Нардеп-«регіонал» Василь Грицак: «Щоб вам було зрозуміліше, хто такий Цушко, розкажу вам одну історію…»

Першого жовтня газета "Бізнес" опублікувала великий матеріал під промовистою назвою "Колапс, ЄДАПС". У статті йшлося про те, що виробник бланків закордонних паспортів консорціум ЄДАПС зумів узяти під контроль усю паспортну систему України. 22 жовтня тема продовжилася ще однією публікацією приблизно такого ж самого змісту. В обох матеріалах фігурує прізвище кандидата у народні депутати від Партії регіонів Василя Грицака, якого газета вважає посередником у перемовинах ЄДАПСу із владними структурами.

Кореспондент "proUA" поспілкувався з Василем Грицаком. Майбутній нардеп від ПР розповів про свій майбутній судовий позов до "Бізнесу", "хамовитий" характер екс-міністра внутрішніх справ Василя Цушка, а також про взаємини із власником консорціуму ЄДАПС Юрієм Сидоренком.

– Ви будете судитися з "Бізнесом"?

– Я буквально на наступний день, після того як прочитав перший матеріал, звернувся письмово до Сергія Мельничука (президент ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц-інформ", яке видає газету "Бізнес", – "proUA"). Я попросив його надати мені, згідно Закону "Про інформацію", можливість виступити у виданні, яке належить йому, і висловити свій погляд, тому що мене там згадують, у цій статті, і не один раз. Він повинен був мені відповісти у встановлений законом термін. Він не відповів. Це означає, що я йому напишу ще одного листа – вже після другої публікації – і після того подаватиму до суду за недостовірну інформацію, яка порочить мене як державного діяча.

Крім того, консорціум ЄДАПС також буде звертатися до суду з позовом на десять мільйонів доларів США. Як мої юристи, так і юристи консорціуму готують ці позови. Думаю, я подаватиму десь десятого – п’ятнадцятого листопада.

– А якщо він надасть вам можливість виступити на сторінках "Бізнесу" зі статтею?

– Ну, якщо він надасть газетну площу, щоб я спростував оте все, то, звісно, не подаватиму до суду. Він висловив свій погляд, опублікувавши ці статті, я висловлю свою. Читач, громадянин хай сам визначає, хто із нас має рацію. Мене ж особисто не дуже цікавлять судові позови. Я живу зовсім за іншими принципами. У мене життєве кредо таке: генерали з лакеями не судяться. Я вважаю так: якщо людина професійна і називає себе професіоналом у журналістиці, хоче докопатися до істини – то хай докопується. Це правильний шлях у житті. Тоді ця людина – не лакей, вона не виконує чиєсь завдання. А якщо є замовна стаття, і за це заплачено гроші, тоді хай цей журналіст не ховається десь там, а скаже: "Ну, мені заплатили, і я це опублікував". І я ніколи чіпати його не буду. Але якщо він цього не говорить, то він – лакей.

Я не хочу піарити якогось там журналіста, він мені не потрібен. Живе собі, працює – нехай працює. То я б і не судився. Але ж можливості написати у "Бізнес" не дають, то нічого іншого не залишається…

До речі, всі документи, копії яких надруковані у "Бізнесі", – це документи для службового користування. Вони передані в редакцію журналу за особистою вказівкою Цушка його підлеглими. Суслов, Шелковой, Русинський, Влад і Швачко. Ось хто міг передати ці документи у редакцію газети.

– За це передбачена якась відповідальність?

– Так. Внутрішніми нормативними актами МВС. Якби управління внутрішньої безпеки провело серйозне розслідування, думаю, що були б певні покарання.

– "Бізнес" до вас не звертався за коментарями?

– Ні. Їм не потрібні були мої коментарі. Мені от недавно зателефонував один чоловік і розповів розцінки. За першу статтю "Бізнесу" заплатили двадцять п’ять тисяч доларів, за другу – п’ятнадцять, за статтю в Інтернет-виданні "Ukraine Daily" – півтори тисячі. Платив Швачко (генеральний директор підприємства "Ресурси-документ", яке надавало послуги з пришвидшеної видачі закордонних паспортів, – "proUA"). Я вже звернувся з цього приводу у генпрокуратуру і МВС.

