Про Меморандум між урядом України та урядом США з питань ядерної безпеки

Нагадаємо, що на початку липня Україна і США у Вільнюсі не змогли підписати меморандум з ядерної безпеки. Окремі експерти на шпальтах рейтингових видань поспішили охрестити цей факт "Вільнюським конфузом" та висловили припущення, що "не підписання документа, погодженого з американською стороною, — це ускладнення у відносинах зі стратегічним партнером, при чому в питанні, яке має для того принципове значення" ("Уран – патріотизм, або чому Грищенко не підписав меморандуму з Клінтон", "Дзеркало тижня. Україна" № 2 від 01 липня 2001).

Проте, сталося не так, як гадалося адептам можливості реального впровадження заявленого офіційним Києвом принципу політичного прагматизму в міждержавних стосунках.

Меморандум підписано. І це яскравий доказ того, що нещодавній візит президента України В.Януковича до США був успішним.

З огляду на це не більш як замовними виглядають публікації, які ставили під сумнів факти його особистих зустрічей з президентом Бараком Обамою, розкривали зміст міфічного, а тому дуже-дуже секретного листа від Гіларі Клінтон та Кетрін Ештон, повідомляли про зрив зустрічі Януковича з президентом Франції Ніколя Саркозі, яка насправді не планувалася, заявляли про повну неготовність української делегації до візиту.

Більш того: заяву президента України Віктора Януковича в Нью-Йорку про те, що Україна підтримала ініціативу президента США у сфері ядерної безпеки та нерозповсюдження ядерних матеріалів, окремі вітчизняні експерти називали недолугими намаганнями В.Януковича черговий раз осідлати "ядерного коника", який у квітні привіз його на конференцію з ядерної безпеки у Вашингтон.

Проте і тут експерти дали маху.

Стратегія, розроблена МЗС, спрацювала. Зовнішньополітичне відомство України досить ефективно скористалося внутрішньополітичною ситуацією, яка на даний момент склалася в США, а саме наміром Барака Обами брати участь у президентських виборах 2012 року.

На тлі спогадів американців про шокову (для великого бізнесу) економічну політику, болючу фінансову реформу, зміщення строків масового виведення військ з Афганістану, стало зрозуміло, що Бараку Обамі для перемоги знищення "морськими котиками" США "терориста №1" Осами бен Ладена, буде замало — йому потрібні реальні досягнення у сфері безпеки, сфері, що може стосуватися кожного громадянина не лише США, а й світу.

Нагадаю, що Барак Обама ще на початку свого президентства визначив пріоритетом свого президентства боротьбу з ядерною загрозою. І тепер потрібно продемонструвати конкретні результати у боротьбі з ядерною загрозою. Тим більше, що намагання США натиснути на Північну Корею з метою змусити цю державу згорнути свою ядерну програму зазнали фіаско, а на Далекому Сході розгортається справжня ядерна катастрофа…

Незважаючи на те, що минуло десять років з часу трагедії 11 вересня в Нью-Йорку, для США загроза тероризму, особливо в світлі можливого потрапляння ядерних матеріалів до рук терористів і наслідків дії радіації в Японії, залишається більш ніж актуальною. Тому факт підписання меморандуму, в результаті якого Україна погодилася вивести весь високозбагачений уран (ВЗУ), якого вистачило би на виготовлення декількох малих атомних бомб, буде яскравою ілюстрацією успішності політики Обами та знайде позитивний відгук у серцях простих американців в ході президентських виборів. Крім цього, це дасть можливість кандидату Бараку Обамі говорити, що Сполучені Штати за його президенства незважаючи на непрості економічні чинники в середині країни (нещодавня загроза дефолту) не втратили здатності впливати на міжнародні процеси та відстоювати свої інтереси в європейському регіоні.

А, що виграла Україна?

1. 1.Україна позбавиться високозбагаченого урану, збереження якого несе певні загрози для країни, зокрема з точки зору ймовірної зацікавленості у цьому матеріалі терористів.
2. 2.Вітчизняні науковці в обмін на ВЗУ з України отримають технологій та низько збагачений уран (обладнання для ядерної установки), за допомогою яких вони зможуть проводити свої дослідження.
3. 3.Зміцнення позиції України на міжнародній арені, зокрема в газових переговорах з Росією. Представники енергетичних компаній США хочуть добувати в Україні сланцевий газ.
4. 4.Сприяння у євроінтеграції України.

