Маршрутки все одно подорожчають?

Тиха радість охопила мешканців Києва зранку 1 грудня. Попри всі завчасно вивішені в салонах маршруток застереження і попередження, з першим календарним днем зими проїзд у маршрутках не подорожчав. Ми далі платимо від 1 до 1,75 грн. за одну поїздку в межах міста. І не знаємо, кому за це дякувати: приватним перевізникам, Черновецькому чи Богові.

Проте радість ця — передчасна. Утримання звичних цін на проїзд у маршрутках нагадує мені косметичний ремонт аварійного будинку. Так, вапно на стінах освіжили, облуплені місця замазали зеленою фарбою, тріщини заквецяли цементним розчином. Все це за сприятливих умов простоїть, скажімо, до весни. А далі руйнівні процеси тільки активізуються. Причому для заспокоєння мешканців цього аварійного будинку треба або залишити їм квартплату на тому ж самому рівні, або взагалі трошки зменшити її. Але обов’язково прийде час, коли навіть низька квартплата перестане втішати тих, у кого протікає дах, кришаться стіни та постійно прориває труби.

Проблему аварійного будинку можна вирішити двома способами: зробити капітальний ремонт та знести його, побудувавши на його місці новий. В обох випадках треба думати, де взяти гроші і куди подіти людей. З маршрутками – аналогічна ситуація: кияни та гості міста, які не мають приватних авто, теж мусять на чомусь їздити на роботу. Забрати в них маршрутки неможливо. Це все одно, що виселити мешканців аварійного будинку на вулицю разом з речами. Потрібна альтернатива. Для "аварійників" — якісне тимчасове житло і гарантія повернення в квартири, відремонтовані чи нові. Для пасажирів – якісний муніципальний транспорт.

Ось перша причина втримання цін на маршрутки. Міській владі простіше та дешевше тимчасово домовитися з приватними перевізниками і на якійсь час знайти в бюджеті гроші та компенсувати їм перевезення пільговиків, аніж витрачатися на оновлення парку автобусів, тролейбусів та поодиноких трамваїв.

Чому теперішня київська влада, зокрема – Леонід Черновецький, погодилися на такий крок? Адже кілька останніх місяців преса і телебачення акуратно висвітлювали "хроніку бойових дій" між владою та приватними перевізниками. Маршруточників грамотно та послідовно обкладали з усіх боків: водіїв перевіряли як негласно, так і публічно, оприлюднювали вражаючу статистику порушень, перераховували кількість п’яних та непрофесіоналів за кермом тощо. Дійшло до того, що в набридлих київських пробках звинуватили саме маршрутки, які порушують правила дорожнього руху. Суспільство в результаті однозначно налаштувалося проти маршруток. Все це в комплексі не давало підстав, з одного боку, для дозволу підвищити ціни, а з іншого – вимагати будь-якої компенсації. Мовляв, у вас кругом бардак, пияцтво та злісні порушення, а вам ще з бюджету гроші плати.

Але несподівано всі з усіма домовилися буквально за півтори доби! Почасти спрацював фактор офіційно проголошеного "часу Ч" — 1 грудня. Краще домовитися в останній момент, ніж потім вимагати повертати ціни з двох гривень до звичної однієї. Тут додається друга причина: обіцяні перевибори мера Києва. Якщо минулого року Черновецький дарував частині своїх потенційних виборців славнозвісну гречку в продуктових пайках, то нині він завбачливо потурбувався про ще один подарунок – утримав такий популярний міський транспорт, як маршрутки, від подорожчання.

Та в деяких пунктах влада позицій не зберегла. Ми відчуваємо це власними нам’ятими в салонах маршруток боками. Не звернули уваги? Майже на кожному популярному маршруті машин поменшало. Ми довше чекаємо і щільніше утрамбовуємося. Інтервал руху теж збільшився. Приватні перевізники, погодившись не піднімати ціни, все ж таки потурбувалися про власні кишені і провели скорочення, працюючи тепер у режими економії ресурсів. В цьому їм активно допомагають превентивні перевірки на дорогах, за результатом практично кожної з яких кілька машин не випускається в рейс. До того ж почало діяти обмеження швидкості для маршрутних таксі, від чого перевізникам так само дуже мало вигоди.

Результат: ми з вами, далі викладаючи за проїзд менше 2 гривень, потерпаємо від такого проїзду значно більше, ніж колись. Пересісти нема куди – альтернатива в вигляді муніципального транспорту майже відсутня. До того ж хоч гривню ми заплатимо, хоч дві, хоч п’ять, у пробках все одно стояли і стояти будемо: така нині доля київського наземного транспорту.

Вартість проїзду в жодному разі не впливає на його якість. А раз так, то процес подорожчання маршруток не зупинений, а лише відкладений. І, за моїми прикидками, вони подорожчають десь навесні.

Причому – за будь-яких розкладів. Якщо перевибори мера відбудуться і Черновецький та його команда змушені будуть піти з посад, новий мер вирішить проблеми міського транспорту досить швидко – перестане компенсувати витрати приватним перевізникам. Відразу після цього вони підвищать ціни, і вже не до 2, а як мінімум до 2.50 грн. Мотивуючи це тим, що все одно зазнали великих збитків після 1 грудня цього року. Та разом із зростанням вартості поїзду зросте і кількість машин на маршрутах – це знову стане вигідно. І ми з вами, оговтавшись від шоку, все одно будемо платити – пересісти нема куди. До того ж збільшиться кількість маршрутів, що не лише дозволить пасажирам вільно дихати в салонах, але й поповнить київську скарбницю. Ким би не був новий мер, для нього цей факт буде головним: адже найближчим часом його не переобиратимуть, тому ціни можна відпускати, не нашкодивши собі.

Якщо після перевиборів мера команда Черновецького лишиться на своїх місцях разом із діючим мером (за якого, кажуть, готовий проголосувати кожен шостий киянин), — є всі підстави вважати, що тоді маршрутки тим більше будуть дорожчати. Причому в дію вступить зазначений вище принцип. Від зміни мерів стан міського транспорту не зміниться. Міська влада, утримавши позиції в тому числі за рахунок того, що зберегла ціни на маршрутки, з чистою совістю відпустить їх уже через місяць після виборів. Та ще й знайде цьому обґрунтоване пояснення.

Точка зору редакції може не співпадати з позицією автора статті