Олександр Лавринович: не обов’язково кожна рекомендація – це аксіома, яку треба виконувати

Адмінреформу розпочато. Стосовно того, наскільки добрим чи поганим вийшов старт, думки експертів розділились. Але навіть у найбільших скептиків адмінреформи немає сумніву в її доцільності. Нарікання лише з того, яким чином її було втілено. Хоча навряд чи доцільно робити якісь конкретні висновки, коли тільки завершився перший етап реформи. Але, звичайно, другий крок, який ідеологи підвищення управління влади нам обіцяють уже на початку 2011 року, стане багато в чому показовим. Про наступні кроки реформування державних органів влади, про долю антикорупційних законів, про особисті завдання у новому році, а також про своє ставлення до рішення Венеціанської комісії ІМК розповів міністр юстиції Олександр Лавринович, який, власне, і є головним ідеологом адмінреформи (за інформацією з авторитетних джерел).

- Олександре Володимировичу, у Вас уже є фінальні контури адмінреформи? Чи Ви детально розробили тільки перший етап, а далі будете діяти залежно від обставин?

- Я ніколи не починаю велику справу, якщо точно не знаю, як я буду її робити, і чим закінчу. Тож у даному випадку так само існує абсолютно чіткий, покладений на папір, план дій... Чому це не робилося тривалий час!? Тому що попри декларування, що це треба робити, сила спротиву могла на початку оголошення вже позбавити бажання щось робити. І розуміння того, якщо розпочати робити і не завершити, то від початку прирікаєш себе на серйозні проблеми.

- Тобто, фактично, прирікати себе на політичну смерть?

- Я цього не казав. Але на серйозні проблеми — так. Ви бачите, що процес розпочато, він іде чітко за планом, є усвідомлення наслідків, розуміння, наскільки це потрібно суспільству... Тому що кожен, де б він не працював – на підприємстві чи в інформаційній агенції – розуміє, що успіх загальної справи, який дає частку успіху і добробуту тим, хто там працює, залежить великою мірою від ефективного управління.

Тому ми плануємо всі дії так, щоб у державі Україна був рівень управління, який дозволить отримувати здобутки з різних напрямків, і ці здобутки стали загальнонаціональними, аби кожен побачив, що він також отримує від цього користь: і щодо свого матеріального становлення, і безпеки, і перспектив, і здобуття освіти й всього іншого.

- Ну а приблизно можете сказати, що буде далі? На якому рівні будуть скорочення?

- Скорочення – це один із наслідків конкретних дій, це ніколи не було і не є метою. І я не буду ніколи говорити, коли, що, кого та скільки. Ми повинні робити ті кроки, які зроблять необхідними зменшення чисельності, без того, щоб провести кампанію, і за якимось ознаками - кольору очей чи газети, яку читає, людей звільняти. Тільки професійний підхід до того, хто найкраще може виконати ту чи іншу управлінську роботу.

- На скільки все-таки зменшиться кількість людей, які працюють?

- Я вас не розумію. Чи вам важливо, що зменшиться на 30% чи на 42%. Від цього ж ніякої різниці. Різниця буде від того, як збудовано систему управління.

- 2010 рік, коли було започатковано адмінреформу, вже майже минув. Який перший крок щодо адмінреформи буде зроблено наступного року?

- Наступний крок, який буде відбуватися з початком 2011 року, це визначення функціональних обов’язків, повноважень усіх органів виконавчої влади.

- Тобто у кожному відомстві будуть визначені його повноваження, скільки потрібно людей тощо?

- Так. Але ми працюємо з кожним органом влади для того, щоб оптимізувати цю роботу, ми не є рецензентами і наглядачами. Ми є тими, хто допомагає кожному органу виконавчої влади більш точно сформулювати необхідні для суспільства функції та визначитися, скільки державних службовців потрібно для їх реалізації.

- А скільки Ви вже опрацювали інформації, скількох відомств, міністерств?

