Боднарук Богдан: Viva la liberta: чим небезпечний польський закон про заборону інтернет-цензури

Одночасне блокування аккаунту Д. Трампа цілою низкою соц-мереж та онлайн сервісів після злощасних подій довкола Капітолію миттєво спричинило бурхливі дебати на тему зміни меж свободи слова. Не забарився із реакцією на такі рішучі антитрампівські заходи і ЄС. Там висловили стурбованість поточним перебігом ситуації в контексті такої каральної санкції персонального характеру. Поки офіційний Брюсель непокоївся, Варшава, посилаючись на неприпустимість цензурування ввела у власне юридичне поле норму про заборону накладати будь які обмеження на висловлювання інтернет користувачів у всесвітній мережі. Зважаючи на нинішню конфігурацію польського суспільства, цей законодавчий акт має достатньо великий шанс стати одним із найбільш резонансних та скандальних.   

Анатомія закону

 13-го січня польський мін’юст підготував проект закону про заборону блокування користувацького контенту у онлайн середовищі, зокрема і особливо – у соцмережах. В тому числі й у Фейсбуці, котрий у зв’язку із нещодавніми подіями в Америці вдався до такого безкомпромісного кроку безстроково видаливши профіль американського лідера. 

Якщо поглянути на цю законодавчу ініціативу більш прискіпливо, в поле зору одразу потрапляють дуже суперечливі положення як то неможливість видалення контенту адміністрацією інтернет ресурсів, якщо такий не суперечить галузевому польському законодавству. Зокрема – Закону про захист персональних данних(1998 року).  В разі ж коли сайт рішуче налаштований таки видалити, чи до прикладу, піддати блокаді будь які форми користувацької думки, опублікована на його персональній сторінці, то у керівництва цифрового соціального середовища буде 48 годин на формування доказової бази, яка буде покликана обгрунтувати таке кінцеве рішення. Користувач, котрий постраждав внаслідок на його думку, неправомірних дій з боку відповідальних за реалізацію цензури, має у свою чергу право спершу подати скаргу на таке рішення та навіть звернутися до судової інстанції за умови якщо оскарження залишили без відповіді. Головний юстиціарій Польщі З. Зьобро у обгрунтуванні щодо ініціативи розробки такого закону пояснює, що такого роду юридична норма дасть можливість запобігти політичній дискримінації, від якої страждають деякі політичні рухи та сили, а іхні осередки, що переважно базуються в мережі, і там же провадять найкативнішу роботу, потрапляють відтак під різного роду обмеження інспіровані великими корпораціями.

Як у інших, тільки краще 

На додачу до раніше озвучених аргументів, польські законодавці обстоюючи по суті запровадження нічим необмежуваної цифрової «вольниці» проводять паралелі зі схожими правовстановлюючими актами прийнятими у Німеччині та Франції. Називаючи юридичні механізми задіяні там такими, що їх можна вважати репресивними.

У випадку із Німецькою інтерпретацією, законодавчий акт носить умовну назву "Закон про Фейсбук". Основне його призначення полягає в тому, аби запобігти поширенню наклепницьких, а також просто відверто фейкових відомостей. Також суворо заборонено погрожувати чи розпалювати міжетнічну ворожнечу у мережі. Дія законодавчої ініціативи поширюється на соціальні мережі. Першочергово і найбільше – на Фейсбук. Тамтещній аналог набрав чинності вже більше двох років тому. Згідно із вимогами даного закону, згадані компанії з 1 січня 2018-го року зобов’язані видаляти «відверто протиправні» публікації протягом 24-ох годин з моменту їх появи. Крім того, користувач матиме змогу самостійно скаржитися на підозрілі, на його думку дописи шляхом заповнення спеціального формуляра, де серед іншого має вказати який саме пост порушує законодавство та під яку саме статтю підпадає порушення. В тому разі, якщо запит щодо розповсюдження потенційно шкідливого вмісту залишається тривалий час без будь якої реакції керівництва соц. мережі на нього, зацікавлений користувач застосовує право на звернення до найвищої інстанції, якою в цьому випадку виступає німецьке міністерство юстиції. 