Очевидно, обговорення результатів візиту президента України до США, правильності та адекватності підписаного Україною з США меморандуму з питань ядерної безпеки, з огляду на стрімкі зміни в зовнішньополітичному житті, в нашому суспільстві ще попереду.

Чи необхідно було Україні позбавлятися високозбагаченого урану? Це питання буде основним найближчим часом. Опозиція та ура-патріоти, без сумніву, говоритимуть про здачу Януковичем національних інтересів. Хоча, на наш погляд, сидіти на бочці з порохом, яку ніколи не застосуєш за призначенням, але обмінявши яку можна отримати немалий зиск, нерозумно та неефективно. А говорити про можливе відновлення ядерного статусу України просто смішно і недоречно. Краще отримані кошти застосувати на переозброєння та переоснащення українського війська, яке зараз перебуває у жалюгідному становищі. Або на інші соціальні видатки.

Крім цього, успіх України в США спричинив ланцюгову реакцію і ми стали свідками позитивних зрушень на російському та європейському векторах зовнішньої політики. Зокрема, можемо припустити, саме візит у США спершу президента Віктора Януковича, а потім міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, а також заяви про намір підписання меморандуму, опосередковано сприяли спаду напруженості у відносинах України й Росії.

Після завершення візиту до Росії стало зрозуміло, що президент України не змінив своєї позиції у складних україно-російських питаннях. Україна у переговорному процесі з Росією пред´явила американські козирі: мовляв, не на Росії світ клином зійшовся. Як показує досвід, апеляція до більш тісних контактів зі Сполученими Штатами роблять одразу ж більш договороздатними і Москву, і Брюссель.

Після досить тривалої мовчанки сторін у пресу просочилися повідомлення, що Москва схильна відмовитися від максималістської позиції щодо залучення України до Митного союзу. В підсумку Україна і Росія вирішили зосередилися на енергетичних питаннях. Зокрема, Кремль не проти обговорити механізм створення тристороннього газового консорціуму за участю Європейського союзу, а ще не так давно Росія нібито наполягала лише на двосторонньому форматі.

Що це? Збіг обставин? Навряд. Тоді як пояснити реакцію Європи?

Зокрема, те, що Рада ЄС на своєму засіданні у понеділок, 26 вересня, у Брюсселі прийняла рішення підтримала ціль Європейської комісії завершити переговори про зону вільної торгівлі з Україною до саміту Україна-ЄС.

"Рада підтримує амбітну мету Європейської комісії завершити переговори щодо створення глибокої та всеохопної зони вільної торгівлі з Україною найпізніше до саміту, який відбудеться наприкінці цього року", — заявив головуючий на засіданні міністр економіки Польщі Марцін Королєц.

Ймовірно, що цього разу американський джокер в українській зовнішньополітичній грі зіграв.

Українська дипломатія може святкувати ряд перемог. Про кінцеву перемогу говорити поки що рано, але реально протягом вересня ми стали ближчими до Заходу. Ми зробили серйозну заявку на участь у політичних процесах дійсно глобального масштабу. Ми повертаємося у мейнстрім світових суспільних процесів – позбуваючись штучної автаркії та містечковості.

Колись – у радянські часи – було прийнято використовувати затертий штамп "золотий вересень". Він з´явився з іншого приводу і мав конкретну історичну прив´язку. Сьогодні українська зовнішня політика переживає свій золотий вересень, який, як очікується, завершиться підписанням у Польщі угоди з Азербайджаном про поставки в Україну скрапленого газу, що суттєво вирішить питання енергетичної залежності від Росії. А за золотим вереснем слід чекати успішного жовтня, листопада і – нарешті – саміту у Брюсселі, на якому Україна може отримати асоціацію з ЄС та підписати угоду про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом.

Але все це – попереду. Головне – бути оптимістами і не втрачати надію.

Читайте Comments.ua в Google News