Може, краще обійдемося без 2008-Року культури?

Практика оголошення тематичних "років" в незалежній Україні існувала і за часів Леоніда Кучми. Але їх проведення мало форму бюрократичних "культурних програм" і, як правило, не мало жодних як негативних, так і позитивних наслідків. Проте після подій листопада-грудня 2004 року з Україною щось сталося. Іноді складається враження, що треба знайти хорошого священика і висвятити нашу країну з Заходу на Схід від Чопа до Хутора Михайлівського. Дивіться самі і робіть висновки.

Після "помаранчевої революції" ми почали дружити з Грузією, так би мовити, родинами. Ніде не наголошувалося, що неформально ми "дружимо проти Росії". Проте саме це всі мали на увазі, коли 2005 рік в Україні головою держави було проголошено Роком Грузії. Буквально через кілька місяців після цього у Грузії почалися економічні проблеми. Росія відмовилася від імпорту грузинських вин та "Боржомі", що було однією з основних статей прибутку для тамтешньої скарбниці. Звичайно, це загострення обставин – не більше, чим обставини, що співпали, але…

Наступний, 2006 рік, Віктор Ющенко проголосив Роком розвитку села в Україні. Після цього наші села, і без того маючи невеликі перспективи розвитку, почали руйнуватися та убожіти більш швидкими темпами. Покинуті села обліковувалися сотнями. Електрика – єдина радість селянина – саме протягом Року розвитку села почала вирубатися в сільській місцевості частіше. Тоді ж заговорили про зростання рівня підліткової жорстокості в наших селах – діти без нагляду, бо батьки на заробітках. Села, особливо – на Заході, дедалі частіше стали страждати від стихійних лих. Не хочу стверджувати, що до того часу на селі не було проблем, але Рік розвитку села в Україні їх не лише не вирішив, а й, здається, поглибив.

Нинішній, 2007 рік, Президент вирішив оголосити Роком книги в Україні. Коли рік ще не почався, книжники вже пророкували: нічого доброго з цього не вийде, хай краще залишать книжкову справу в спокої. Вони навіть не уявляли собі, наскільки реальність перевищить їхні найгірші прогнози! Саме протягом Року книги в Україні активніше, ніж завжди, почали закриватися книжкові магазини. У Києві, Харкові, Львові та Чернівцях книгарні нібито відкривалися, але це – поодинокі випадки, та й розташовані ці магазини далеко від центральних вулиць. Або, як у Києві, загнані під землю на третій рівень. Райцентри, не кажучи вже про села, взагалі не мають не лише книгарень, а й книжкових "точок" на базарах. Хтось може сказати – значить, книжка не затребувана, і це показує ринок. Одначе в Рік книги в Україні не зроблено нічого, аби книга в Україні стала затребуваною! Більше того: багато говорилося і писалося про те, що вперше за більш як десять років існування львівського Форуму видавців, саме в Рік книги, Віктор Ющенко, нехай сам того не бажаючи, але все ж таки паралізував книжкову торгівлю на Форумі аж на 5 годин! Складається враження: все, до чого виявляє увагу третій, народний Президент – Грузія, українське село, книга – відразу починає від цієї уваги потерпати і навіть руйнуватися.

Пишеться це до того, що грядущий, 2008 рік, з подачі Віктора Ющенка вже оголошено Роком культури в Україні. Ми сумно жартували: за Роком книги, який завдав відчутного удару по книжковій справі, прийде Рік кіно, який остаточно зруйнує кіно, а далі – Рік театру з відповідними наслідками. І пропонували зробити щось на кшталт Року Уряду: при таких розкладах користі більше. Проте культуру після досвіду Року книги вирішено не ділити на складові: кіно, театр, література, образотворче мистецтво, музика. Для чого, коли, оголосивши від разу Рік усієї культури, можна, враховуючи дивну карму нашої країни, без особливих зусиль вирішити проблеми культури шляхом її майже повної ліквідації.

Чому "майже"? Бо вся культура, яка цікавить нашого Президента, зосереджена в його власній колекції вишиванок, експонатах трипільської культури та в Пирогово. Ця культура якраз постраждати не повинна. Адже навіть до Ющенка вона вважалася в Україні офіційною, єдиною і неповторною. Решта – чуже, наносне, і побороти її можна лише проголошенням Року культури. Досвід попередніх "років", як бачите, вже є.

Від "proUA": нагадаємо, що адміністрація сайту може не розділяти думку автора. Закликаємо також наших читачів висловити у коментарях свою точку зору з приводу прочитаного.