Рубрики
МЕНЮ
Виталий Войчук
– Пане посол, як Ви вважаєте, наскільки успішною була зустріч президентів Польщі, Німеччини і України, яка відбулася 15 листопада у Вроцлаві?
–Ця зустріч відбулася лише пообіді і була відносно короткою. Через те я маю досить небагато інформації
Але добре, що ця зустріч відбулася, тому що ми зараз перебуваємо у
важливій фазі розвитку відносин між ЄС і Україною. І Президент Польщі, і
Президент Німеччини могли висловити своє занепокоєння Президентові
України.
– Президент Німеччини Крістіан Вульф досить образно відобразив
ситуацію. Він сказав, що сподівається, що ця імла, цей туман, який
спочатку завадив вчасному прильоту Президента України у Вроцлав, не
завадить спілкуванню , і що імла розвіється й над Україною.
Пане посол, Ви поділяєте цей оптимізм?
– Я взагалі-то людина, яка не втрачає оптимізму. Кожного ранку я встаю,
сповнений оптимізму. І я тут в Україні зустрічаю так багато гарних,
розумних молодих людей, що також додає мені оптимізму.
– Пане посол, за час Вашого перебування в Україні, які Ви можете навести позитивні приклади співпраці України і Німеччини?
–Я тут познайомився з цілою низкою дуже гарних форм співпраці. З одного боку, це стосується економіки, де німецькі підприємці в Україні створюють тисячі робочих місць, зокрема у західній Україні. Однак, звісно, цього не досить. Також, на мій погляд, дуже плідною є діяльність Фонду міжнародної правової допомоги, що працює у розбудові судової системи, розбудові розвитку українського адміністративного права. Це вже принесло свої плоди.
Дуже багато зробило Товариство міжнародної співпраці, яке тісно
співпрацює з міськими та сільськими громадами стосовно підвищення
енергоефективності. Вони займаються санацією спортивних залів і
майданчиків у школах, які не можуть самі собі дозволити відремонтувати
чи поліпшити ці будівлі чи майданчики. Ця ж організація допомагає у
розповсюдженні знань про ВІЛ/СНІД, підтримує боротьбу з ВІЛ/СНІДом.
Зокрема, вони також надають підтримку у підготовці до "Євро-2012".
– Скільки коштує допомога Україні бюджету Німеччини?
– Уся допомога поділяється на два підвиди. Коли йдеться про фінансову
допомогу безпосередньо, то рахунок йде на сотні мільйонів. Наприклад,
такий банк розвитку KFW здійснює реабілітацію трансформаторних
підстанцій. Туди вкладаються мільйони і мільйони.
Але важливими також є і проекти, які стосуються співпраці з людьми,
технічної допомоги. І тут теж витрачаються мільйони. Наприклад, допомога
у підготовці до "Євро-2012" обчислюється трьома мільйонами євро.
– Пане посол, німці у всьому світі славляться тим, що дуже
дбають, щоб кожна копійка була реалізована так, як це потрібно. Чи може
посольство і ті люди, які займаються цими проектами, відповідати напевне
за те, що усі кошти витрачаються за призначенням?
– Звичайно, це викликає певне занепокоєння. І не тільки стосовно
державної допомоги, але й тих коштів, які надаються, наприклад,
політичними фондами. Йшлося не тільки про державні кошти, а й про кошти,
які направляються недержавними установами. Але протягом останнього часу
мені невідомі випадки, коли ці кошти використовувалися б не за
призначенням.
– Пане посол, ми зараз не можемо говорити про те, що уряд
України чи громадяни нашої країни задоволені тим обсягом інвестицій, які
приходять до нас з європейських країн, зокрема з Німеччини. Які
причини, на Вашу думку, стримують находження німецьких інвестицій до
України?
–Я бачу у цьому три основні причини. Перш за все це правова
невизначеність чи брак правових гарантій. Це пов’язано також із тісним
переплетінням юстиції з політикою, з економічними інтересами. Це також
може бути пов’язано з корупцією. Інша причина полягає у непрозорості
економічного життя. Це простежується, зокрема, на прикладі тендерів і
конкурсів. І третя причина – це брак надійності у відносинах. Немає
певності у тому, що договори будуть залишатися такими ж, як вони були
укладені, що залишатимуться ті ж самі закони протягом тривалого часу.
Потім, наприклад, навіть домовленості щодо зустрічей. Коли міністри не
з’являються на зустрічі. Або, наприклад, мене завжди дивує, коли до
Президента приходить відразу ж така велика кількість міністрів.
– Пане посол, а які напрямки, які галузі економіки України цікавлять німецький бізнес? Чим би вони хотіли займатися в Україні?
–Я вважаю, що є два основні напрямки, які на майбутнє викликатимуть
особливу зацікавленість. Перш за все йдеться про сільське господарство і
про сільськогосподарське машинобудування. А потім йдеться про
енергоефективність й про відновлювальні джерела енергії. Це дві теми,
які матимуть для України особливе значення.
