Рейдерство повертається. Завдяки суддям?

У 2004—2008 роках популярною була схема, за якою корпоративні конфлікти у компаніях, прописаних, приміром, у Києві, розглядались у судах віддалених райцентрів. Їх ініціатори мали від цього подвійну вигоду. По-перше, відповідач дізнавався про рішення, які позбавляли його майна, постфактум і не встигав їх оскаржити у визначені законом терміни. По-друге, "потрібне" рішення у глибинці, як правило, коштувало замовникові на порядок дешевше. Хоча б тому, що судді в Києві більше дорожили власною репутацією і не бралися за відверто сфальсифіковані справи. Тоді як у провінції, хоч би як прикро це звучало, "переконати" служителя правосуддя стати на слизьку стежку набагато легше.

Бар’єр для нечесних ділків

Такі дії викликали обурення бізнесменів, нерідко трудові колективи підприємств і організацій змушені були у силовому протистоянні з рейдерами відстоювати своє право на власність і працю. І ось нарешті в 2009-му ситуація кардинально змінилася. В Україні набув чинності так званий закон щодо протидії рейдерству. Зокрема законодавчо було заборонено об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Після цього востаннє в Києві про випадки сприяння суддів рейдерству говорили під час розгляду вищими кваліфікаційними судовими інстанціями у 2011 році справи судді Святошинського райсуду Олега Бондаренка. Тоді рекомендацію звільнити його з посади внесли відразу троє членів Вищої ради юстиції. Найяскравішим епізодом у діяльності служителя Феміди стало визнання ним незаконності видачі "Укрсоцбанком" кредитів у валюті на $35 млн, що спричинило відчуження майна фінустанови на цю суму. А найабсурднішим — задоволення оскарження у Святошинському суді Києва рішення державних реєстраторів Мукачівської (!) райради Закарпатської області не вносити зміни в реєстр підприємств.

Закон як голобля?

Та ось нещодавно Вища рада юстиції і Вища кваліфікаційна комісія суддів винесли на обговорення суддівської громадськості питання, яке начебто мало піти в небуття. Уперше за кілька років дисциплінарна комісія вирішила долю судді Бориспільського районного суду Київської області Володимира Величка, який, по суті, діяв усупереч закону щодо протидії рейдерству. Подання щодо нього було здійснено одразу кількома членами Вищої ради юстиції. Ключове звинувачення — розгляд справ не за підсудністю.

Одна зі справ стосується торговельного центру Sky Mall в столиці. Якщо проаналізувати суть питання, то стає очевидним, що підгрунтям її стала схема, яку рейдери використовували кілька років тому. Без відома ТОВ "Призма Бета", яке розташоване в Києві, на Бориспільщині раптом з’явився поручитель із місцевою пропискою, який виступив гарантом повернення боргу цього товариства іншій структурі — ТОВ "Аррікано проперті менеджмент", заснованій найбагатшою людиною Естонії Хілларом Теддером. "Поручитель" борг у сумі 10 тис. грн вчасно не повернув, і в суді, куди звернулися представники ТОВ "Аррікано проперті менеджмент" й Теддера, справу програв.

Це дійство відбулося 17 вересня, а в ТОВ "Призма Бета" про нього дізналися лише 10 жовтня. І хоч борг був фіктивним, як і самозваний поручитель, наслідки розгляду справи суддею Величком — реальні. Послуговуючись судовою ухвалою, представники ТОВ "Аррікано проперті менеджмент" вчинили спробу силою захопити майже 900 квадратних метрів площі на території Sky Mall. Водночас ухвалою було заборонено користуватися офісом законним власникам. Можна було б пояснити таке рішення помилкою судді, якби його прізвище не фігурувало в інших конфліктних справах. Зокрема стосовно торгового центру Sky Mall, блокування передачі іншим власникам через Бориспільський суд активів сім’ї Лазаренка на Дніпропетровщині тощо. 

Повторення пройденого

Слід зазначити, що і сам Бориспільський районний суд не вперше фігурує у матеріалах ЗМІ як структура, що допомагає незаконному перерозподілу власності. Навесні 2009 року Верховна Рада дала згоду на затримання і арешт судді Миколи Корнійця. За словами тодішнього генерального прокурора Олександра Медведька, в ході досудового слідства встановлено, що Корнієць без проведення судового засідання постановив рішення, яким задовольнив позови малозрозумілих громадянок Пастухової та Березанської до Бориспільського районного відділу земельних ресурсів про нібито незаконну реєстрацію державних актів пайовиків акціонерного товариства "Племінний завод "Бортничі" за земельні ділянки. При цьому рішенням суду зобов’язав відповідні служби негайно скасувати їхню реєстрацію. Своїми незаконними діями п. Корнієць фактично позбавив 559 фізичних осіб наданих державою земельних ділянок загальною площею 1041 га, розташованих в межах Гірської та Щасливської сільських рад району.

У зв’язку із численними порушеннями постанови судді скасовано Київським апеляційним адміністративним судом. А слідчим ухвалено рішення про притягнення судді як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого статтею 375 (частина перша) Кримінального кодексу України. Суддя тривалий час перебував у розшуку, згодом його затримали, однак відпустили через визнану судом психічну недостатність.

Цікаво: суддя Володимир Величко теж вирішив піти таким шляхом? І скільки ще суддів у районних судах готові пройти через подібну кваліфікаційну процедуру внаслідок відвертого порушення ними законодавства? Ці питання поки що лишаються відкритими як для самого судді, так і для суддівської спільноти.

Читайте Comments.ua в Google News