Найбільш запеклими критиками німецької редакції акту про фільтрування інтернет контену в цій ситуації стали більшої мірою малі, непарламентські політичні партії, як то ліберальні демократи, екоактивісти оформлені у вигляді партії зелених та ліворадикальна партія «АДН»(Альтернативна Для Німеччини). Всі вони вбачають у такому вияві інтернет-цензури спробу відібрати електорат у маловідомих партій, що й так не користуються аж надто широкою підтримкою виборця. Таким чином, на переконання скептиків, ухвалення такого законопроекту має суто політичний претекст, надаючи юридичному регулятивному важілю очевидно політичного забарвлення. Особливо з огляду на період введення в дію цього опального регламентуючого акту – фактично в переддень виборів до Бундестагу.

Французкий сценарій використання інструменту цензурування дещо відрізняється. Там до застосування окремих елементів жорсткої регламентації поведінки в мережі вдалися керуючись виключно прагненням встановити расову справедливість, законодавчим шляхом унеможлививши використання мови ненависті/ворожнечі супроти представників «кольорового» населення країни. Критики законопроекту побоюються втрати державою можливості наглядати за дотриманням основних принципів свободи слова, віддавши натомісць цей привілей цифровим транснаціональним корпораціям, серед яких зазначаються такі як Apple, Google та Facebook. Також експерти висловили недовіру закону в тому сенсі, що він наче б то позбавляє громадян можливості вільно та безперешкодно висловлювати свої власні думки та погляди на цифрових майданчиках для комунікації.

Це дає підстави говорити про те, що полськтй закон у порівнянні із німецькою та французькою редакціями є радикально лібертаріанським за своєю суттю. І саме ця радикальна лібертаріанськість цілком може зіграти із польським суспільством злий жарт.

Подарунок для радикалів: Корвін полегшено зітхає  

Ось кому урядова інціатива із захисту свободи слова однозначно зіграє на руку, так це найпопулярнішому польському політику, який веде активне цифрове життя, маючи майже 800 тисяч прихильників у «Facebook», а за сумісництвомі лідеру полської ультраправої течії Янушу Корвіну Мікке. Він, маючи свого часу ще й статус євродепутата від Польщі дозволив собі вкрай різке висловлювання на адресу жіноцтва, за що пізніше потрапив під європейські санкції. Додамо, що Корвін є прихильником дружби Польщі із Росією, а отже й антиєвропеїстом. Прихильність до РФ означає також і те, що він займає відверто антиукраїнську позицією разом зі своєю політсилою під назвою «Свобода». Про ворожість стосовно нашої держави красномовно зокрема свідчать його вчинки. До прикладу, візит до окупованого Росією Криму, на підтримку власне акту окупації, замаскованого квазіреферендумом про входження до складу Російської Федерації. 

На внутрішньополітичній арені скандальновідомий радикад здобув набагато більше політичних дивідендів. На чолі деяких інших представників своєї політичної сили увійшов до складу ультраправого політичного об’єднання за назвою «Конфедерація». У складі «Конфедерації» за результатами виборів до парламенту, які відбулися осінню 2019-го, зміг пройти у законодавчий орган. Конфедерати виступають проти «залежності від США та ЄС». Вони змогли набрати сумарно 6.79% голосів, одержавши в такий спосіб 13 місць у Сеймі.  

Набуття законом про свободу в інтернеті чинності відчутно полегшитть політичну діяльність радикалам під проводом Корвіна руки, оскільки зобов’яже Facebook лояльно ставитися до антизахідної та антиукраїнської риторики їх та їхнього ідейного лідера. Отже польське суспільство іще більше радикалізуватиметься, посилюючи відцентрові рухи у ЄС. І якщо раніше адміністрація соціальних мереж без зайвих зволікань карала за публічну демонстрацію антиєвропеїзму видаленням сторінки винуватця, то тепер зважаючи на нові обставини, застосування таких превентивних заходів ускладниться в рази.