Мені відомо, що принципово з українського боку існує велика
зацікавленість у відновленні, модернізації машинобудування, а також у
спорудженні нових модерних машинобудівних заводів. Але, на жаль, поки що
справа не просувається вперед.
Що ж стосується енергетики, то я переконаний, що Україна може менше
залежати від імпорту енергоносіїв, якщо вона реорганізує своє
господарство, якщо вона більше покладатиметься на власне виробництво, і
якщо вона використає найбільший свій резерв і потенціал – це
енергозбереження.
– Звісно, Німеччина є прикладом для України у сфері
енергозбереження, як і в інших галузях. Але, скажімо, те, що після
аварії на "Фукусімі" Німеччина оголосила про свою відмову від
використання атомної енергії, покращило настрій російського "Газпрому".
І після запуску "Північного потоку" Росія впевнено заявляє, що
Німеччина зокрема і Європа ще довгий час будуть залежними від
російського газу.
– З одного боку, я хотів би сказати, що ми досить тривалий час ще будемо
використовувати російський газ і хочемо його використовувати. З іншого
боку, треба сказати, що залежність – вона взаємна з обох боків. Росія
використовує свій газ. І якщо простежити, яку частку цей газ вносить у
бюджет держави, то це можна побачити дуже детально (цю залежність).
Але загалом ЄС у цілому зараз дуже дбає про енергетичну безпеку і
починає диверсифікувати як транспортні шляхи, так і можливість одержання
ресурсів.
– Що стосується використання природного газу, то зараз більша увага
звертається на закупівлю зрідженого газу, на інші форми. Наприклад, у
США зараз збільшується видобуток сланцевого газу. І це також викликає
зацікавленість.
Звичайно, поворот в енергетичній політиці, а саме, відмова від
використання атомної енергії становить певний виклик для Німеччини. Але
ми впевнено зустрічаємо такі виклики.
– Російський газ теж став своєрідним викликом для ЄС і для
України. Газ перетворився у політичний фактор, який певною мірою
уповільнює подолання Україною усіх перепон на шляху до підписання угоди
про асоціацію з ЄС.
Які Ваші прогнози на те, що відбудеться 19 грудня?
–Я сподіваюся, що буде завершено і підготовлено, так би мовити,
фіналізацію цієї угоди. Тобто на цьому саміті буде затверджено
остаточний текст угоди.
Водночас, підписання цієї угоди я бачу лише тоді можливим, коли буде
подолано сумніви і побоювання ЄС стосовно незалежності українських судів
і ставлення до опозиції.
– 11 листопада ви нас запрошували до себе, тому що в Україні з
візитом прибувала Державний міністр у Федеральному міністерстві
закордонних справ Німеччини пані Корнелія Піпер. І на цій зустрічі пані
Піпер наголосила, що ЄС не розділяє свої інтереси й цінності. заявила,
що українська влада має зрозуміти: ЄС, європейська спільнота не розділяє
цінності і інтереси. І якщо "політичні в’язні вийдуть на свободу",
якщо влада продемонструє те, що опозиція матиме можливість брати участь у
вільних виборах, то Україна наблизиться до ЄС.
На Вашу думку, чи українська влада чує це й подібні звернення?
– Я можу лише сподіватися на це.
– Те, що зокрема міністр закордонних справ України, пан Грищенко
не зустрівся з пані Корнелією Піпер, хоча попередньо вони домовлялися
про це, було розцінено, можливо, як небажання обговорювати питання пані
Тимошенко?
– Ні, я так не оцінюю це. Справа в тім, що міністр закордонних справ був
саме у цей час в літаку по дорозі в Ізраїль. І пані Корнелію Піпер
прийняв перший заступник міністра закордонних справ Демченко. І це
відповідало, власне, формі, яка потрібна.
– Як Ви оцінюєте взагалі рівень демократії в Україні? Чи можна назвати Україну демократичною країною?
–Багато міжнародних організацій заявляють про те, що відбувається певний відкат, регрес у цій справі. І я підтримую таку думку.
З одного боку, це розглядається, як позитивне явище, що відбувається
тісна співпраця між Президентом, Прем’єр-міністром, урядом і
парламентом, і вони можуть спільно діяти. З іншого боку, виникає
небезпека монополізації влади. І це саме у країні, яка зараз перебуває в
процесі трансформації, і де не збалансовані якраз гілки влади.
Наприклад, не забезпечується незалежність юстиції, мас-медіа не завжди
виконують свій обов’язок щодо контролю влади або тільки в обмеженій
формі використовують можливість контролю владних структур.
Через те треба дуже уважно ставитися до такого застереження: влада корумпує, а абсолютна влада корумпує абсолютно.
– Зустрічаючись у Вроцлаві з президентами Польщі та Німеччини,
Президент України Віктор Янукович вкотре повторив тезу, що в
демократичній країні, якою він вважає Україну, суди незалежні, тому він
жодним чином не впливав на вирок суду щодо Юлії Тимошенко, так само, як
він не може впливати і на фракцію Партії регіонів, лідером якої він є,
оскільки фракція 15 листопада якраз не проголосувала за декриміналізацію
статті Юлії Тимошенко. Як Ви оцінюєте цю колізію?