– Пам’ятається, до виборів ви відмовлялися коментувати фразу тоді міністра внутрішніх справ Василя Цушка про те, що "за консорціумом ЄДАПС стоїть мафія". Прокоментуєте зараз?

– Звичайно. Я не знаю, що та кого мав на увазі Цушко. "Суперком", Ляпіна, Швачко – то це, можливо, мафія. Можливо, це політики і посадовці, які лобіюють злочинні схеми, не маючи уяви про технологію і виробництво. Звичайно, до цієї компанії можна віднести і їхнього ідеолога Силкіна та поліграфістів Мельничука з їхніми оборудками, про які так печеться він разом із "Бізнесом". Або заступники міністра Суслов та Влад, директор держдепартаменту паспортної служби Русинський та помічник міністра Шелковий. Важко здогадатися, кого має на увазі Цушко. Я сам хотів би це почути від нього, бажано через засоби масової інформації або у відкритих дебатах Грицак – Цушко.

Вибори відбулися, і Соціалістична партія не пройшла. Я вважаю, що вона не пройшла ще й тому, що очолювати міністерство внутрішніх справ було довірено такій непрофесійній людині, як Цушко.

У підтвердження своїх слів хочу сказати головну думку. На моє переконання, сьогодні МВС, за своїми функціями, – просто управління міліції, яке, безумовно, повинен очолювати професіонал. Я вважаю, що коаліція допустила велику помилку, поставивши на таку високу, серйозну і впливову посаду непрофесіонала. Головний міліціонер має розуміти проблеми працівника ОВС від рядового до генерала. Сам Луценко місяців зо три тому говорив: "МВС не витримає третього цивільного міністра". І він має рацію. Не витримає, бо буде завалене і добите до кінця.

Цушко, звісно, може розповідати, що він там десь заочно закінчував Національний університет внутрішніх справ. Як побачите його колись, то запитайте, скільки разів він був у тому університеті. Якби його запитати, де знаходиться юридичний факультет, де – психологічний, а де – факультет охорони громадського порядку, а якби ще спитати, які кафедри там… Я розумію, що ми живемо в державі Україна, і такі варіанти отримання другої освіти ще є. Він, будучи колегою з ректором університету Олександром Бандуркою, використав своє службове становище. Думаю, перший раз туди він приїхав, коли поступав, а другий – коли отримував диплом. Отакий юрист певний час працював міністром внутрішніх справ.

– Цушко – непрофесіонал, але ж його заступники – професіонали…

– Щоб вам було зрозуміліше, хто такий Цушко, розкажу вам одну історію. Двадцять другого червня 2006 року на прямому ефірі українського радіо були: Петро Симоненко від компартії, Василь Цушко від соцпартії, Сергій Поліщук від БЮТ і Василь Грицак від Партії регіонів. Не було нікого від "Нашої України", але не в тому річ. Тоді якраз тривали "спікеріада" і формування коаліції. Після прямого ефіру Цушко сказав такі слова, які всі, кого я назвав, чули: "Я никогда с бритоголовыми не буду работать…". Я кажу: "Почекай, кого ти відносиш до бритоголових?". Цушко відповів: "К бритоголовым я отношу Януковича и его команду. Команду бандитов и ублюдков". Оце він сказав 22 червня 2006 року. Як так відбулося, що змінилися погляди на світ, я не знаю… 15 грудня він пішов працювати в уряд Віктора Януковича.

Перше, що Цушко зробив за час свого керівництва, – знищення професійного ядра міліції. Деякі кадрові призначення йому не давав робити його заступник Михайло Корнієнко, досвідчений міліціонер. Але, маючи хамовитий характер, який дозволяв йому ламати заступників міністра, Цушко все ж робив абсолютно нелогічні кадрові перестановки.

