Приватизація ОПЗ. Версія 2.0?

 Якщо Кабмін вкладеться у відведені йому терміни і затвердить План приватизації ОПЗ до кінця вересня, то станеться це рівно через 6 років після попередньої спроби продати завод, що закінчилася грандіозним скандалом і  продемонструвала, що в Україні відсутні правові норми щодо інвестицій, а держава не гарантує безпеку зарубіжному капіталу, пише "Укрінформ".

Спроба №1

 Тоді, у 2009 році, безпосередньо самому конкурсу з продажу передували тривалі баталії між Президентом В. Ющенком і прем´єр-міністром Ю.Тимошенко щодо необхідності приватизації ОПЗ. Ющенко був категорично "проти", Тимошенко — категорично "за", обіцяючи спочатку 13, потім майже 20 потенційних покупців. Апофеозом протистояння став Указ глави держави про заборону приватизації заводу, за яким послідувало відповідне звернення до Конституційного Суду.

 

Проте, 29 вересня конкурс все ж відбувся. Проходив він у будівлі ФДМ, а особливого антуражу йому надавали спецназ, що чергував в холі, і подвійне міліційне оточення будівлі Фонду, за яку не пропустили навіть автомобілі учасників конкурсу. Їх було троє — компанії "Азот-Сервіс", "Нортіма", "Фрунзе-Флора". Стартова ціна держпакету акцій ОПЗ у розмірі 99,567% (інші акції раніше перейшли у власність працівників підприємства) становила 4 млрд. грн.

 Конкурс транслювався в прямому ефірі УТ-1, отже усі охочі могли на власні очі спостерігати за впертою і чесною боротьбою претендентів. Учасники торгів зробили 18 аукціонних кроків, з розміром кроку у 50 млн. грн. Торги завершилися на сумі 5 млрд. грн., запропонованій "Нортімою" (тобто зростання ціни становило 25%), після чого члени Конкурсної комісії пішли у дорадчу кімнату. Щоб, за словами голови Комісії І.Білоцерковця, "скласти протокол засідання і залишити переможця конкурсу для підписання протоколу". Проте, повернувшись через 15 хвилин, замість оголошення підсумків конкурсу вони оголосили про визнання його результатів недійсними.

 Cui prodest?

 Офіційні версії події не змусили себе довго чекати. Перша — змова конкурсантів (Ю.Тимошенко: "Була змова трьох запланованих учасників для того, щоб за безцінь купити Одеський припортовий завод"; Д.Парфененко: "Можливо, у мене буйна фантазія, але мені здалося, що один з учасників конкурсу міг пізніше увійти до складу акціонерів переможця"). Таким чином, "підозри" і "буйна фантазія" виявилися сильнішими від чинного законодавства України. Друга — занадто низька підсумкова ціна держпакету акцій, за який нібито хотіли отримати 8-10 млрд. грн.

 

Водночас, була йінша версія — ОПЗ купили не ті, кому він призначався. У даному випадку йдеться про ТОВ "Азот-Сервіс". І ось чому.

 Перше. Законом України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що покупцями об´єктів приватизації не можуть бути "юридичні особи, в майні яких доля державної власності перевищує 25%". На той момент "Азот-Сервіс" — "дочка" російського "СИБУР-Холдингу", яким володіли "Газпром" (доля держвласності 50%), "Газпромбанк" (25%+1 акція і більш як 40% акцій належало "Газпрому"), пенсійний фонд "Газфонд" (основні власники — "Газпром" і "Газпромбанк"). Як бачимо, явно більше обумовлених 25%, проте, "Азот-Сервіс" допустили до участі в конкурсі.

 Друге. Серед додаткових умов до майбутнього власника ОПЗ було таке — забезпечити завод недорогою вуглеводневою сировиною. Таке під силу далеко не кожному покупцю, а лише тому, у кого є лояльні постачальники газу (наприклад, "Газпром").

 Нарешті, за 9 місяців 2009 року дефіцит держбюджету України становив 24,037 млрд. грн. При цьому Кабмін з легкістю відмовився від 5 млрд. грн. за ОПЗ, які майже на 21% могли б зменшити бюджетну діру.

 В результаті, застава за участь в конкурсі (400 млн. грн.) "Азот-Сервісу" була повернена одразу ж, а ось "Фрунзе-Флора" і "Нортіма" отримання назад своїх грошей чекали кілька місяців, причому "Нортімі" навіть довелося звертатися через це до суду.