– Ми повинні зважувати на те, що ЄС, звичайно, звертає увагу як на чисто
формальні питання, так само ми дбаємо про дух демократії. Ми знаємо, що
є видатні особи, яких розглядають, як команду Президента, і ми також
знаємо, що існують між ними тісні контакти, телефонні розмови й так
далі.
Якщо подивитися на ті судові процеси, які відбуваються стосовно різних
осіб: чи то був би це Луценко, чи то Тимошенко, то можна побачити, що це
далеко не відповідає європейським стандартам. Ми могли б ще далі
заглибитися у деталі, але я зараз цього не робитиму.
– Ви казали про дух демократії, про формальні ознаки демократії,
а як щодо монументальних ознак демократії? Ось навколо українського
парламенту виріс паркан. Скажіть, будь ласка, у Німеччині є паркани, що
відділяють парламент чи інші державні установи від народу у такий
спосіб?
–Звичайно, паркану навколо будівлі Рейхстагу, де засідає німецький
Бундестаг, не існує. Але потрапити туди в середину можна тільки після
того, як людину буде перевірено детально. До президента теж потрапити
безпосередньо не можна. Перед відомством Федерального канцлера теж існує
огорожа.
– Я нещодавно брала участь в ефірі програми "Свобода слова" на
ІСТV. І ведучий цієї програми розпочав ефір із запитання: чи є загроза
територіальній цілісності України у зав’язку з кризою в ЄС? Чи можу я
адресувати це запитання Вам? А також чи можна сподіватися на гарантії
безпеки для України як позаблокової держави з боку країн ЄС?
–Я не бачу для України загрози ззовні. Водночас рішення про
позаблоковість України – це є рішення українського парламенту. До того
ж співпраця України з НАТО, особливо у міжнародних місіях,
відбувається позитивно, добре.
– Чи можна сказати, що рішення України про набуття
позаблокового статусу послабило напруження у стосунках між Росією та
НАТО й ЄС? Чи це, можливо, породило інші проблеми?
– НАТО на своєму засіданні у Бухаресті відкрило двері для України.
Правда, на той час скористатися цими дверима не було можливості. Але
НАТО і зараз готове до розвитку відносин. І з того часу стратегічні наші
відносини не змінилися.
Справді, подальший розвиток України зосереджується на її співпраці з
країнами-сусідами, на її спільних діях з ЄС. І водночас треба проводити
реформи у цій країні, зберігаючи ті демократичні досягнення, які вдалося
завоювати і внаслідок Помаранчевої революції.
– Пане посол, на новому стадіоні "Олімпійський" у Києві збірні
команди Німеччини й України з футболу зіграли в нічию. Ми розцінюємо
це, як добрий знак для нашої збірної. Як Ви оцінюєте, наскільки Україні
вдається на належному рівні готуватися до "Євро-2012"?
–Я розглядаю цю гру просто як фантастичну гру. Українська збірна була
бойовою, агресивною, добре бігала. І розглядаю це як її успіх.
Я також радий, що зараз вдається розбудувати і добудувати важливі
об’єкти інфраструктури, стадіони, будуються аеропорти. І вважаю, що за
останніх 1,5 роки вдалося досягти значних успіхів.
В деяких сферах ми маємо дуже тісну кооперацію, зокрема що стосується
підготовки стадіонів, розбудови стадіонів, розвитку готельного і
ресторанного бізнесу, забезпечення громадської безпеки. Люди повинні
підготуватися до масового напливу гостей з закордону.
– Скільки, Ви очікуєте, приїде громадян Німеччини до України під час "Євро-2012"?
–Скільки приїде німців – я поки що не можу сказати, оскільки ми не
знаємо, наскільки просунеться у підготовці до чемпіонату німецька
команда. Але загалом розраховують на приїзд до 600 тисяч гостей з усієї
Європи.
І якщо німецька збірна гратиме так, як вона зіграла 15 листопада проти
Нідерландів, вигравши 3:0, то вона потрапить у фінал. І тоді ми
розраховуємо, що приїдуть десятки тисяч уболівальників до Києва і не
тільки ті, хто підуть на стадіони, але хто захоче побувати у фан-зонах. Я
дуже радий цьому.
А якщо Україна гратиме так, як вона грала проти німецької команди у
товариському матчі, то вона також потрапить у фінал. І тут я вже можу
запевнити – остаточний результат буде вже не 3:3!
– Пане посол, чи має посольство Німеччини якийсь певний путівник
для тих, хто хоче прихати в Україну? Які місця Ви рекомендуєте своїм
співгромадянам відвідати?
– Якби користуватися моїм приватним путівником, то він привів би не лише у ті міста, де відбуватиметься змагання.
Мені дуже подобається Одеса влітку. Дуже подобаються місця у Криму.
Карпати також надають чудові можливості для відпочинку. Я можу сказати
своїм землякам: варто познайомитися із поки що не дуже добре відомою
країною тут – у Європі.
Новости партнеров
Новости