Мало того, команда Цушка прийшла у міністерство ще й для того, щоб трошки заробити грошенят. Міністр дав повноваження Суслову, Владу, і ці люди почали рискати у пошуках, де і що можна поцупити. Вони думали, що це в них доволі успішно вийде. Але, на щастя, в міліції, в тому числі й у центральному апараті, ще лишилися ті професіонали, які йшли у радянські часи на цю престижну роботу, яких не цікавить товстий гаманець. Ці люди прослужили в міліції від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти років, вони сьогодні вже забезпечені пенсією. Тому у будь-яку хвилину, якщо їм не сподобається поведінка нового керівництва МВС, вони підуть на пенсію. Багато із них так і зробили, бо витримати цей "бєзпрєдєл" у першу чергу сферах матеріально-технічного забезпечення і паспортної служби від Цушка було неможливо.

– І хто так зробив?

– Та багатенько. Якщо взяти по блоку матеріально-технічного забезпечення, то, наприклад, генерал Голуб, справжні професіонали Потапко, Заруцький, Кравченко та інші.. Якщо взяти паспортну службу, то це Бондар і його перший заступник Калюжко. Фахівці пішли, а Цушко вирішив сам керувати і економічним блоком, і фінансовим, і блоком матеріально-технічного забезпечення.

Деякі ідеї йому подали люди, які на той час уже зробили великий бізнес. Я вже колись говорив, який обіг мало підприємство "Ресурси-документ". Швачко – це та людина, яка зробила таку піраміду у МВС, що дозволяє заробляти колосальні кошти, присмоктавшись до міністерства. При цьому ззовні все виглядає досить пристойно та майже законно. Підприємство начебто лише надає послуги з прискореного оформлення закордонних паспортів, звичайно ж, на виключно добровільних засадах, тобто хочеш отримати паспорт швидко – плати, не хочеш – іди до паспортного столу. Але насправді у паспортних столах штучно створювалася ситуація, коли громадянам не залишалося іншого, крім як іти до "Ресурси-документ".

Це підприємство на сто відсотків контролювалося МВС. У 2006 році при міністрі Луценко Швачко поміняв статут так, що створив монстра, якого не має права ніхто, навіть Господь Бог, відсунути від міністерства. У той момент, поки Цушко розбирався, що таке злочинність, охорона громадського порядку, матеріально-технічне забезпечення, Швачко почав опрацьовувати команду Цушка. І йому це вдалося. Під цей вплив потрапили Суслов, Влад, Русинський (керівник Департаменту паспортної служби) і помічник міністра Шелковий.

Все почалося із простих речей. Спочатку Швачко кожному із них почепив по карті. Рельєфна така, знаєте, карта – вони тепер навіть розуміли, що знаходяться у Києві. Вся ця шахрайська схема прийшла до Цушка по доповіді його заступників. І тоді він перейшов до безпосереднього спілкування зі Швачком і компанією. Нарешті, начальникам паспортних служб були дані дуже наполегливі вказівки сприяти підприємству "Ресурси-документ", а у чому мало полягати таке сприяння, начальникам паспортних служб пояснював сам Швачко. По суті, цим начальникам потрібно було лише офіційне прикриття (яким і били вказівки з Міністерства) своїх дій по спрямуванню потоку замовників паспортів до "Ресурси-документ". Але з уведенням нового закордонного паспорту схема по затягуванню офіційного терміну видачі документа руйнувалася, а, відповідно, руйнувався бізнес Швачка, бо, не маючи реальних важелів впливу на процес виробництва паспортного документа, зникала можливість і прискорення його видачі. Це, звичайно ж, не влаштовувало шахраїв. Почався звичайний саботаж, з’явилися черги, яких не мало бути в принципі. Піднявся галас, почалося шельмування консорціуму та Грицака. Цушко свою відповідальність публічно переклав на Президента Ющенка, голову його Секретаріату Балогу та Грицака – це ж абсурд. Про Грицака, між іншим, можна говорити що завгодно, порушувалися навіть кримінальні справи. По жодній із них немає навіть на зауваження.

