Українське золото хочуть прибрати до одних рук

Причина цього — нелогічні рішення низки судів (включно з вищим господарським), пов´язані зі зміною державного ліквідатора заводу-банкрута. Про це пише УНН з посиланням на "Наші версії".

Скандальні рішення суду тим часом стають темою публічних дискусій. Ряд заяв з приводу ситуації з "Закарпатполіметали" зробили політичні та громадські діячі. Наприклад, позаштатний радник Президента Дмитро Видрін називає зразком "капілярної корупції", коли "в кожному капілярі, в області, районі сидить свій кліщ, своя місцева правляча влада. І ніяка центральна — ні виконавча, ні судова влада не може боротися з нею".

Про економічну мотивованості подій навколо "Закарпатполіметалів" говорить і народний Депутат Вадим Колесніченко, який розглядає ситуацію навколо Мужіївського золотого рудника, як "прояв економічного інтересу деяких зацікавлених осіб". Про економічне підгрунтя нинішніх подій говорять і непрямі ознаки. В першу чергу — сам рудник, шахта, відвали з високим вмістом цінних руд, споруди та об´єкти рудника оцінені незалежними експертами майже у шістдесят мільйонів гривень — що вже більше суми всієї його заборгованості. Так як держава не може і не хоче більше утримувати цей рудник, вона готова його продати.

Питання тільки в тому, що буде з підприємством далі. Воно може бути просто розкрадено з виведенням найцінніших активів, серед яких найціннішою є збагачувальна фабрика потужністю по переробці 200 тис. т руди на рік. Але виробництво може бути і відновлено, якщо знайдеться інвестор, здатний вкласти в переоснащення фабрики кілька десятків мільйонів доларів. Але в Україні такого інвестора немає, його можна залучити тільки за кордону. Однак, будь-яка розсудлива західний бізнесмен, ознайомившись з практикою судового відбирання майна у людей, що вклали в нього свої кошти, дуже добре повинен буде спочатку подумати, чи варто йому зв´язуватися з цією "крейзі Юкрейн". До того ж жодний інвестор не прийде на комбінат, статус якого і процедура ліквідації довгий час вже покриті мороком таємниці. Адже зі зміною ліквідатора, зникла і вся прозорість у справі про банкрутство комбінату. Ліквідатор, що представляє Пенсійний фонд, зараз діє вкрай непрозоро, приховуючи свою діяльність від комітету кредиторів, і не афішуючи своїх планів. Без розуміння того, що твориться на підприємстві, ніхто не захоче вкладати сюди гроші. Тим більше, що золотодобування в Україні і так являє собою ризикований бізнес — що і доведено всією історією "Закарпатполіметалів". До речі, в прес-службі Міністерства юстиції України, куди ми звернулися за роз´ясненнями з приводу рішення Вищого господарського суду, нам якраз і порекомендували прекрасний вихід з ситуації з Мужіївським рудником: "надати історії публічної гласності, залучаючи до проблеми і адміністрацію президента, і уряд країни".

Ситуація, що склалася навколо ліквідації підприємства, більш, ніж загадкова. Довгий час процес ліквідації підприємства проходив під керівництвом арбітражного керуючого Тетяни Петік. За цей час було проведено інвентаризацію та незалежну оцінку всього майна колишнього золотодобувного виробництва (на деяких площах якого довгий час господарювали абсолютно сторонні фірми), було визначено склад кредиторів, які нарівні з державою вкладали гроші в розвиток виробництва. Але раптом, вже перед самою процедурою продажу на вимогу одного з кредиторів — податкової інспекції — районний суд відсторонив Тетяну Петік від управління майном підприємства-банкрута, повністю проігнорувавши при цьому думку решти кредиторів. Парадоксально, що це рішення, яке фактично віддає весь майновий комплекс підприємства в одні руки, було послідовно підтверджено Закарпатським обласним господарським, Львівським апеляційним і, нарешті, Вищим господарським судами.

"Я вважаю, що суди прийняли як мінімум дивне рішення, — говорить представник компанії-кредитора "Закарпатполіметалів" Cengart Financial Дмитро Зайцев, — Я спеціально переглянув чотири попередні рішення Вищого господарського суду у справах, схожих з нашими. Скрізь суд вставав на бік комітету кредиторів, а не виділяв з них когось одного. Тим більше, що наша компанія була найбільшим інвестором "Закарпатполіметалів", надавши підприємству кредит на суммму 3,9 мільйона доларів. Це більше, ніж ввели в підприємство всі інші кредитори разом узяті, тому логічно, що і в комітеті кредиторів ми маємо більше 50% голосів. В той же час суд стає на бік іншого кредитора, що претендує всього на 3% суми від всього боргу компанії-банкрута. Ці рішення суду повністю суперечать визначеної законодавством процедури відновлення платоспроможності боржника, де чітко записано, що право рекомендувати суду кандидатуру ліквідатора може тільки весь комітет кредиторів. Тобто, рішення вищого господарського суду від 11 вересня суперечать не лише закону, але і практиці самого суду, не кажучи вже про звичайній логіці. Цей момент волаючого невідповідності сталій практиці ми і будемо оскаржувати у Верховному суді України. А суддями, які приймають подібні рішення, думаю, повинна зайнятися кваліфікаційна комісія "

Читайте Comments.ua в Google News