Цибулько Володимир: Снайперський рекорд і політична ганьба: як влада б’є по власному оборонному щиту.

Постріл, скоригований штучним інтелектом та комплексом БПЛА, пройшов просто у вікно, за яким сиділи загарбники. Калібр — 14,5 мм. Гвинтівка — українська, Aligator.

Це не просто рекорд — це демонстрація того, що українська військова інженерія здатна творити диво. Підрозділ снайперів «Призрак», який діє на Донеччині, вже знищив майже 1000 ворогів за рік. І це — при тому, що ця зброя могла б у багато разів збільшити свої результати, якби виробник працював без політичних «мін» під ногами.

Але тут починається найбільш гірка частина історії. Замість того, щоб забезпечити фронт новими «Алігаторами», політична верхівка чомусь вирішила тиснути на підприємство-виробника. До справи навіть підключають силовиків, побратими яких на передовій мріють отримати цю зброю. Це виглядає як сюрреалізм: одні українські хлопці з ризиком для життя ставлять світові рекорди, рятують життя побратимів і знищують ворога, а інші — у теплих кабінетах — блокують виробництво цього інструмента перемоги.

Ми звикли чути, що «все для фронту, все для перемоги». Але коли мова заходить про реальні дії, часто виявляється, що для фронту йде лише те, що не зачіпає чийогось політичного або фінансового інтересу. Історія з «Алігатором» — це лакмусовий папірець: чи здатна влада поставити оборону країни вище за кулуарні домовленості, чи ні.

Бо рекорд у 4000 метрів — це не просто цифра. Це символ того, що Україна може створювати унікальну зброю, здатну змінювати правила гри на полі бою. Символ того, що наші військові — найкращі у світі. І, на жаль, символ того, що політичні ігри часто перешкоджають обороні більше, ніж будь-які російські дрони.

Попередній світовий рекорд також належав українцю — у 2023 році В’ячеслав Ковальський із СБУ вразив ціль на 3800 метрів. І от тепер — нова вершина. Але якщо політичний тиск на виробників «Алігатора» триватиме, цю вершину ми можемо втратити — не тому, що не зможемо влучити, а тому, що не зможемо навіть вистрілити.

Українська перемога кується не лише на полі бою, а й у тому, чи дозволимо ми чиновникам та силовикам перетворювати оборонні заводи на заручників своїх інтересів. Бо кожен «Алігатор», який не доїхав до фронту, — це чиясь неврятована життя і чийсь нерозбитий ворожий танк.

І якщо влада дійсно хоче перемоги, вона повинна зробити лише одну річ: зняти ноги зі шиї тих, хто цю перемогу кує.Постріл, скоригований штучним інтелектом та комплексом БПЛА, пройшов просто у вікно, за яким сиділи загарбники. Калібр — 14,5 мм. Гвинтівка — українська, Aligator.

Це не просто рекорд — це демонстрація того, що українська військова інженерія здатна творити диво. Підрозділ снайперів «Призрак», який діє на Донеччині, вже знищив майже 1000 ворогів за рік. І це — при тому, що ця зброя могла б у багато разів збільшити свої результати, якби виробник працював без політичних «мін» під ногами.

Але тут починається найбільш гірка частина історії. Замість того, щоб забезпечити фронт новими «Алігаторами», політична верхівка чомусь вирішила тиснути на підприємство-виробника. До справи навіть підключають силовиків, побратими яких на передовій мріють отримати цю зброю. Це виглядає як сюрреалізм: одні українські хлопці з ризиком для життя ставлять світові рекорди, рятують життя побратимів і знищують ворога, а інші — у теплих кабінетах — блокують виробництво цього інструмента перемоги.

Ми звикли чути, що «все для фронту, все для перемоги». Але коли мова заходить про реальні дії, часто виявляється, що для фронту йде лише те, що не зачіпає чийогось політичного або фінансового інтересу. Історія з «Алігатором» — це лакмусовий папірець: чи здатна влада поставити оборону країни вище за кулуарні домовленості, чи ні.

Бо рекорд у 4000 метрів — це не просто цифра. Це символ того, що Україна може створювати унікальну зброю, здатну змінювати правила гри на полі бою. Символ того, що наші військові — найкращі у світі. І, на жаль, символ того, що політичні ігри часто перешкоджають обороні більше, ніж будь-які російські дрони.

Попередній світовий рекорд також належав українцю — у 2023 році В’ячеслав Ковальський із СБУ вразив ціль на 3800 метрів. І от тепер — нова вершина. Але якщо політичний тиск на виробників «Алігатора» триватиме, цю вершину ми можемо втратити — не тому, що не зможемо влучити, а тому, що не зможемо навіть вистрілити.

Українська перемога кується не лише на полі бою, а й у тому, чи дозволимо ми чиновникам та силовикам перетворювати оборонні заводи на заручників своїх інтересів. Бо кожен «Алігатор», який не доїхав до фронту, — це чиясь неврятована життя і чийсь нерозбитий ворожий танк.

І якщо влада дійсно хоче перемоги, вона повинна зробити лише одну річ: зняти ноги зі шиї тих, хто цю перемогу кує.