Рубрики
МЕНЮ
2
аналітика, економіка, фінанси
Постійний автор «Ділової столиці» та інших провідних видань, лідер рейтингів медійного цитування. Має великий досвід роботи в банках та інвестиційних компаніях. Працював начальником департаменту цінних паперів, директором іпотечного центру. Багаторічний радник президента Асоціації українських банків.
Україна – це ядерна держава і у перспективі цей потенціал має лише посилюватись.
По суті, у нас немає іншої альтернативи.
Ми проходили період активного розвитку «зеленої енергетики» у вигляді використання енергії вітру та сонця. Певним чином розвивалась і альтернативно енергетика на біопаливі.
Але ми пам’ятаємо, що намагання запустити «зелену енергетику» в Україні в минулі роки було можливим лише внаслідок величезного субсидіювання за рахунок інших учасників енергетичного ринку.
«Зелений тариф» в цей значно (в декілька разів) перевищував ринкову ціну на електроенергію і цей тариф компенсувався за рахунок активно працюючої економіки.
Післявоєнне відновлення економіки України потребуватиме концептуально інших підходів.
Україна потребуватиме застосування кластерних моделей розвитку, зниження фізичного обсягу експорту сировини за рахунок підвищення рівня доданої вартості готової продукції, тобто її переробки – а це потребуватиме нових джерел енергії, причому - дешевих.
Ми маємо виходити з того, що морська логістика через порти Одеси да Дунаю стосовно експорту металу та залізної руди ще довгий час буде суттєво ускладнена.
Ще один фактор – окупація Запорізької АЕС з її шістьма енергоблоками. Навіть за умови деокупації станції, ми не можемо бути впевнені у її технічному стані. Тому раціонально було б виходити з того, що в кращому випадку Запорізька АЕС буде повернута в українську об’єднану енергосистему у вкрай складному технічному стані, який потребуватиме тривалого відновлення.
Ще один вкрай важливий для нас проект - реалізація в Україні системного проекту щодо вирішення проблем тимчасово переміщених осіб (ВПО).
Ми ж знаємо, що немає нічого постійного, ніж тимчасове. У нас уже були ВПО у 2014-му році. Так у статусі "тимчасових" і прожили усі вісім років до початку повномасштабної війни. Нафта 21 століття – це людський капітал. Люди – це золото будь-якої держави.
Як зберегти людський капітал у вигляді 2-3 млн людей, які не зможуть повернутися до своїх домівок?
Післявоєнне відновлення потребуватиме не тільки «великих грошей», але й Великих Смислів.
Так, на відновлення зруйнованої інфраструктури та економічних активів нам потрібні сотні мільярдів доларів і цінники цих втрат, на жаль ще не закриті. Але вже зараз очевидно, що потрібно будувати Нове, а не відновлювати «старе».
Війна, як це не парадоксально звучить, це не тільки жахливі втрати, але й унікальні можливості для створення більш ефективного та справедливого світу.
Як це сталось у повоєнній Європі після Другої світової війни, коли виникло європейське суспільство загального добробуту.
Що значить для нас «виграти війну» та «програти мир»?
Не подолати глибоку суспільну нерівність – це буде «програти мир».
Не побудувати справедливе суспільство та економічну систему відносин - це буде програти мир.
Не розвинути економічну складність економіки як у Туреччині та не досягти ВВП Польщі – це буде «програти мир».
Але найжахливіша поразка мирного часу для нас – це не скористатись історичним вікном можливостей після війни та не сформувати нову бідьш ефективну модель економіки.
Які напрямки економічного відновлення наразі можна виділити:
1. Вбудовування України у глобальний «зелений перехід» провідних економік світу, адже саме в цьому сегменті розвитку буде сконцентровано більше 2 трлн дол світових інвестицій.
Навіть залучення 1% від них – це майже 20 млрд дол прямих іноземних інвестицій в українську економіку.
Які проекти може запропонувати Україна?
Ми можемо стати світовим лідером з виробництва біопалива, рослинного білку, лецитинів, білкових ізолятів, біодобавок, величезної палітри товарів біотеху.
2. Розвиток переробки всіх видів сировини, які виробляє наша економіка: від урану, літію, титану до аграрної сировини.
