Главная Новости Политика З вашою політикою залишуся голодним
commentss НОВОСТИ Все новости

З вашою політикою залишуся голодним

4 января 2008, 11:05
Поделитесь публикацией:
З вашою політикою залишуся голодним

Дуже хочеться сісти і наструячити за пару тижнів політичний трилер. Сюжет склепати приблизно такий. Вересень 2004 року. Президентська виборча кампанія. "Помаранчеві" отримують інформацію про кримінального злочинця, який колись давно сидів із одним кандидатом у президенти в одній зоні…

Мені цими днями задали цілком конкретне запитання: чи цікаве мені як сучасному письменнику, авторові детективів і трилерів усе те, що відбувалося в Верховній Раді з середини листопада до середини грудня 2007 року. Тобто, чи використаю я десь колись епопею з коаліцією і обранням Юлію Тимошенко прем’єром. І чи готовий я в разі чого написати про це щось типу політичного детективу.

У листопаді-грудні 2004 року на подібні запитання мусили відповідати інші колеги. Тільки стосувалися вони подій "помаранчевої" революції. Андрій Курков тоді сказав, що своє він уже написав, маючи на увазі дещо апокаліптичний роман "Остання любов Президента" (там за сюжетом кандидата в президенти України також отруїли, роман опубліковано в квітні 2004-го). Сергій Жадан, комендант наметового містечка "оранжевих" у Харкові, відрубав: "Ні!". Василь Шкляр, відомий проявами радикального націоналізму в літературі, припустив: "Якщо й писатиму, то хіба про те, що відбувалося між молодими революціонерами та революціонерками в наметах". Натомість єдиний художній твір про ту українську революцію написав французький белетрист Жерар де Вільє. Книжка називалася "Вбити Ющенка!"

Зате український книжковий ринок збагатився більш ніж на сотню назв іншого ґатунку. Це були зразки "помаранчевої" публіцистики. Здебільшого вона межувала не лише з вірнопідданицьким пафосом, а навіть із художнім смаком, логікою та здоровим глуздом. Що свідчить: сучасний український письменник не відчуває реальної ринкової кон’юнктури. Бо, по-перше, ринку комерційної белетристики в нас нема. Раз так, то власний Жерар де Вільє не скоро з’явиться. А по-друге, політичну белетристику в нас пишуть на замовлення. "Вбити Юлю", наприклад. Хочеться далі загинати пальці, але більше прикладів немає. Бо, як сказано, немає ринку комерційної белетристики, на який все це можна виставити для продажу. Через те політики не хочуть замовляти книжок про себе. Їм і без українських письменників піару вистачає.

Між іншим, дуже хочеться сісти і наструячити за пару тижнів політичний трилер. Дія якого відбувалася б в українських реаліях. Сюжет склепати приблизно такий. Вересень 2004 року. Президентська виборча кампанія. "Помаранчеві" отримують інформацію про кримінального злочинця, який колись давно сидів із одним кандидатом у президенти в одній зоні. І має про нього інформацію, оприлюднення якої відштовхне від цього кандидата навіть його прихильників та партнерів. Ту ж саму інформацію отримують "біло-блакитні". Починаються великі перегони: чия людина знайде колишнього зека першою. Одні хочуть його знайти, інші, відповідно, знищити. Стрілянина, погоні, дещиця сексу – все, як у іноземних бестселерах. Чесне слово, готовий при наявності замовника забанячити таку історійку за пристойне бабло.

Інша тема. Коаліція створена, але голосування прем’єра треба завалити. Купити нікого не вдається за всі гроші світу. Тому приймається рішення викрасти когось із коаліціянтів. Наприклад, Каськіва. І виконує це завдання якійсь маніяк, ветеран афганської війни і професійний найманець у "гарячих точках". Знайти його, звільнити і при цьому уникнути скандалу треба за сорок вісім годин. Знову погоні, стрілянина, дещиця сексу – схема чисто американська. В фіналі врятований політик переможно зайде в парламент на милицях і проголосує разом з усіма. А громадянам зіллють зовсім іншу інформацію. Звичайно, в книжці стоятиме застережна фраза: "Всі події вигадані. Будь-який збіг названих прізвищ із реальними – випадковий". Взагалі, можете собі уявити, скільки сюжетів можна придумати довкола київської мерії… Як казав Гліб Жеглов, це ж Клондайк, Ельдорадо…

Ви думаєте, таке не будуть читати? Через сто років, через п’ятдесят, навіть через рік – ні. А сьогодні, на хвилі політичних перипетій – аж бігом. Читали ж "Сім днів у травні" та "День Шакала" в 60-х роках, "Коханку Президента" та "Вбити Генрі Кісінджера!" в 70-х, "Журналіста для Брежнєва", "Кремлівську дружину" та "Полювання на "Червоний Жовтень" у 80-х, "Справу про пеліканів" у 90-х, а "Код да Вінчі" — в новому тисячолітті. По обидва боки земної кулі щороку неодмінно виходить хоч один детектив, дійовими особами якого є діючі політики: російські, французькі, американські, кубинські тощо. Виходить це все серйозними тиражами. Автори "цього" не мають політичних переконань, їм більше подобаються суми, вписані в контракти. Так чому ж вітчизняним спритним літераторам, зокрема – таким, як ваш покірний слуга, подібного не замовляють? Чому тут не бачать золотої жили?

Справа не лише в відсутності ринку такої белетристики. З рештою, при бажанні його можна створити, залучивши якісь капітали, і навіть заповнити цю нішу. Справа насамперед у тому, що діючі українські політики нікому особливо не цікаві. Про них набридло читати і дивитися сюжети в новинах. Тому вигадку, навіть дуже хвацьку, ніхто тим більше не читатиме. Бо відразу почнуться розмови: "А хто замовив? А проти кого це написане?" Дійшло до того, що діючі політики не особливо цікаві навіть їхнім речникам. Інакше ті дбали б про імідж своїх патронів і хоча б писали для них нормальні промови.

Тому все, що відбувається в політичному житті, таких, як я, не гребе і не переймає. Адже як великий любитель вигадувати історії я на них нічого не зароблю. І залишуся голодним.



Читайте Comments.ua в Google News
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
comments

Обсуждения

comments

Новости партнеров


Новости

?>
Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!