«У нас тут Олександр Валентинович поряд стоїть»

Зі встановленої на Контрактовій площі у Києві сцени виступили претендент на посаду міського голови столиці, перший віце-прем’єр міністр Олександр Турчинов і лідер БЮТ, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Обоє синхронно розповіли про досягнення уряду і вкрили мокрим рядном Президента Віктора Ющенка. Знайшлося трохи часу і для агітації за Турчинова як кандидата у мери Києва.

На Контрактовій площі побував кореспондент "proUA".

Перед початком агітації кількатисячний натовп розігрівають вітчизняні виконавці: Ніна Матвієнко, Тарас Петриненко та Тетяна Горобець. Починається дощ, і прапори БЮТ над людськими головами перемежовуються різнокольоровими парасольками.

− Ну, от ми й доспівалися до того, що на сцені з’являється Олександр Турчинов, − оголошує Петриненко і звільняє місце біля мікрофону для кандидата у мери. Той неспішно виходить на сцену і разом з натовпом слухає духовний гімн України у виконанні Ніни Матвієнко. Забувши привітатися, пан Турчинов починає заздалегідь заготовлену промову:

− Дякую, шановні друзі, що, незважаючи на не зовсім гарну погоду, ви прийшли сюди, щоб ми могли, дивлячись у вічі один одному, чесно і відверто поговорити.

"Чесно і відверто" говорити – не так вже й просто, бо глядачі стоять не перед самою сценою, а за металевою огорожею. Втім, зображення транслюється на два великі монітори, тому принаймні очі Турчинова таки видно добре.

− Коли наша політична сила йшла на вибори у парламент, ми обіцяли киянам, що дострокові вибори у місті відбудуться, бо немає жодного міста в Україні, де б у таких масштабах відбувалася корупція, − продовжує кандидат. − Немає іншого міста в Україні, де б так нахабно, так цинічно розкрадали київську землю, київську власність.

З "майбутнім мером" від БЮТ важко сперечатися. Справді, де ще, крім Києва, можуть дерибанити київські землі? Втім, на думку Турчинова, не тільки цей факт став причиною оголошення дострокових виборів. Існує й ще одна "страшна воєнна тайна".

− Є ще одна серйозна причина, яку ми не хотіли афішувати, − говорить Олександр Валентинович. − Ви знаєте, у нас достатньо специфічна Конституція. В Україні за всі соціальні й економічні проблеми відповідає уряд. І ви знаєте, дійсно уряд не ховається від відповідальності. В той же час в уряду відсутні механізми, щоб можна було реалізувати прийняті програми. Вся місцева влада, відповідно до Конституції, підпорядкована Президенту України. Ви знаєте, дійсно уряд може приймати рішення, але ж нема кому їх виконувати. Більше того, наближаються президентські вибори, і все робиться для того, щоби принизити кабмін, принизити прем’єр-міністра і просто саботувати рішення, як необхідні не уряду, які необхідні Україні.

Перший камінь у город Президента, таким чином, кинуто. Проте Турчинов не зупиняється на досягнутому:

− Ми не можемо цього більше терпіти. Подобається Президенту, не подобається, але ми підемо на зміни Конституції. І ми підпорядкуємо уряду місцеву владу і наведемо в країні порядок. Більше того, ми підпорядкуємо Кабінету міністрів силові структури. Тому що сьогодні силовими структурами керує Президент, але ж ми не побачили, що у нас дійсно почалася боротьба з корупцією. Силові структури повинні не "кришувати" злочинців, а боротися з ними. Нам треба наводити у країні порядок.

Розібравшись із корупцією у межах всієї країни, пан Турчинов повертається до Києва. Кілька хвилин він розповідає про основні задачі, які стоять перед столичною владою і обіцяє все вирішити.

− Саме тому я і йду на київські вибори − щоб перемогти і довести не тільки киянам, а й усій Україні, які можна отримати досягнення, які можна вирішити задачі, коли об’єднуються місцева і центральна влада, − каже він. − Наша команда хоче отримати більшість у Київраді. І тоді не існує жодної задачі, якої ми б не могли вирішити, об’єднавши кабінет міністрів і київську владу. Це буде приклад для всієї України.

