Главная Новости Политика Василь Грицак: Цушко вимагав у мене половину бізнесу
commentss НОВОСТИ Все новости

Василь Грицак: Цушко вимагав у мене половину бізнесу

17 декабря 2007, 08:30
Поделитесь публикацией:
Василь Грицак: Цушко вимагав у мене половину бізнесу

"Пан Цушко, між іншим, протягом півроку вимагав у мене половину "паспортного бізнесу". А потім він ще скаржиться, що я його ображаю…"

В інтерв’ю "proUA" народний депутат від Партії регіонів і незмінний лобіст інтересів консорціуму ЄДАПС у парламенті Василь Грицак розповів про особливості вітчизняного законодавства у паспортній сфері, про інтриги у вищих ешелонах МВС та свій конфлікт із екс-міністром внутрішніх справ Василем Цушком.

− У грудні нинішнього року закінчується контракт між консорціумом ЄДАПС і Департаментом ресурсного забезпечення МВС щодо виготовлення закордонних паспортів. Як буде далі?

− Що ви маєте на увазі: чи будуть і надалі громадяни України отримувати закордонні паспорти? Так, звичайно, громадяни України повинні отримувати закордонні паспорти, внутрішні паспорти та інші документи, які сьогодні виготовляються на ЄДАПСі. Іншого підприємства, яке може робити документи, що відповідають вимогам ІКАО, рекомендаціям ОБСЄ і Євросоюзу, в Україні немає. Все інше, що може бути, − це з-за кордону. Не краще того, що є.

ЄДАПС – це світовий лідер. Цей консорціум виготовляє документи для багатьох країн світу, сплачуючи при цьому податки до українського бюджету. Немає ніякого сенсу перетворювати на металобрухт високотехнологічне обладнання, яке сьогодні використовується ЄДАПСом, щоб держава витрачала бюджет на таке саме обладнання. Але вже за рахунок пенсіонерів, інвалідів, бюджетної сфери, правоохоронних органів і так далі. Це все мінус із тих соціальних програм, які задекларували у передвиборчих програмах усі партії.

− Інакше кажучи, Ви вважаєте, що контракт із ЄДАПСом наступного року буде продовжено?

− Так. Обов’язково буде продовжений. До того ж я вважаю, що має бути змінене законодавство із державних закупівель. Такої корупції, яку створило це законодавство, бути в державі не повинно. Тендерні комісії створили таку ситуацію, коли учасники торгів вирішують усі питання шляхом змагання розміру хабара. Раніше такого не було – і бути не могло. Закон нормально працював, на нього не впливали ні партії, ні групи, ні окремі люди. Він чітко виконувався. І на підставі цього закону проводився тендер у 2004 році, коли був укладений договір із ЄДАПСом.

− У якому зараз стані законопроект про збір біометричної інформації?

− Законопроект будемо реєструвати зразу після формування робочих органів Верховної Ради. Першим етапом буде прийняття у другому читанні Закону "Про національний демографічний реєстр". А другий етап – це Закон "Про збір персональних даних". Якщо успішно запрацює Верховна Рада, то після Нового року можна говорити про прийняття у другому читанні Закону "Про національний демографічний реєстр". У травні можемо виходити на перше читання по Закону "Про збір персональних даних".

− За Вашими прогнозами, чи отримають ці законопроекти належну підтримку серед депутатів?

− Обома руками повинен голосувати Блок Юлії Тимошенко, сімдесят відсотків блоку "Наша Україна − Народна Самооборона" − крім народних депутатів на чолі з Третьяковим, за якими стоїть група "Суперком" (їх не більше десяти). Думаю, законопроект також підтримають Блок Литвина, компартія та партія регіонів.

− А звідки така впевненість, що БЮТ голосуватиме "обома руками за"?

