31 августа 2007, 16:18
Поделитесь публикацией:
Запах орденів

Після чергової роздачі державних відзнак на честь 16-ї річниці Незалежності хотілося б нагадати про один ретельно забутий протест.

Два роки тому Президент України підписав Указ, яким благословив аж 781 особу: видатних трударів, чиї звершення у різних царинах було вшановано орденами та званнями. Така нечувана щедрість Віктора Ющенка спричинилася до принципової дискусії: навіщо плодити стільки орденоносців, заслужених працівників сільського господарства та народних артистів? Який сенс у дотриманні давньої тоталітарної традиції, в якій не залишилось нічого, окрім нагадування про ті часи, коли держава керувала процесом творення громадських ієрархій й вирішувала, хто вартий вивищення, а хто – заслання?

Такого ж кшталту полеміка упродовж багатьох років незмінно точиться довкола Шевченківської премії, карма якої безнадійно зіпсована численними лауреатами-пристосуванцями.

Наслідком нагородної повені зразка 2005-го року був скандал, винуватці якого – рок-музикант Олег Скрипка та журналіст Дмитро Лиховій – відмовились від титулів “заслужених”. Власне, цей романтичний жест вкотре поставив питання про доцільність збереження в сучасній Україні суто радянської системи та методології заохочення громадян.

Чиновники, звісно ж, у своїх коментарях в один голос бубоніли, що невдячні артисти-журналісти просто висловлюють в такий спосіб своє “фе” Президенту і його добрим намірам.

На сякий-такий результат ця історія дворічної давнини все ж здобулася: до 16-річниці Незалежності оприлюднилось лише 75 новітніх володарів звань і орденів. До самої ж проблеми перегляду концепції державних відзнак так ніхто й не доступився. Чи то ці сакральні знання лежать у настільки потаємних кімнатах, що й ключі до них втрачено разом із протоколами засідань радянських політбюро, чи то – що вірогідніше – нікому немає діла до настільки віртуальних матерій, як престиж держави та її відзнак.

Тож і факт нагородження орденом “За заслуги” першого ступеня вічного орла юності нашої Михайла Поплавського вже й не викликає жодних суперечок, хіба що стриману іронію. Мовляв, яка країна – такі й теракти.

Поки що кожен, хто дотримується тієї ж позиції, що й лідер гурту “Воплі Відоплясова”, змушений відчувати себе не лише маргіналом, але й замало не “антидержавницьким елементом”. А в чиновницькому рясті, схоже на те, свято вірять, що арифметична операція ділення на десять – це і є порятунок престижу та відновлення високого статусу орденометання.

Попри свою приреченість утонути в громадській байдужості, виплеканій ще брежнєвською пристрастю до нагородного шаленства, це нагадування про запах орденів необхідне. Хоча б для того, щоб відучити моховиків-можновладців від задавненої фізіологічної реакції: викреслив зі списків людину – і немає проблеми.



Читайте Comments.ua в Google News
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
comments

Обсуждения

comments

Новости партнеров


Новости

?>
Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!