- Ми маємо зараз тільки попереднє опрацювання, керуючись світовим досвідом і функціями, які виконувались у минулі роки. Ми сформували модельні підходи для різних відомств і пропонуємо повідомити, наскільки ці функції є для них важливими і визначальними.

- На завершення нашої дискусії хотілося б почути Вашу думку щодо висновку Венеціанської комісії стосовно відміни горезвісної політреформи.

- Я вважаю, що Венеціанська комісія є повноважним політико-правовим органом, висновки якого завжди треба уважно читати і ніколи не робити з них догми, бо це закінчиться так само, як з антикорупційними законами, які були цього тижня скасовані.

Потрібно чітко розуміти, що у нас є визначений шлях - приємно навіть сказати, що майже консенсусний серед політичних сил – шлях європейської інтеграції, і ми повинні максимально адаптувати своє законодавство, яке у нас є в Україні, до законодавства в Європі. Але при цьому не намагатись, хочу ще раз сказати, дослівно щось перекладати.

І не обов’язково кожна рекомендація – це аксіома, яку треба виконувати. Наприклад, у нас є рекомендація з прийняття Виборчого кодексу. Я думаю, напевно, ви знаєте, що немає жодної країни в Євросоюзі, де би був Виборчий кодекс. Треба далі продовжувати?! Гадаю, що ні.

- Ви можете сказати, скільки з того, що оприлюднила Венеціанська комісія, можна взяти до уваги, або ж узагалі все..., чи робота ще не завершена?

- Я не хочу такі речі вимірювати відсотками та цифрами. Звичайно, що беруться до уваги окремі думки, які висловлюються, але це не є юридичним документом. Уже досить давно є політико-правовий орган, рекомендації даються на підставі доцільності, якою вона уявляється тому чи іншому експерту. І коли я подивлюсь, як це вирішується у тих країнах, звідки є експерти, я дуже часто бачу, що не все збігається. Якщо хтось хоче експериментувати, потрібно розуміти, де початок експерименту, закінчення та межі поширення.

Я дуже поважаю всіх, хто працює в експертному середовищі, і хто хоче допомогти українській владі приймати правильні, позитивні рішення, тому дуже уважно вивчаю кожен висновок, після того роблю свій аналіз і пропоную проекти, які включають у себе рекомендації Венеціанської комісії.

- Ви згадали про антикорупційні закони, а який Ваш прогноз щодо того, коли може бути прийнято антикорупційні закони? Наскільки їх норми можуть бути змінені в остаточному вигляді?

- Це неможливо прогнозувати. Верховна Рада буде планувати свою роботу. Раніше березня, я вважаю, це складно собі уявити, виходячи з графіку роботи Верховної Ради і обсягу проекту закону. Наскільки може змінитися!? Ніхто вам зараз у країні не скаже, це може залежати від того, хто їх прочитає, скільки великих пропозицій, як до них поставляться різні фракції, комітети.

- Не буде такої кількості поправок, як до Податкового кодексу?

- Я не думаю. Ось тут я можу сказати, що поправок, очевидно, буде менше, ніж до Податкового кодексу.

- Тобто десь 200-300?

- Не знаю. І вам не раджу прогнозувати. Це невдячна справа – вимірювати у цифрах те, що не піддається виміру. Це воля людей, їхні думки, фантазії. Як їх виміряти?!

- Останнє питання: Ваші головні завдання, Ваші плани на наступний рік?

- Для мене найголовніше завдання, найголовніший план - щоб ми завершили 2011 рік з тим, аби була зрозуміла нова модель працюючої виконавчої влади в країні, щоб ми побачили, як почалося реформування системи кримінальної юстиції, що є дуже важливо для держави, і щоб ми побачили, що завершується перший етап судової реформи і вже видно контури, як якісно змінюватиметься суддівський корпус. Це моє завдання-максимум на наступний рік.

Фото: PHL