 Не забагато випадкових збігів?

 

Сумнівна "Перспектива"?

 Було б логічним припустити, що нинішня приватизація ОПЗ не стане повторенням 2009-го року. Але ось з´являється перша інформація про підготовлювані торги — йдеться про вибір організатора торгів. Так званий "пробний пакет" акцій заводу (5%) планується продати на українській Фондовій біржі "Перспектива".

 Пам´ятається, у листопаді минулого року прем´єр-міністр Арсеній Яценюк на засіданні Кабміну заявив: "Пробні пакети акцій розміщуватимуться на біржах не в Україні, а на західних біржах. Колишній шлях приватизації неприйнятний. Ми хочемо чесної, прозорої, ефективної приватизації із західними партнерами. На Варшавській біржі визначимо, скільки коштуватиме".

 Оскільки приватизація ОПЗ є, без сумніву, дуже важливою для нашої країни з усіх точок зору (відкритість і прозорість процесу, рівний доступ для усіх учасників, об´єктивна ціна тощо), фондовий майданчик для торгівлі навіть "пробним пакетом" акцій повинна, як мінімум, мати досвід роботи з відповідними підприємствами (групи "В" і "Г") і мати бездоганну ділову репутацію. Що ж з цього є у "Перспективи"?

 

Ліцензія була нею отримана в 2009 році. Здійснює вона свою діяльність у Дніпропетровську. Відомі лише два випадки торгівлі "Перспективою" акціями підприємств, і обидва невдалі:

 - з кінця 2013 року вона продавала 12,65% акцій київського ПАТ "Науково-Технічний випробувальний центр "Спектр-Т"" (статутний капітал — 122 тис. грн., загальна кількість акцій — 488 тис. шт.). Продані вони не були, і в 2015 році рішенням ФДМ пакет акцій знятий з торгів.

 - з 2014 року продавала 10% акцій кіровоградського ПАТ  "Агропромтехпостач" (статутний капітал — 4,32 млн. грн., загальна кількість акцій — трохи більше 17,274 млн. шт.). Акції також не були продані і в 2014 році зняті з торгів.

 Таким чином, відповідного досвіду роботи у "Перспективи" немає.

 Багато експертів висловлюють сумніви в репутації біржі, при цьому, зокрема, вони посилаються на рішення Нацкомісії з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР) від 4 серпня 2015 року про призупинення торгів акціями самої "Перспективи", що проводиться у рамках "великого чищення" українських емітентів та їхніх цінних паперів. Як наголосив глава НКЦПФР Т. Хромаєв, цінні папери цієї біржі повністю відповідають ознакам фіктивності, а саме: відсутність прибутків; активи компанії складають сумнівні інструменти; недостатня кількість співробітників; низька середня заробітна плата у співробітників; ціни на акції біржі створювалися штучно.

 

Яка структура власності "Перспективи"? Щоб спробувати розібратися в ній, треба витратити не один день, настільки широко розгалужена, подібно до листя дерева, ця структура, і настільки ж заплутана, як його корені. Спектр власників у ланцюжку великий і широкий: від цілого ряду компаній, серед яких, скажімо, фірма з характерною назвою — "Ребус Україна", до фізичних осіб, які не побажали, оприлюднити свої персональні дані.

 Чим керувався Фонд держмайна України, вибравши в якості фондового майданчика для продажу 5% акцій ОПЗ біржу "Перспектива"?

 Цим питанням задалися цілий ряд депутатів — членів спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації, які направили такий запит відомству. Але наразі, наскільки нам відомо, відповіді депутати не отримали.

 Укрінформ також звернувся з цим питанням до Фонду. У прес-службі нам відповіли: "Відповісти раніше, ніж на депутатський запит, ми не зможемо. Єдине, що скажемо: усе було зроблено законно. Як тільки відповідь на депутатський запит буде готова, вона буде обнародувана для ЗМІ".

 Складно зрозуміти, чому відповідь прес-служби журналістам залежить від ступеня готовності відповіді на депутатський запит. Але чекаємо. Як говорили за часів кучмінської адміністрації, "тема продажу Одеського припортового заводу важлива і актуальна". І ми продовжимо уважно стежити за нею. Бо повторення скандальної ситуації 2009 року остаточно поставить хрест на сподіваннях залучити інвестиції у вітчизняну економіку і поповнити мізерний держбюджет.

 Галина Романова, Київ

ФОТО: "Укрінформ"

Читайте Comments.ua в Google News