− Тому що це той проект, який розставить всі крапки над "і", який має державницьку позицію, що співпадає з тим, що заявляє лідер БЮТ Юлія Тимошенко про входження України до Євросоюзу. Я не бачу в парламенті, крім згаданих десяти депутатів, жодної людини, яка б сказала, що цей закон не потрібен. Десь, може, хтось не розуміє – це вже інше питання, − що це таке. Якщо ми говоримо, що Європа перейде на біометричний паспорт у 2010 році, якщо такі ж вимоги поставлені до України, то що тут думати…

До речі, є ще один момент. Закон "Про реєстр виборців" ніколи не працюватиме, поки не будуть прийняті Закони "Про національний демографічний реєстр" і "Про збір персональних даних". Якщо не буде загальнонаціонального реєстру, законодавство про реєстр виборців не працюватиме. Це, до речі, добре розуміє автор законопроекту про реєстр виборців і його ідейний натхненник Ключковський.

− Звідки Ви знаєте?

− Я з ним говорив. Про те, що впровадити у життя закон про реєстр виборців неможливо без прийняття Закону "Про національний демографічний реєстр", знають голова Центральної виборчої комісії, його перший заступник, всі члени ЦВК.

− Давайте повернемося "в сьогодні". З Вашого боку є багато різноманітних депутатських запитів стосовно діяльності "Бліц-інформ". Чого конкретно вони стосуються?

− Я ніколи не знав, хто такий Мельничук. Я з ним і досі особисто не знайомий. Я не знав, чим він займається. Я не знав, що "Бліц-інформ" і видання "Бізнес" належать Мельничуку. Хто він такий, я взнав, коли в "Бізнесі" було опубліковано першу статтю, яку я не можу назвати інакше ніж замовна. Після появи цієї статті на мене вийшли працівники "Бліц-інформу". Мало того, вийшли люди, які були засновниками. Коли я пишу у зверненні "до мене звернулися виборці", то це є реальні працівники цього холдингу. Один із них уже багато років знаходиться у стані війни з Мельничуком. Інший продав свою частку, але вважає, що продав неправильно і щось там Мельничук йому не додав. Є просто люди, які "люто люблять" Мельничука, що готові видавати ту інформацію, яку вони збирали. Це, скажемо так, кілька людей із найближчого оточення Мельничука – ну, наприклад, із його особистої охорони та охорони холдингу. Всю цю інформацію у письмовому вигляді вони мені надали.

Перше. Вони мені пояснили, що пан Мельничук і вільна преса – це різні поняття. Пан Мельничук і журналісти – це різні поняття. Мельничук – це комерсант, який у всіх видах своєї діяльності порушує законодавство. Це та людина, яка за останні роки була у різних партіях і знаходила собі "кришу". Якщо хтось десь спотикався, Мельничук зразу від нього відходив. Мені сказали, що він був у п’яти партіях, але останній його здобуток – СДПУ (о). Поки Медведчук був при владі, Мельничук із ним дружив. Медведчук пішов із влади – Мельничук перестав із ним дружити. Далі він побіг у "Нашу Україну". Він сьогодні депутат районної ради за списком "Нашої України". І вони – ці люди, які на мене вийшли, − говорять, що він купив собі це депутатське місце.

Друге. Є таке підприємство – "Радикал". Там виготовляється упаковка для яєць, для інших якихось продуктів харчування. Виробництво цього всього знаходиться в екологічно небезпечній зоні. Словом, у тій зоні, де заборонено робити все, що стосується продуктів харчування.

Цей же Мельничук шляхом обману заключив договір на поліграфкомбінаті "Україна" про оренду приміщення за смішну ціну. Розмір орендної плати затверджується Фондом державного майна відповідно до нормативів, затверджених Кабінетом міністрів.

Мало того, він на чужій території без дозволів, проекту і погодження веде будівництво – незаконне. Без дозволу міських служб розміщується реклама. Не сплачуються податки – у великих розмірах. Як кажуть працівники його холдингу, Мельничук знущається над людьми, не виплачує своєчасно зарплату, незаконно звільняє. Незаконний захват власності, різні піраміди – дуже багато всього.