3. Створення нового індустріального ядра на базі існуючих потужностей українського промислового «ромбу»: Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг, Кременчук.
4. Використання урбаністичного потенціалу українських міст: Харків, Київ, Львів, Одеса, Дніпро, Миколаїв, Запоріжжя.
Формування моделі «чартерних міст» для максимального стимулювання підприємницької ініціативи та інноваційних можливостей в рамках проекту глобального урбаністичного «коворкінгу».
Необхідно «розкути» економічну ініціативність та творчий потенціал українських мегаполісів.
5. Створення прошарку мікропідприємництв у форматі повної регулятивної та податкової свободи.
6. Реалізація масштабних проектів з відновлення у сучасному форматі критичної інфраструктури міст та системної інфраструктури економіки.
7. Залучення інвестиційних ресурсів «розсіяного українства» в системні проекти відновлення української економіки.
8. Репатріація українців на Батьківщину у нові проекти економічного розвитку та простір підприємницької свободи.
9. Проекти використання транзитного потенціалу України.
10. Проект «Фенікс» із вирішення проблеми біженців та збереження людського капіталу.
Зупинимось більш детально на останньому.
Сильна позиція нашої держави – заявити про реалізацію в Україні системного проекту щодо вирішення проблем тимчасово переміщених осіб (ТПО).
Люди – це золото будь-якої держави. Як зберегти людський капітал у вигляді 2-3 млн людей, які не зможуть повернутися до своїх домівок?
Це може бути проект "Фенікс":
Будівництво поруч із АЕС (до 20-30 км) нових міст, які б стали не лише місцем розміщення ТПО, а й магнітом для залучення інвестицій.
Три фактори успіху проекту.
1. Створення для інвесторів індустріальних платформ – безкоштовне підключення електроенергії та пільговий тариф на 5-10 років.
Розміщення енергоємних та трудомістких виробництв. Отримуємо першу, виробничу сферу проекту – створення робочих місць та залучення інвестицій.
Збереження соціокультурних спільностей ВПО, їх традиційного життєвого укладу (зайнятість у промисловості, соціальне середовище).
2. Друга сфера проекту – створення якісного життєвого простору: школи, дитячі садки, парки, спортивні споруди тощо.
Адже те, що пропонується для ВПО зараз – це гетто у вигляді модульних містечок, без соціальної інфраструктури, робочих місць, якості життя.
3. Третя сфера – безподатковий простір у таких містечках для малого та середнього бізнесу. Якісне підприємницьке середовище, без фіскального тиску та регуляцій.
Спрощене землекористування. Заявочний принц ведення бізнесу.
Це створення прототипу чартерних міст в Україні, де бізнес розвивається на основі саморегуляцій, спеціальних рад підприємців.
Проект "Фенікс" можна розпочати на базі вже існуючих міст, які є базовими для діючих АЕС:
- Южноукраїнськ – Южно-Українська АЕС;
- Нетішин – Хмельницька АЕС;
- Вараш – Рівненська АЕС.
Кожен з таких інвестиційних проектів матиме капіталізацію 1-2 млрд дол.
І під такі реальні проекти можна залучати фінансування західних партнерів.
Чому?
Є низка причин:
1. Фактор доступу до дешевих джерел електроенергії стає базовим індикатором конкурентоспроможності як окремих бізнесів, так і країн загалом.
Для оптимізації навантаження на ОЕС це можуть бути "нічні" виробництва, що знизить потребу нашої енергетичної системи в балансуючих потужностях.
Це також вкладається у концепцію децентралізованої енергетичної системи, про яку казав президент України Володимир Зеленський.
Адже децентралізація потребуватиме формування базового постійного навантаження на діючі АЕС у вигляді стабільного промислового споживання електроенергії на рівні 50% від їх планової генерації.
З точки зору військових ризиків – це правильна стратегія.
2. Інвесторам цікаві такі проекти, адже доступ до електроенергії та пільговий тариф будуть реально, а не декларативно гарантовані.
3. Радянські АЕС будувалися як індустріальні майданчики.
