в місії ОБСЄ у Хорватії та в місії Ради Європи зі спостереження за виборами в Косово.  


Чому очікувано? Та бо обіцявся це зробити вже декілька разів, починаючи з нещасливого для нього 2013-го, коли йому довелося податися в екзил. Не дотриматися і цього разу власного слова, яке він дав публічно декілька днів тому, оприлюднивши скан квитка, який він придбав до Тбілісі, - могло б означати лише одне. Зокрема, те, що він паталогічно не здатний виконувати своїх обіцянок. Відтак, його мрії повернутися у велику політику у своїй рідній країні могли би остаточно розтворитися в безкрайніх українських степах, чи де-інде.

 

А чому ж раптово? Та бо на таке мало хто здатен у світі. Адже це виглядає, як жес відчаю, якщо не самогубство. Особливо не додавало оптимізму епатажне повернення Навального в Росію, яке завершилося його негайним затриманням і оперативно організованим рішенням суду, на підставі якого головний опонент Путіна опинився в місцях … ну дуже віддалених від російської цивілізації.

 

Проте факт повернення Міхеїла Ніколозовича до рідних пенатів став вже реальністю. Так що очікування тих людей, які в це вірили, справдились. А ті песимісти, які навіть і думки такої не припускали, тепер мусять здивовано мовчати.

 

І що ж далі?

 

Екс-Президент Грузії свій вибір зробив. І не важливо, якими саме міркуваннями він при цьому керувався. При цьому той факт, що під час арешту і руху, у супроводі місцевих поліцейських,  в напрямку буцигарні він посміхався, свідчить про те, що до такого сценарію він був повністю готовим. А можливо такий хід подій був і найбільш бажаним для нього.

 

Частина експертів вважають, що це був безпрограшний крок, який може стати для нього, як і для Грузії в цілому, квитком у світле майбутнє.

 

Водночас, вистачає й тих, хто вважає, що він не має жодних перспектив у грузинській політиці. Як до речі і в українській.

 

Проте цілком очевидно одне. Саакашвілі поступив як жертовний лідер, здатний піти на найвідчайдушніші кроки, навіть нехтуючи загрозами власним свободі, здоров'ю і життю заради великої мети.  

 

А долю як громадянина України (і Грузії?) Саакашвілі, як і такої далекої, і водночас рідної серцю, для більшості українців, Грузії,  вирішать грузини. Які сьогодні  перебувають на виборчих дільницях, а завтра вже можуть вийти й на вулиці Тбілісі та інших грузинських міст, щоб сказати своє вагоме слово за чи проти влади. Як це вже неодноразово траплялося в історії Грузії, України і багатьох інших країн світу.

 

І до речі. Україні варто бути в цій ситуації дуже розважливою, щоб не повторити помилок, яких припустилися на білоруському напрямку. У будь-якому разі, Грузія - це не Росія. Там народ вирішує все. І його точно не спинити. Якщо він вирішить щось вирішувати сам, без чиїхось підказок.




comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора

Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!