Тому я, довго не думаючи і маючи цю інформацію, направив вісімнадцять депутатських звернень у різноманітні інстанції. На деякі з них уже є відповіді. Наприклад, поліграфкомбінат "Україна" вважає, що держава зазнає збитків від такого контракту, який на сьогодні підписано з Мельничуком. Керівництво комбінату підтвердило те, що цю угоду було укладено з порушенням вимог чинного законодавства – але на початку нинішнього року міністерство фінансів чинило тиск на директора цього підприємства, щоб усе лишалося на своїх місцях. У нього була думка перезаключити договір, однак були чіткі вказівки не чіпати.

− Хто давав ці вказівки?

− Це йшло від апарату Вадима Копилова. Як народний депутат я зобов’язаний реагувати на таку інформацію.

− Ви кажете, що статті у "Бізнесі" − замовні. Це Ваше припущення, чи Ви можете це довести?

− Доводити я нічого не збираюся. Якщо прочитати оті чотири статті у "Бізнесі", то можна сказати, що Грицак усе робив задля власної вигоди. Але такий висновок зробить лише людина, необізнана у питаннях, що висвітлені у статтях. Фахівці, навпаки, зрозуміють, що Грицак – хіба що не герой України, бо за чотири роки роботи в МВС зробив для держави те, чим пишаються провідні країни Європи. Ми пішли далі, ніж такі країни, як Польща, Чехія, Бельгія, Франція, Італія. Ми сьогодні на рівні Великобританії, Німеччини, Швейцарії. Будь-хто, хто прочитає ці статті, хай скаже: де тут кримінал. Яку шкоду наніс Грицак Україні? Створив високотехнологічний проїзний документ – це шкода? Де тут кримінал?

Всі мої друзі, в тому числі деякі високопоставлені працівники кабміну, думають, що я собі роблю піар-акцію, друкуючи статті у "Бізнесі". Мені один міністр каже: "Щоб розміститися на першій сторінці "Бізнесу", треба викласти тридцять тисяч доларів. Нащо ти гроші свої палиш? Тебе й так усі знають. Хочеш, щоб тебе пожаліли? Навіщо ти це робиш?". Я йому пояснюю: "Шановний, я не маю ніякого відношення до того. Ці статті замовлені моїми опонентами".

До того ж є ще одне видання – Ukraine Daily, вони в парі працюють.

Що ж стосується документів, опублікованих "Бізнесом" (їх передав у газету хтось із заступників чи помічників міністра внутрішніх справ, а може, і сам Цушко), то вони ні про що не говорять. Іде звичайна робота. Комусь щось доручають, хтось щось виконує, звертається до МВС консорціум ЄДАПС. Ці документи є частиною звичайного робочого процесу.

– Документи, опубліковані в "Бізнесі", – для внутрішнього користування. Їх можна легально дістати?

– Це не реально. Всі документи і зняття копій без чиновника, без конкретної плати чиновнику це зробити неможливо. Я з певним ступенем: Мєлєшко, Русинський, Суслов продавали за гроші службові документи міністерства внутрішніх справ. Якщо вони вважають, що це не так, хай подають на мене судовий позов. І ми в суді будемо розбиратися, звідки взялися ці документи у автора статей.

До речі, у цих документах, якщо розібратися, немає нічого крамольного. Нічого не бачу там, що стосувалося б корупції.

– Заступник гендиректора ЄДАПСу Драніков називає ці документи вирваними із контексту…

– Так. Правильно називає. Треба дивитися на проблему в цілому, а не висмикувати з контексту якісь окремі абзаци.

Між іншим, хай би Швачко висловив свої погляди на сторінках вашого видання, хай би Суслов висловився, хай би Русинський. Я ж як учора заявляв, так і сьогодні заявляю: Швачко – це злодій, який під дахом МВС грабував українське населення. А ще я рекомендував би пані Ляпіній, яка сьогодні пише депутатське звернення на захист Швачка, не захищати злодія. Все те, що вони брали з громадян, осідало в кишенях. Користі від цього державі не було.