Отут і законодавець – я, і виробник – консорціум ЄДАПС, побачили, хто гальмує цей процес, і почалися мої розбіжності з Цушком. До речі, те, що на бік шахраїв став Цушко, стало для мене найбільшим відкриттям. Я спочатку думав, що людина просто щиро помиляється, і намагався знайти підходи для того, щоб довести Цушку свою позицію, але вперте небажання бачити очевидне та намагання звинуватити мене у відповідь, натякаючи на начебто мою власну зацікавленість у руйнації "Ресурси-документ", довели мені, що я помилявся.

Після моїх дебатів із Цушком про те, що він не працює на благо держави, що він не хоче зробити краще для громадянина, а грабує його, у Цушка почалася агресія. Він знайшов підтримку у керівників паспортної служби. Вони були зацікавлені в тому, щоб зберегти цю систему. Адже тоді їм не треба брати "відкати" безпосередньо – можуть працівники Служби безпеки вхопити за руку. Значно ліпше тримати біля себе державне підприємство "Ресурси-документ" і виводити кошти через схеми, а потім уже у валізі, або папочці, або в кульочці ці гроші "проводити" нагору. А керівник паспортної служби з тим кульочком їхав до Києва, той кульочок ставав іще меншим… У 2001 – 2003 роках ми з цим боролися і майже побороли… При ціні паспорту у сорок гривень беруться якісь послуги, які складають п’ятсот гривень чи більше… Що це за послуги такі? Це грабунок просто.

– Тепер тим, чим займалося підприємство "Ресурси-документ" – розповсюдженням паспортів і, за вашими ж словами, грабунком громадян – займатиметься ЄДАПС. Адже саме для цього Вами активно лобіювалося питання про припинення діяльності "Ресурсів-документ"…

– По-перше, тим, чим займалося ДП "Ресурси-документ", а саме зухвалим здирництвом та обманом людей, сьогодні не займається ніхто. А, як Ви кажете, "розповсюдженням" паспортів займається та структура, яка і повинна цим займатися відповідно до законодавства України, я маю на увазі Міністерство внутрішніх справ в особі Державного департаменту у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб через свої структурні підрозділи, яким, до речі, ДП "Ресурси-документ" ніколи не було, незважаючи на такий запис у його статутних документах.

По-друге, що таке ДП "Ресурси-документ", я вже, сподіваюся, досить зрозуміло пояснив. Це посередницька структура, яка насправді не має жодного відношення до процесу виготовлення і видачі паспорту. Але, намагаючись втримати свій, наголошую – свій! – бізнес, Швачко навіть дійшов до кабінету одного з віце-прем’єр-міністрів, де плакався, що, мовляв, у нього стільки людей працює, а Грицак хоче залишити їх без роботи. Той віце-прем’єр телефонував виконуючому обов’язки Міністра внутрішніх справ Корнієнку і тиснув на нього, вимагаючи відступитися й дати спокій ДП "Ресурси-Документ". Я його прізвище поки не називатиму, прийде час – назву і це прізвище.

Я нагадаю, що сьогодні закордонний паспорт видається громадянину у два терміни – місяць або два тижні. Питання ж відмінності віп-центрів, які сьогодні пропонують створити виробники паспортного документа (консорціум ЄДАПС і поліграфічний комбінат "Україна") разом зі структурою, що його замовляє та видає (МВС України), від того, чим було та займалося ДП "Ресурси-документ", полягає в наявності у них всіх важелів, що дозволяють організувати видачу паспорта за тиждень, за день чи, скажімо, за три години. Час залежить від того, чи МВС зможе за цей період перевірити людину на право отримання цього документу. Цей віп-центр повинен бути структурним підрозділом МВС, тобто утримуватися за рахунок бюджетних коштів, які формуватимуться за рахунок надходжень від його діяльності.

Тільки нехай МВС підготує матеріали до Кабінету міністрів, попрацює з міністерством фінансів і міністерством юстиції стосовно ціни за послугу – щоб не била по кишені. Одних людей змушує їхати за кордон горе, інших – радість. Якщо людина хоче і може платити – то хай платить, але ця ціна має бути встановлена на державному рівні.

