Кінопрокат і кінопокази: боротьба за мову чи боротьба з мовою?

Високосний 2008 рік погано почався для вітчизняних кінопрокатників. Вони вголос кричали про збитки, які вже несуть, "а буде ще гірше". Але Міністерство культури, (зокрема – Державна служба кінематографії в особі її голови Ганни Чміль) проявила варту поваги принциповість, вимагаючи від акул капіталізму виконувати рішення Конституційного Суду від 24 грудня минулого року, котре вступило в дію 1 січня року поточного. Згідно цієї постанови, іноземні фільми, що закупаються для кінопрокату в Україні, повинні бути озвучені, субтитровані або дубльовані українською мовою.

Це саме стосується і фільмів, котрі демонструються в телевізійному ефірі. Якщо канал, який показує стрічку, український, герої фільму теж повинні перейти на нашу державну мову. Про дубляж тут не йдеться, частіше практикують закадровий текст. Виняток зроблено лише для радянських стрічок, знятих у радянський період, зазначив голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віталій Шевченко. Іноземні ж картини, створені в той період, повинні бути переозвучені у відповідності з законодавством. Для прикладу: Луї де Фюнес у старому французькому фільмі про Фантомаса вже не буде верещати голосом Олександра Дем’яненка, а Жан-Поль Бельмондо не залицятиметься до красунь голосом Миколи Караченцева. Треба шукати свої відповідники.

Для тих, хто ще не до кінця зрозумів суть оголошеного власниками телеканалів та кінопрокатниками трауру, поясню більш популярно. Українські титри не означатимуть, що сам іноземний фільм при цьому буде демонструватися в звичній нам російській дубльованій версії. Сильвестр Сталоне, Жерар Депардьє, Джулія Робертс, Вілл Сміт, Чужий, Хижак та інші зірки західного кіно або говоритимуть своїми голосами, а ми читатимемо титри (чого робити не любимо), або нові фільми за їхньою участю доведеться шукати на українському піратському ринку DVD. На закони якого рішення Конституційного Суду не впливає і який на 100% наповнений продукцією, запозиченою чи вкраденою на аналогічному російському ринку. Як наслідок, народ перестане ходити в кінотеатру, що призведе до швидкого банкрутства галузі, котра лиш відносно недавно почала в нас повноцінно розвиватися.

Конфлікт інтересів уже не приховати. Кінопрокатник Олександр Ткаченко та державний службовець Ганна Чміль зійшлися в полеміці у прямому ефірі випуску ТСН. Пана Ткаченка держава, свідомо чи несвідомо, б’є по кишені. На зарплату пані Чміль тотальна українізація кінотеатрів жодним чином не вплине. Отже, обоє говорили щиро, відстоюючи кожен свої інтереси. Бізнесмен не проти української мови в кінотеатрах, але переконаний: українізація не повинна лягати тільки на плечі дистриб’юторів, бо це – не їхня приватна, а державна справа. Була ж, мовляв, ідея — 70 % фільмів мали дублювати українською мовою, а 30 – російською, але з українськими субтитрами. Крім того, від імені інших дистриб’юторів він попросив державу на першому етапі забезпечити бодай часткове відшкодування витрат на переклад.

Чиновниця ж непохитна: народ звик ходити в кіно, тому на українську мову піде. Потроху звикає, з часом звикне остаточно. А не буде української версії – вибачте, не буде прокатного посвідчення.

Ситуація оцінюється як неоднозначна. Дистриб’ютори постають перед нами в образі російських шовіністів. Держава ж лише захищає державну мову та сприяє її популяризації та розвитку. Прокатників просили по-хорошому, вони не послухалися. Значить, тепер буде по-поганому, жорсткими методами. Фактично – шантажем.