Та й до сьогоднішнього дня керівництво МВС так і не зуміло провести "чистку" кадрів у паспортній системі. У сфері паспортизації громадян відбувається щось жахливе. За умов, що термін виготовлення закордонного паспорту становить п’ять – десять секунд, громадян продовжують "розводити", говорячи про відсутність бланків. Навіть щоб отримати той паспорт у передбачені законом строки, українці вимушені давати хабарі різним клеркам, що осіли у паспортних службах.

До речі, до приходу ЄДАПСу за добу виготовлялося три тисячі паспортів, сьогодні – п’ятнадцять тисяч.

– А потреба яка?

– Приблизно п’ять тисяч на добу.

Що відбувається у МВС? Ви здаєте документи в ОВІР, і вас починають перевіряти. А чи не були ви під судом? А чи немає за вами ніяких "хвостів"? І цей процес триває три тижні. Питається, чому. Коли база даних про судимість кожного громадянина – вона є загальна, і протягом п’яти хвилин працівник паспортної служби отримує потрібну інформацію. Отримав – ставиш свій підпис, ставлять штамп і йдеш на наступний етап.

Далі – стиковка із внутрішнім паспортом, буває, що буква якась не та, помилку ненароком зроблено. З ідентифікаційним кодом. Це також робиться досить швидко. Протягом трьох діб податкова адміністрація дасть необхідну відповідь. При правильній організації роботи, на мою думку, один співробітник ВГІРФО може перевіряти до сотні осіб на день. Це означає, що постанову Кабінету міністрів, яка сьогодні діє, з терміном по прискореній видачі два тижні, по звичайній – місяць, треба міняти. Прискорено – при цій же ціні – треба видавати за десять днів, а не прискорено – за п’ятнадцять. При цьому прискорено виготовляти паспорт можна на окремій технологічній лінії. Припустимо, здача і перевірка документів – доба, виготовлення – доба, і передача на місце – ще кілька діб. П’ять діб – і паспорт у вас. А у звичайному темпі – п’ятнадцять максимум.

– І коли може з’явитися така постанова?

– Побачимо, який буде Кабінет міністрів. Але я все одно буду виходити з клопотанням, адже є всі можливості це робити. Навіщо мордувати людей?

Якби наші громадяни розуміли, що їх ошукують, і писали б заяви на керівництво УМВС областей, з цим можна було б швидко покінчити. Але є стереотипи, що це доволі серйозне питання, яке без хабара не вирішити. Так привчили працівники паспортних служб наших громадян. Найцікавіше, що це переважно ті люди, які вже мали паспорт, які виїжджають або на роботу, або займаються бізнесовими справами, і вони вже раз проходили цей етап, один раз уже хабара давали. У них помилкова думка: не давши хабара, паспорт не отримаєш. А на цьому ділки типу Швачко наживаються і заробляють колосальні гроші.

– ЄДАПС не заробляє?

– Заробляє, але не мільярди, як про це пишуть.

– А скільки?

– Давайте порахуємо. В Україні за рік видається від 800 тисяч до 1 мільйона 200 тисяч закордонних паспортів. Паспорт коштує – 40 гривень. На одному паспорті виробники – поліграфкомбінат "Україна" і консорціум ЄДАПС – можуть заробити близько п’яти гривень, тобто один долар. Скільки виходить разом? Один мільйон доларів. Максимум – півтора. На рік! Скажіть, це співзвучно із газом, нафтою, ПДВ чи послугами Швачка? Швачко на кожному паспорті офіційно бере сто доларів. Плюс хабарі – від 500 до п’яти тисяч доларів. То хто заробляє? Де мільярди, про які говорять лакеї? Де ті кошти, які приписують Грицаку. Дайте, хочу бачити!