Оце і пропонує ЄДАПС, адже і він, і поліграфкомбінат "Україна" мають безпосереднє відношення до виготовлення цього документу. Це не посередники, а учасники цього процесу.

– ЄДАПС – безпосередній учасник процесу – четвертого червня нинішнього року відключив від енергопостачання державний обчислювальний центр МВС…

– Я про це не знаю детально. Але знаю інше. МВС, яке очолював Цушко – а він прийшов туди п’ятнадцятого грудня 2006 року – на перше червня 2007 року підприємству, яке забезпечує МВС, паспортну службу певним напрямком своєї роботи (КП "ОТІ", що входить до складу консорціуму ЄДАПС), не сплатилося ні копійки коштів. З чого платити зарплату, з чого платити за воду, за газ, за каналізацію і так далі? Якщо МВС з трьома заступниками міністра і з великим економістом Цушко на чолі не могло второпати, що треба цьому підприємству платити, і на це, до речі, виділено бюджетні кошти, то, вибачте, підприємство, якщо воно це зробило, то зробило правильно.

– Але ж у будь-якому разі ситуація, коли приватна компанія може паралізувати роботу державної структури, – не зовсім нормальна.

– Ну, по-перше, ЄДАПС не приватна компанія, а по-друге, я все ж таки впевнений, що ніхто не збирався паралізувати роботу обчислювального центру МВС..

– А яка?

– ЄДАПС – така ж приватна компанія, як і державна, бо рівноправними членами консорціуму є як приватні, так і державні підприємства. Крім того, відповідно до Статуту, всі роботи, що проводяться консорціумом на замовлення держави, перебувають під виключно державним же контролем.

У світі сьогодні не розділяють так сильно поняття "приватна" або "не приватна" структура. Якщо структура працює у межах закону, то яка різниця – приватна вона чи ні? Тому говорити, що "якась приватна компанія"… Не "якась приватна компанія", а компанія, у якій працює персонал, а за роботу треба платити, і це передбачено бюджетом. І якщо великий економіст Цушко своїми важелями щось там регулює, а це врегулювати не може, бо зібрав довкола себе те оточення, яке не розуміє, куди воно потрапило… Вони ж не розуміли, чи вони потрапили до колгоспу, який вирощує виноград і виготовлює вино, чи до тієї структури, яка забезпечує громадян паспортами.

– Ви будете наполягати у новому парламенті на прийнятті закону про збір біометричної інформації?

– Обов’язково. Це навіть не я буду наполягати, час нас змушує, Європа і світ змушують. У серпні нинішнього року я був на конференції ОБСЄ. Це було у Відні протягом трьох днів. На цій конференції були прийняті досить серйозні документи по лінії ОБСЄ, по лінії ІКАО (міжнародна організація, яка регулює питання паспортного режиму – "proUA"), по лінії Євросоюзу. Якщо у 1992 році Україна вступила до ІКАО, то нехай виконує ті вимоги, які ставить ця організація. Так само цього дотримуються Сполучені Штати, Великобританія і так далі. Якщо ІКАО визначила на сьогодні, що паспорт або проїзний документ повинні бути з біометричною інформацією, а крайній термін встановлено на 2015 рік, то це повинно бути зроблено, незважаючи на думки виноводів, тих людей, які вирощують огірки чи помідори. Від них це не залежить взагалі. МВС було і до Цушка і Грицака і після них буде. А Україна повинна виконувати ті зобов’язання, які вона на себе взяла.

Тут же дуже просто все вирішується. Євросоюз прийме рішення, що на свою територію вони пускатимуть тих громадян, у кого є паспорт з біометричною інформацією. Хочуть громадяни України їздити до країн ЄС – хай виконують цю вимогу. Не хочуть виконувати – ну то нехай не їздять нікуди.

– І які шанси, що цей закон прийме парламент саме цього скликання? Хто буде проти?

