Главная Новости Досуг Чи ставити йому ультиматум «Любиш? Одружуйся!»
commentss НОВОСТИ Все новости

Чи ставити йому ультиматум «Любиш? Одружуйся!»

3 февраля 2010, 10:11
Поделитесь публикацией:
Чи ставити йому ультиматум «Любиш? Одружуйся!»

Чоловіки не люблять ультиматумів, дівчата – невизначеності. Вихід?

Ультиматум іноді необхідний!

За бажання чоловіків зберегти свободу жінки платять неврозами і запаленням яєчників

За даними статистики, понад 50% людей, які вирішили одружитися, воліють оформити свої стосунки традиційним способом: у РАГСі, а нерідко – і в церкві. (Дані, надавані різними центрами соціологічних досліджень, коливаються в межах 2-3%). Близько 45% "наречених" погоджуються провести генеральну репетицію у вигляді так званого громадянського шлюбу, і менше 5% визнають зовсім вільні, не обтяжені жодними папірцями та печатками, стосунки.

Та сама всюдисуща статистика стверджує, що протягом першого року замінити громадянський шлюб фактичним погоджуються не більше 20% пар. На другому році "громадянського" життя перейти до офіційних стосунків погоджуються приблизно 23%, на третьому році кількість "наречених" падає і знову зростає лише до п`ятого року спільного проживання. Цей "сплеск" нерідко пов`язаний із народженням дітей.

Передумови цивільного шлюбу

Серед причин, що спонукують людей до громадянського шлюбу, соціологія називає:

– емансипацію жінок. Закінчивши інститути, більшість українських дівчат як пріоритет називають кар`єру, а не каструльки-пелюшки. Тому громадянський шлюб із його ненав`язливими зобов`язаннями є для молодих дівчат цілком прийнятною формою життя.

– "тест на сексуальну сумісність". Практично незмінна з часом цифра: близько 30% шлюбів розпадається в перші роки через сексуальну несумісність. І громадянський шлюб – прекрасна можливість уникнути паперової тяганини, пов`язаної з розірванням "сексуально-невдалого" шлюбу.

– моду на незалежність від соціальних стереотипів. "Більшість живе із благословення РАГСу? Я – не всі!" Певна частина людей (приблизно шоста частина від загальної кількості) – бунтарі за фактом народження. І можна припустити, що небажання зв`язувати себе законними узами активно демонструють насамперед вони, невгамовні...

До речі, бажання розхитати підвалини суспільства притаманне молоді споконвіків. І появою громадянського шлюбу людство зобов`язане справді сміливим людям, які жили в ХVI столітті в Голландії. Тоді деякі закохані пари, які належали до різних релігійних конфесій, із чималою часткою сміливості для того часу заявили про своє бажання одружитися. Реєструвати шлюб в одній із церков не дозволяли канони іншої.

Любов у тупику? Зовсім ні! Влада, поступаючись відчайдушному заклику коханню та молодості, ввела особливу форму шлюбу – без освячення шлюбних уз будь-якою церквою, але з реєстрацією в мерії. Такий шлюб називався громадським. Як бачимо, з часом значення цього слова змінилося, але бажання активно протестувати проти стереотипів не зменшилося…

Як бачимо, соціологічні опитування зібрали достатню кількість аргументів, що виправдовують й обґрунтовують існування інституту громадянського шлюбу .

А що кажуть психологи?

На жаль, сповіді жінок, які приходять до психолога після того, як їх "громадянський човен кохання" розбився об реалії життя, наштовхують на далекі від "публічних" даних висновки. Одкровення жінок свідчать: на громадянський шлюб їх штовхають не переконання, а тиск обставин.

Небажання коханого зв`язувати себе офіційними узами шлюбу, труднощі з житлом, матеріальна залежність… Невже соціологи витратили свої сили на збір хороших гасел, а не фактів?

Психологи стверджують: більшість жінок, проживши в громадянському шлюбі певний час, постають перед вибором: ставити ультиматум "Кохаєш? Одружися!" чи продовжують потерпати від дедалі більшої невизначеності…

Але чи не вбиває такий ультиматум кохання?

Це запитання ми поставили сімейному психотерапевтові Ірині Гаршиній:

– На жаль, справжньою, а не уявною рівноправністю в громадянському шлюбі сьогодні можуть похвалитися лише західноєвропейські країни: Франція, Німеччина, Голландія. Українських жінок громадянські шлюби ставлять у залежне становище. І страх за своє хистке майнове становище, невизначений сімейний статус (то я заміжня чи вільна?), відсутність дітей або тривога за їхнє майбутнє нерідко призводить до неврозів та інших психосоматичних захворювань (виразки, запалення яєчників тощо).

Я не маю права на категоричну пораду, остаточне рішення жінки повинні ухвалювати самостійно. Але моя думка така: якщо жінка дозріла для повноцінної сім’ї, для життя з коханим "у горі й радості", ультиматум "Кохаєш? Одружися!" необхідний.

– Але чоловіки не люблять ультиматумів! І така постановка питання нерідко вбиває громадянський шлюб…

– А невизначеність вбиває жінок. Вибирайте…

Наголошую: я раджу висувати ультиматум лише тим жінкам, які внутрішньо орієнтовані на повноцінну сім’ю. Молодим дівчаткам, які ще не вбачають себе у ролі матері та "повноцінної" дружини, я такої поради не даю – на все свій час.

А що стосується краху громадянського шлюбу… А як інакше, крім як через ультиматум, дізнатися, чи збігаються ваші погляди на майбутнє, чи вбачає себе ваш коханий у ролі батька, чи допускає, що настане час – і значну частину доходів доведеться віддавати дітям, звіряти з ними свої плани на вихідні, відпустку? А що як усього цього немає?

Тобто хлопець загалом не визнає повноцінного сімейного життя або не ототожнює його з вами? Рано чи пізно істина виявиться. Але чи вистачить вам сил витримати цей удар, якщо ви п’ять, а то й більше років малювали собі зовсім інше майбутнє? Ні, крапки на "і" треба ставити, не зволікаючи. Інакше буде дуже боляче… Кажу це як професіонал, через кабінет якого пройшли десятки зневірених у громадянському шлюбі дівчат".

Автор: Лариса Ковальцова

По материалам: Tochka.net

 



Читайте Comments.ua в Google News
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
comments

Обсуждения

comments

Новости партнеров


Новости

?>
Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!