Тобто існує колосальний запас за потужністю мереж, зручні транспортні комунікації, гілки залізниць, території під індустріальну зону, де можна розміщувати лише виробництво.
4. Міста-супутники АЕС створювалися з добре розвиненою інфраструктурою.
5. Проект вирішує проблему наших ТПО, тобто потенційно вигідний Європі.
6. Проект зберігає потенціал та цілісність соціального капіталу, єдність трудових колективів ліквідованих на сході та півдні заводів.
7. Інвестиції у виробництво окуплять витрати на житло та соціальну інфраструктуру. А у проектах "модульних містечок" - ніколи.
8. Три проекти, три чартерні міста - це додаткова генерація ВВП з високим рівнем доданої вартості.
9. Такі проекти – стимул для розвитку ядерної енергетики, будівництва нових реакторів, у т.ч. модульних.
Інакше, для кого ми нарощуватимемо потужності, враховуючи деіндустріалізацію країни?
10. Це ефективний майданчик для обкатки концепції вільних чартерних міст у сучасному економічному укладі.
Залишилося лише сформувати вказані вище напрямки на рівні державних стратегій.
Але застосування опцій індустріальних платформ, безкоштовного підключення бізнесу до мереж електроенергії та пільгового тарифу для інвесторів на 5-10 років потребуватиме значних обсягів електроенергії.
Де її брати, якщо вже зараз у нас сформовано так звану «енергетичну стелю» зростання ВВП, коли будь-яке навіть незначне зростання промислового виробництва потребуватиме залучення нових енергетичних потужностей, яких наразі немає, що призводить до постійного імпорту електроенергії з ЄС.
При цьому треба розуміти, що фактор доступності бізнесу до джерел електроенергії за ціною та обсягом є ключовим фактором конкурентоздатності національної економіки.
Отже, де брати нові джерела енергії?
Ще у вересні 2012 року, ВР України ухвалила закон України «Про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків № 3 і 4 Хмельницької атомної електричної станції», який передбачає добудову 3-го та 4-го енергоблоків АЕС. Вартість проєкту тоді оцінювалась в 40 млрд грн, з яких 80 % передбачалось залучити у вигляді кредитів, а 20 % — за рахунок надбавки на тариф електроенергії.
26 липня 2014 року керівництво Енергоатому відмовилось від послуг російської компанії Росатом у добудові 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС, що було цілком логічно, заважаючи на окупацію Криму та війну на Донбасі.
6 червня 2018 року Урядовий комітет із питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності схвалив техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) добудови енергоблоків № 3 і № 4 Хмельницької АЕС (ХАЕС, Нетішин, Хмельницька область) вартістю 72,44 млрд грн (у цінах на 5 травня 2017 року).
З тих пір Україна попала у своєрідну «вилку» рішень.
Логічний алгоритм дій наразі виглядає наступним чином:
1. Нова індустріальна політика України, зокрема розвиток ВПК потребуватиме дешевих та потужних джерел енергії.
2. Для цього необхідно сформувати достатню базову генерацію, яка не може бути сформована за рахунок відновлювальної енергетики та тим більше імпорту- саме через недостатність як за обсягом, так і за неконкурентною для промисловості ціною.
3. Теплова генерація, зважаючи на дефіцит вугілля та його невідповідність стандартом Зеленого курсу ЄС не може стати довгостроковою базою для забезпечення промисловості доступною електроенергією (на 15-20 років).
4. Єдине джерело доступної енергії в Україні (зважаючи також на поклади урану та можливість створення у нас уранового «напівциклу») – це атомна енергетика.
5. Але технічно, атомна енергетика була «заточена» на російське обладнання та технології атомних блоків.
Здається суперечлива та тупикова ситуація.
Але існує унікальне вікно можливостей.
У галузі енергетики сусідня Болгарія є власником унікального на сьогодні обладнання, що залишилося їй у спадок від недобудованої атомної електростанції «Белене» (гігаватніводно-водні реактори ВВЕР-1000 та інше критично важливе енергетичне обладнання).
Довідка: атомна електростанція «Белене» спроектована на початку 80-х років ХХ ст., а її будівництво розпочалося за участі Радянського Союзу у 1987 році. Через недофінансування будівництво було заморожене майже на 10 років.
