Прагнення України стати частиною "єдиної Європи"

Угода про асоціацію України з Європейським Союзом має бути лише початком нових відносин між сходом і заходом

Двадцять років в пост-комуністичну епоху – і Європейський союз стикається з двома основними питаннями – фінансової стійкості та ідеологічної цілісності. Перше питання стосується глибини кишені ЄС, а друге стосується, в основному, глибини переконань. Наприклад, серйозність обіцянки побудувати єдину Європу в повному значенні цього слова. Близько 20 років тому, коли Радянський Союз та соціалістичний табір розвалилися – звернення ЄС до решти континенту було кристально ясним: ми стоїмо поруч з вами; ми пропонуємо руку допомоги щодо реформ, демократії та ринкової економіки. Це звернення трансформувало наш континент більш швидко і глибоко, ніж будь-яка війна, релігійні рухи або хрестові походи в минулому. Запалені обіцянкою про процвітаючу та єдину Європу, цілі частини континенту стрімко перетворилися з відсталих на сучасні.

До кінця 2000-х років, звернення ЄС до решти Європи ставали більш двозначними. Однак, розширення почало втрачати темп у Західній та Центральній Європі, проте воно ніколи не втрачало привабливості на Сході. Таким чином, ЄС зіткнувся з низкою дилем щодо деяких країн на пострадянському просторі, що прагнуть стати кандидатами на членство: Україна є найбільшою, як з точки зору величезних розмірів, так і серйозності дилеми. Якщо сьогодні, приймаючи до уваги всі розмови про нерайдужне майбутнє ЄС, ви хотіли б відродити свою віру в Європу, ви повинні приїхати в Україну. Там ви відкриєте для себе острів пильної, непохитної віри в європейський проект.

Економічний і політичний успіх сусідньої Польщі надихнув середньостатистичного українця на віру в те, що "якщо поляки можуть це зробити, ми також можемо це зробити". Це дух і внутрішня ідея, що панує на вулицях Києва, Львова та Донецька. В той час як угода про асоціацію з ЄС буде завзято завершена в Києві і Брюсселі, ми наблизимося до вирішального моменту, який пропонує цілий ряд нових можливостей. Союз матиме прямий вплив на одну з найбільших територій у Європі, у той час як Україна буде мати можливість реалізувати свою мрію про зближення з ЄС.

Давайте не будемо повторювати помилки тих, хто розглядає Україну як країну, поділену  на Схід, який тяжіє до Росії та Захід, який тяжіє до ЄС. Насправді, поділ можна схарактеризувати так: ті, хто вірить, що зближення їх країни з ЄС означає важкий розрив з Росією і ті, хто має більш помірні погляди і вірить в те, що можна поєднати інтеграцію в ЄС з успішним партнерством Україна-Росія. Сьогодні саме ті, що мають помірні погляди, знаходяться при владі. Рік тому вони обірвали прагнення Україні вступити в НАТО – частково тому, що ця ідея була далеко не популярною поміж виборців, а почасти тому, що вони не хотіли дратувати Росію. Але ніякий тиск з боку Росії не змусить уряд України відмовитися від своїх прагнень стати частиною ЄС. Причина проста: українські виборці хочуть дружити з Росією, але не хочуть жити так, як живе Росія. Вони хочуть жити, як їхні європейські сусіди і готові зробити все можливе для того, щоб досягти цієї мети – будь то за допомогою ЄС, або власними силами.

Усвідомлюючи масштаби домашньої роботи в Україні, уряд закатав рукави, щоб прискорити реформи, орієнтовані на вступ в ЄС. Він довів країну до точки, коли вона не лише хоче, але й готова зробити перший відчутний крок на шляху до ЄС у формі важливої угоду про асоціацію, яка передбачає, зокрема, створення всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Наслідки цього кроку численні – економічні, геополітичні, ідеологічні, культурні і так далі. Більшість з них мають очевидні переваги як для ЄС, так і для України. З одного боку, ЄС, нарешті, займає чітку позицію по відношенню до найбільшої країни, повністю розташованої в Європі. З іншого боку, він робить це, не беручи на себе занадто багато політичних чи фінансових зобов´язань – просто тому, що ЄС не може собі цього дозволити сьогодні.

Для України це покладе край клейму – вона більше не буде країною, де лише говорять, але нічого не роблять. Протягом багатьох років, Україна заявляла про свої європейські амбіції, але не змогла підкріпити їх необхідними реформами. На цьому тлі поява уряду Януковича стала тією подією, що змінила розвиток ситуації. Нарешті Україна почала приймати правильні закони, здійснювати необхідні реформи і просувати вперед переговорний процес з ЄС. Все це робить асоціацію з Україною правильним кроком у потрібний момент –  і як підтвердження того, що було зроблено, і в якості заохочення, щоб зробити ще більше.

Не має значення, чи ви критично налаштовані до проблем України або ж є прихильниками її  досягнень, підписання угоди про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі є єдиним правильним рішенням. Тому що коли ви долучаєтеся до чогось, ви можете бути притягнуті до відповідальності. Вступ до зони вільної торгівлі не означає для України вступити в клуб або стати кандидатами в ЄС, але це означає зайти в ліфт, який рухається вгору, до "єдиної Європи". Але якщо після всіх робіт, що було зроблено і під тиском, якого Україна зазнає зі сходу, країна відмовиться від поїздки на даному ліфті – це поставить саме існування об´єднаної Європи під сумнів. Принаймні, в повному розумінні цього слова.