Ющенку відкрили Золоті Ворота

Учора ввечері у Києві відкрили відреставровану пам’ятку часів Київської Русі – славнозвісні Золоті Ворота. В урочистостях взяли участь Президент України Віктор Ющенко, мер Києва Леонід Черновецький та інші ВІП-персони. Власне, тільки вони і могли добре роздивитися театралізоване дійство, яким супроводжувалася церемонія відкриття. Пересічні глядачі, котрим не пощастило потрапити до когорти "ВІП-ів", товпилися перед огорожею за кілька десятків метрів від пам’ятника, тому майже нічого не чули і не бачили.

Втім, дехто взагалі не збирався мерзнути і поспішав звичним маршрутом додому. Однак дорогу перекрила міліція.

− Так а куди мені тепер іти? − питає у міліціонера літня жінка. − Мені б до метро добратися, а ви тут щось перекрили, я бачу…

Міліціонер, пританцьовуючи від холоду на місці, вибачливо усміхається:

− Треба обходити он тудою, − і махає рукою вправо. − Станція "Золоті Ворота" відкрита, але, щоб у неї потрапити, треба обходити. Тут скоро Ющенко буде, тому нікого не пропускаємо.

Поряд чується значно емоційніший діалог із використанням міцних народних висловів.

− Козли! − підводить, нарешті, риску у розмові з правоохоронцем вусань у в’язаній шапці і неохоче прямує в обхід міліцейського заслону. Он же ж скляні двері у метро видніються – рукою подати, тому чоловіку не хочеться йти кілька сотень метрів зайве.

Якщо не полінитися і обійти пам’ятник, то можна побачити, як на сходах Золотих Воріт співає хор. Утім, до натовпу, що зібрався навпроти виходу з метро, долинають лише окремі слова. Судячи з них, для численних ВІП-ів, що кучкуються по той бік огорожі, звучать пісні доби козаччини.

− Люди добрі, Президент України Віктор Ющенко! − оголошує нарешті невидимий ведучий, і люди присуваються ближче до огорожі.

Гучно б’ють барабани, біля самісіньких Золотих Воріт з’являються четверо "дружинників" у латах, але глави держави не видно. Він десь унизу серед запрошених на дійство гостей − це можна вирахувати по тому, що на сходах почергово з’являються пари "бояр" і комусь низько вклоняються. "Бояри" ще щось і говорять у мікрофон, але звуку немає.

− Мікрофон ввімкніть! − глузливо кричить хтось із натовпу "пересічних" глядачів, але організатори вистави, певно, його не чують. Із веж постійно сиплеться яскраве конфетті, а по периметру пам’ятника періодично спалахують феєрверки. На фасаді Золотих Воріт "гуляє" лазер, то повторюючи їхні обриси, то вимальовуючи тризуб. ВІПи терпляче чекають завершення церемонії.

Після двобою на мечах, який на втіху ВІП-персонам та "пересічним" глядачам із дуже хорошим зором влаштували "дружинники", Золоті Ворота відчиняються і звідти виходить "Ярослав Мудрий".

− Нелегко у наш час бути мудрим, − зізнається він у вже ввімкнений мікрофон. − Але ось мій вам завіт. Бережіть Ворота Золоті як свідчення доблесті і звитяги нашої. І пам’ятайте: нема страшнішої біди, ніж землю рідну розірвати на шматки.

− Запрошую дорогих гостей до Києва, − закінчує він коротку промову, і Ющенко у супроводі ВІП-ів входить у Золоті Ворота. Через двадцять хвилин "Ярослав Мудрий" з’являється на виході із Воріт і повторює скорочений варіант свого слова для людей, що товпляться внизу:

− Запрошую всіх до Києва.

Тепер ті, хто дочекався фіналу урочистої церемонії, мають змогу зайти всередину, адже ані Ющенка, ані інших ВІП-ів там уже немає…