Чи вигідно створювати в Україні проект, який є кращим у світі, щоб заробляти копійки, а паразит, який присмоктався, буде отримувати надприбутки?

Пан Цушко, між іншим, протягом півроку вимагав у мене половину прибутків, які отримують власники "паспортного бізнесу". А потім він ще скаржиться, що я його ображаю…

– Кому скаржиться?

– Януковичу. Він написав листа прем’єру, в якому, зухвало перекручуючи факти, виставляє себе постраждалим та просить розібратися і захистити його і помічників від "безглуздих звинувачень та дискредитації з боку народного депутата України Грицака Василя Миколайовича". При цьому наголошуючи, що всі дії та будь-які реформи в МВС він "здійснював тільки після погодження з прем’єр-міністром та профільним віце-прем’єром". Крім того, Цушко, виправдовуючись, пише, що "ніде не надавав коментарів стосовно народного депутата України Грицака В.М.".

Насправді Цушко сам розпочав війну зі мною – 21 серпня заявив "Газеті по-київськи", що "об’єднавшись, комерційна структура разом із Балогою, поставила міністерство перед туристичним сезоном у таке становище, що ми змушені були погодитися на паспорт нового зразку. Ця комерційна структура належить Грицаку, колишньому начальнику тилу міністерства. Вони підставили міністерство, і все тут". "… Паспортів немає. Народ куди бігає? До міністерства. Лає кого? Цушка. І тільки влітку Ющенко… пробачте, Балога з Грицаком відмінили свій указ".

Нісенітниця, маячня! І ця людина хоче довести, що ображена депутатом Грицаком.

– Тобто Ви хочете сказати, що не отримуєте матеріального зиску від лобіювання інтересів ЄДАПСу?

– Те, що він казав, що я є власником консорціуму ЄДАПС, – це абсолютна брехня. У консорціумі ЄДАПС немає ні моєї доньки, сина, мами, бабусі, дідуся, знайомого, кума… Ніде не знайдете. Навіть пропозицій таких мені не робили. А якби і робили, то я не погодився б, тому що це тягне за собою певні зобов’язання. Мене це не цікавить. Тієї зарплати, яка в мене є, непоганої генеральської пенсії, певних пільг депутата, які от хочуть відібрати, мені цілком вистачає. Діти вже самостійні…

– Тобто ніяких джерел доходу, крім зарплати і пенсії, у вас немає?

– Ну, в мене є ще більше мільйона гривень на банківському рахунку. Я збирав ці гроші протягом багатьох років і зараз мені нараховуються одинадцять відсотків річних.

– А Ваші інтереси в Харкові? Свого часу в Інтернеті "гуляв" аудіозапис розмови мера Харкова Добкіна з секретарем міськради Кернесом. Судячи з тієї розмови, Ви там збиралися будувати спортивний комплекс.

– Нічого я там не збираюся будувати. Я у Харкові хотів допомогти добудувати – і буду допомагати – спортивний комплекс для інженерно-педагогічної академії. Мене попросило керівництво цієї академії вплинути на затягнення оформлення документів, і я мав розмову з Кернесом, але не таку, як він говорить на тому записі. Та і взагалі то не голоси Кернеса і Добкіна, то провокація, зроблена на замовлення однієї бізнес-групи із Харкова у певних правоохоронних структурах Росії.

Так що інтереси можуть бути, але не зовсім ті, про які ви кажете. Чого б мені в Харкові не проявляти якісь інтереси? Якщо до мене звертаються за допомогою, я по можливості допомагаю.

P.S. "proUА" готовий надати можливість висловитися Василю Цушко, Сергію Мельничуку, Володимиру Швачку та іншим особам, на адресу яких критично відізвався у інтерв’ю пан Грицак.



Читайте Comments.ua в Google News
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
comments

Обсуждения

comments

Новости партнеров


Новости

?>
Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!