Саме тому, що це обладнання адаптивне до наших атомних станцій (і болгарська АЕС і українські станції проектувались і будувались за часів СРСР з одного центру) і воно залишилося від недобудованої болгарської АЕС - воно становить особливий інтерес українських енергетиків, адже воно допоможе якнайшвидше побудувати 3-й і 4-й атомні енергоблоки Хмельницької АЕС.
В липні 2023 р. під час офіційного візиту Президента України В.Зеленського до Болгарії було оголошено про початок переговорів між українською та болгарською сторонами щодо можливості продажу Києву устаткування, що призначалося для болгарської атомної електростанції «Белене».
«Україна – єдиний у світі покупець нашого обладнання, а ми – його єдиний продавець. Це безпрограшна ситуація для обох сторін», – заявив на спільній прес конференції з Президентом України Володимиром Зеленським новий прем'єр-міністр Болгарії Ніколай Денко.
Болгарські ядерні реактори є типовим зразком реакторів ВВЕР-1000 (водно-водяних енергетичних реакторів), розроблених вченими у 1970-х рр., під які проектувалися корпуси 3-го і 4-го атомних енергоблоків Хмельницької АЕС, та які наразі недобудовані.
Українські вчені та інженери внесли вагому роль у розробку та вдосконалення ядерних реакторів ВВЕР-1000. Україна була одним із центрів ядерної енергетики в СРСР, а її науково-дослідні інститути та конструкторські організації брали активну участь у розробці водно-водяних атомних реакторів.
У розробці атомних блоків брали участь Київський науково-дослідний та проєктно-конструкторський інститут «Енергопроект» (АТ КІЕП).
Починаючи з 1970-х років, «Енергопроект» проектує атомні електростанції з реакторами типу ВВЕР. Зокрема, фахівці інституту виконували вибір і обстеження майданчика для Хмельницької АЕС, а потім спроектували чотири блоки станції.
Інженери і конструктори АТ КІЕП працювали над проєктами третього-четвертого блоків Рівненської АЕС, АЕС «Пакш» в Угорщині та АЕС «Белене» в Болгарії.
Можна сказати, що проект атомного реактора ВВЕР-1000 має цілком умовне українське походження.
Обстеження недобудованих будівель і споруд енергоблоків №3 та № 4 Хмельницької АЕС підтвердили висновки спеціалізованих експертних організацій щодо можливості добудови енергоблоків на зведених раніше будівельних конструкціях із використанням болгарських реакторних установок.
Зацікавленість у добудові наших атомних блоків висловила американська компанія Westinghouse.
Вчасно прийняті рішення щодо купівлі у Болгарії атомних реакторів типу ВВЕР-1000 дозволять якомога швидше запустити будівництво 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС, посиливши енергетичну стійкість України.
За 2022 рік блоки Хмельницької АЕС виробили 10 млрд 617 млн кВт-год електроенергії, у 2023-му – 12 млрд 602 млн кВт-год. А запланована добудова енергоблоків № 3 та № 4 на ХАЕС дасть можливість збільшити щорічне виробництво електроенергії на 14 млрд 500 млн кВт-год.
Більше того, введення в експлуатацію енергоблоків № 3 та № 4 на ХАЕС на 45% компенсує втрачені потужності тимчасово окупованої Запорізької АЕС.
Як заявив в інтерв’ю Міністр енергетики Герман Галущенко:
«… 3-м і 4-м блоками на ХАЕС ми хочемо компенсувати втрати від Запорізької АЕС, і зараз ми ведемо переговори з нашими болгарськими партнерами щодо двох реакторів, які ми хочемо придбати. Якби ми сьогодні отримали корпуси ядерних реакторів, я думаю, що минуло б 2,5 роки, і ми б мали в роботі третій реактор».
Ще Нікола Тесла казав, що конкурентоздатність людської цивілізації буде визначатись потужністю доступних джерел енергії.
Саме фактор енергії буде відігравати вирішальну роль у післявоєнному відновленню економіки України, нашій новій індустріалізації та розвитку конкурентного ВПК.
Новости партнеров
Другие материалы автора
Новости