– Проти можуть бути тільки безграмотні люди, які блокували цю програму і намагалися щось там собі заробити. Створили чергу за паспортами – близько шістдесяти тисяч осіб по Україні. Сьогодні, до речі, вірніше ще на перше жовтня, ніяких черг немає і бути не може. Всі вони були створені безграмотною і непрофесійною командою Цушка. Він за це повинен нести відповідальність. У часи компартії його б вигнали з партії. Це і я рекомендував би Олександру Морозу – вигнати із соцпартії, бо людина не впоралася з тією ділянкою роботи, яку їй довірила партія.

– Керівництво МВС, швидше за все, буде "помаранчеве". На обрії знову може з’явитися ізраїльська фірма "Суперком Лтд.", з якою у вас уже були певні проблеми?

– Фірми "Суперком" не існує! Є банкрут міжнародного масштабу з назвою "Суперком Лтд.", чиї хазяї сидять і мріють про реванш. Я називаю, хто має до неї відношення. Головний представник цієї фірми – Семен Фрадін. Другий за значимістю – Ксенія Ляпіна. А далі пішли і поїхали різні люди – в тому числі з Партії регіонів, Блоку Литвина, Соціалістичної партії і так далі. Цей спрут, який пов’язав всіх цих ділків, досить серйозний. Ця компанія жирувала в Україні, не сплачуючи коштів до українського бюджету. Її підтримували досить серйозні високопосадовці у різні часи, в тому числі і Павло Лазаренко, і багато перших віце-прем’єр-міністрів.

Я вам скажу таке. У 2005 році по питанню "Суперкома" прем’єр-міністр Ізраїлю телефонував Президенту Ющенку. Ця компанія не володіє ніякими технологіями, ніякими виробництвами, крім пірамідки і схемки в Україні, ця компанія не мала нічого. Все, що вони з усього світу збирали по крупинках, використовували лише у двох країнах – Україні і Молдові. При цьому були зафіксовані корупційні скандали за участі чиновників МВС та уряду як в Україні, так і в Молдові.

– Але свого часу вам як керівнику Департаменту ресурсного забезпечення МВС це не завадило підписати контракт із "Суперкомом".

– Контракт був підписаний мною під страшенним тиском. Мені тоді давав письмове доручення держсекретар Гапон. Але я все одно підписав той контракт у межах чинного законодавства, що й дозволило згодом захистити інтереси України.

Якби я підписав так, як мені пропонували, вісімнадцять з половиною мільйонів доларів США вийшли б за кордони України і ніколи б назад не повернулися. Міжнародний комерційний арбітражний суд, як ви знаєте, цей контракт розірвав, бо компанія "Суперком" не виконала своїх договірних зобов’язань. Крім того, компанія "Суперком Лтд." всіляко тиснула на суддів Міжнародного комерційного арбітражного суду (суддя Зальпіус, Австрія), були спроби підкупу суддів з України. "Суперком Лтд" програв усі стадії в загальних судах, господарських судах та Верховному суді України. Якщо б я погодився на ті умови, що мені пропонував "Суперком Лтд" – 20 тисяч доларів плюс один мільйон доларів США, досить сумна вийшла б картина як для мене, так і для держави.

– Тепер "Суперком" повернеться у гру, і ваші позиції, як і позиції ЄДАПСУ, послабляться?

– Спочатку нехай "Суперком Лтд." відновить свою діяльність та виставить свої претензії на ринку технології та виготовлення проїзних документів. І потім, знаєте, мене не цікавлять позиції ЄДАПСу. Мене цікавлять лише ті законодавчі акти, які я розробляв і буду продовжувати розробляти. Те, що робить ЄДАПС, мене зовсім не цікавить. Я знаю те, що повинна робити Україна. Я знаю, що Україна має бути тією державою, яка йде до Євросоюзу, яка виконує всі вимоги ІКАО і ОБСЄ. Якщо це не буде прозорим, якщо будуть схемки і ділки, то цього ніколи не буде. Цю програму я як чиновник розпочав у 2002 році, і внаслідок цього Україна в 2007 році отримала кращий у світі закордонний паспорт.