Особисто я, побачивши в минулому році повні зали на сеансах українських версій "Шрека-3", "Піратів Карибського моря-3" та "Людини-павука-3" і потім отримавши офіційну інформацію про те, що ці версії в Україні обігнали за комерційними зборами аналогічні російські, похмурим прогнозам прокатників не дуже вірю. Американські, французькі, британські, японські, канадські, корейські та інші іноземні фільми повинні для українського прокату дублюватися українською мовою. Запропонований паном Ткаченком варіант озвучки чи дубляжу 70 на 30, або взагалі – 50 на 50 я б підтримав залишити ЛИШЕ для артхаусного та фестивального кіно, яке навіть його виробники вважають некомерційним. На завідомо касовий фільм народ піде незалежно від мови. Авторське кіно через погану якість перекладу може втратити і без того невеличку касу, та поганий переклад може бути і російським, давайте визнаємо це. І то, поступово артхаусне кіно так само мусить перейти на суто українську версією, тут державні дотації на переклад будуть справді доречними. А коли йдеться про телепростір, так тут ситуація однозначна: фільми інших країн повинні озвучуватися українською, незалежно від того, блокбастер це чи артхаус.

Проте рішення Конституційного Суду жодним чином не повинно торкатися російської мови російських фільмів. Між тим, це вже відбулося. Поки що – на телебаченні, в кінотеатрах російські фільми субтитрують, що заважає перегляду – титрів у нас не люблять. Відразу після різдвяних свят українською мовою почали озвучувати російські серіали, які йдуть у ранковому та денному ефірах. Російські актори заговорили дуже українською в серіалах "Повернення Мухтара", "Мовчазний свідок" і "Янгол-охоронець". Останній попри російську мову оригіналу вважається продуктом нашого національного виробника – компанії "Star media". Чи вважати це спробою відновити "мовну справедливість"?

- Нам було дуже дивно дізнатися про таке рішення, — коментує генеральний продюсер "Star media" Юрій Мінзянов. – Ми не проти української мови, але чому на каналі "1+1" не дочекалися нового серіалу, аби озвучити його з першої серії? "Принцесу цирку", наприклад… А взялися за серіал, який рік ішов російською, а тепер, під фінал, різко українізувався. Очевидно, у когось є потреба прогнутися перед Нацрадою. Важливу та делікатну проблему в нас, як завжди, вирішують "сокирними" методами.

Мені здається, що поставлена проблема набагато ширша за українізацію російськомовних серіалів у не самий рейтинговий час. Насамперед йдеться про те, що мовне питання в Україні завжди було політичним. Хто може назвати хоч одне по-людські вирішене в нас політичне питання? Виглядає, що в даному випадку Мінкульт та Нацрада воюють не за українську мову, а насамперед проти російської, здобуваючи собі дешеві та швидкі дивіденди. Боротьба з жодною мовою, в тому числі – з українською, може на окремих територіях стати тимчасово успішною, та загалом вона ніколи не була і не буде переможною.

До того ж якість українського озвучення російських серіалів залишає бажати кращого. Оригінальна звукова доріжка все одно лишається, її чути. І якщо англійська мова, яка все ж таки не є в Україні такою масовою, як російська, не заважає сприймати переозвучений текст, накладені одна на одну зрозумілі нам мови в результаті відбивають охоту взагалі щось дивитися. Будь-якою мовою.

Нарешті, до головного. Атакуючи оригінальну російську мову російських фільмів та телепрограм, діячі Міністерства культури та Національної ради з питань телебачення і радіомовлення займаються відвертою підміною понять. Створюють ілюзію, що в нас уже є вдосталь свого кіно- і телепродукту, а російська продукція зі своєю російською мовою зважає збільшувати цю кількість та нарощувати вал. В кінотеатрах – жодного (!) не лише якісного, а й поганенького кіна як про історію України, так і про нашу сучасність. Тоді як Ганна Чміль звітує про збільшення державного фінансування кіногалузі та говорить про освоєння бюджету, виділеного кінематографістам у минулому році.

Я не певен, що хочу дивитися кіно, зняте в Україні державним коштом, але все одно – чому його немає в кінотеатрах? По телевізору – так само, хоча телевізійне кіно – зовсім інший бізнес, бо його спочатку замовлять і гарантовано профінансують, а вже тоді виробляють. Але для показу в Росії можна лишити російську версію. Для України ж підготувати українську, тільки – якісну.

Лише якісний та оригінальний український кіно- і телепродукт, озвучений до того ж не академічною, з підручників, а сучасною українською мовою, зможе стати більш вагомим аргументом на користь тотальної українізації, аніж штрафи та відмови в видачі прокатних посвідчень за те, що не встиг переозвучити чи протитрувати переважно не першосортну російську кіношку.