Так що мене цікавить не ЄДАПС, а Україна, яка повинна мати, як того вимагає ІКАО, біометричний паспорт. Просто, крім консорціуму ЄДАПС, такий паспорт в Україні і Європі ніхто робити не може. ЄДАПС виготовлятиме документи для країн Південної Америки, Африки і Європи. Тобто цей консорціум є без перебільшення світовим лідером. Туди приїжджають подивитися на обладнання і технології з багатьох країн світу. Але я знаю, що там жодного разу не були ані Президент України Віктор Ющенко, ані прем’єр-міністр Віктор Янукович, ні міністр внутрішніх справ Василь Цушко, ні перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров, який практично є куратором цього всього. То вони повинні приїхати і подивитися. А ще я знаю, що ЄДАПС сплачує щороку близько трьохсот мільйонів гривень податків до державного бюджету.

Тому я хотів би спитати у Ксенії Ляпіної чи ще в когось із цієї команди: "А скільки податків заплатила фірма "Суперком"?".

– Світовий лідер ЄДАПС користується державним обладнанням Центру персоналізації документів, а потім продає свою ж продукцію державі?

– Це написав безграмотний журналіст "Бізнесу". Це дезінформація. Консорціум ЄДАПС ніколи не користувався обладнанням, яке придбало МВС. Консорціум ЄДАПС постачає МВС України сторінку, виготовлену з полікарбонату, а ПК "Україна" – паспортну книжечку. Обладнання, встановлене на підприємстві "Державний центр персоналізації документів", що належить МВС, персоналізує цю сторінку в установленому законом порядку.

– З ваших слів зрозуміло, хто відстоюватиме інтереси "Суперкому" у новому парламенті. Хто лобіюватиме інтереси ЄДАПСУ?

– Інтереси ЄДАПСу буде лобіювати народний депутат Грицак. Започатковану мною у 2002 році програму потрібно завершити до 2010 року як на законодавчому рівні, так і в контексті виготовлення сучасних проїзних документів згідно з вимогами світової спільноти. Може, хтось ще допоможе, не знаю, але я вважаю, що це мають зробити Верховна Рада спільно з урядом та Президентом України. Консорціум ЄДАПС – це єдина установа, яка може виконати вимоги ІКАО, ОБСЄ і ЄC. Інших таких підприємств у нашій державі просто немає.

– Ви згадували, що серед лобістів "Суперкому" є і ваші однопартійці з Партії регіонів. Хто це?

– На різних етапах це буди різні люди. Зокрема, велику активність проявляла народний депутат України Лариса Кириченко.

– А в яких ви взаєминах з Юрієм Сидоренком (власник консорціуму ЄДАПС, який нині живе у Швейцарії, – "proUA")?

– У дуже добрих.

– Ви бачитесь, спілкуєтесь?

– Спілкуємось, але не бачимось. Говоримо по телефону. Ми бачилися раз у Швейцарії, коли я у складі урядової делегації був на одній із швейцарських компаній. Там у 2004 році ми й познайомились. Це є та людина, яка реально інвестує в українську економіку та створила сучасне високотехнологічне виробництво, що в короткий термін визнане одним із кращих в світі. Це є гордість України у світі. Держава, не вклавши жодної копійки, отримує серйозні доходи до бюджету та займає поважне місце серед світових лідерів з виробництва проїзних документів.

– В Україні його хотіли посадити…

– Та то все дурниці, що пишуть. Він один із не багатьох українських громадян, які із-за кордону підтримують економіку України. І суд, між іншим, довів, що він не винен ні в чому.

– То довів швейцарський суд.

– А якщо швейцарський – то хіба не суд? Крім того, крапку у справі поставив Верховний Суд України, який визнав абсолютно безпідставними твердження ГПУ про причетність Сидоренка до тих порушень законодавства, які йому інкримінували.

– Чому ж пан Сидоренко не повертається в Україну?

- Я не знаю, що він там планує, і не можу йому рекомендувати, де йому жити. Він живе, де хоче.

Постскриптум: "proUА" готовий надати можливість висловитися Василю Цушко, Сергію Мельничуку, Володимиру Швачко та іншим особам, на адресу яких критично відізвався у інтерв’ю пан Грицак.