− Разом ми переможемо, − закінчує свій виступ Турчинов і отримує у відповідь рідкі оплески. − Дякую вам і сподіваюся на вашу підтримку.

А от Юлію Тимошенко юрба зустрічає гучними оваціями. Може, тому, що прем’єрка, на відміну від свого попередника, не забула привітатися.

− Доброго вечора, дорогі мої кияни! − емоційно починає Тимошенко і замовкає, чекаючи, доки стихнуть аплодисменти. − Я дуже рада бачити вас. Вибачте за те, що наша зустріч проходить під дощем. Але я зараз на дощ дивлюся з прем’єрських позицій, тому що два дощі в травні – це гарантований врожай…

Натовп махає мокрими від дощу прапорами. А що? Врожай – це добре.

− Ми фундаментально піднімемо заробітну плату, − сходу обіцяє прем’єрка. − Вже в цьому бюджеті ми знайшли гроші. Ми переходимо на тарифну сітку, і вже з вересня ми потужно пішли на підвищення заробітних плат. Проблеми на сьогоднішній день дійсно є з інфляцією. І ми просто відчуваємо це щодня. Ми отримали у спадщину величезні інфляційні процеси.

Далі з’ясовується, що у нинішньому підвищенні цін винні абсолютно всі політики за виключенням лідера БЮТ.

− Це все вибори Президента, які будуть у нас через півтора року, − скрушно хитає головою Тимошенко. − І сьогодні політики почали конкурувати і діяти за принципом "чим гірше – тим краще". І якщо мене Президент сприймає як конкурента на 2010 рік на президентські вибори, то потрібно зробити так, щоб ваша довіра до мене була знижена до нуля. І тому ставляться навколо уряду силки: ви спробуйте, попрацюйте, а ми подивимось, як у вас це вийде. Але зі мною такі штучки не проходять, я вам чесно кажу. Я вважаю, що нам потрібно вже припинити мовчання. Ви помітили, що я чотири місяці жодного слова не сказала у відповідь на образи, на обвинувачення, на закиди і приниження? Чому? Тому що я зберігаю цю демократичну коаліцію просто так, як тільки можу. І заради цього я готова пробачити те, що інший би політик ніколи не пробачив би. Але всьому є край. Два з половиною місяці антиінфляційні закони лежать у парламенті. Сьогодні немає важливішого питання.

Тимошенко входить в азарт і зізнається, що й сама не проти сісти у президентське крісло:

− Я сьогодні вперше за останні чотири місяці попередила Президента, що, якщо так буде продовжуватися, я йому не партнер і не союзник. Ганьбити і принижувати власну країну, фактично нищити економічно все, що ми сьогодні здобуваємо, − це не є методи боротьби за наступні президентські вибори. Я Президенту, коли створювали коаліцію, сказала, що, якщо буде мир, спокій і нормальна співпраця, я готова залишитися і спокійно працювати в уряді, хай він іде на ті президентські вибори, які так омріяв. Нема питань. Але хіба можна сьогодні, коли ми бачимо, що править Балога, що править нова, зібрана невідомо звідки команда, і все це робиться на очах у всієї країни… Думаю, зараз потрібно ставити питання дуже жорстко… Водночас ніякого переформатування коаліції не буде, ми будемо йти цим шляхом до кінця…

− У нас тут Олександр Валентинович поряд стоїть, − на 21-ій хвилині своєї промови Тимошенко раптом "помічає" Турчинова.

− До речі, − не без сарказму додає той.

− До речі, − погоджується лідерка БЮТ і різко переходить до київської тематики. − Наша команда зробила те, що обіцяла: ми оголосили дострокові вибори в Києві. З великим боєм, з колосальним супротивом Президента і Балоги, але ми зробили це. Ми віддали на вибори мера найкраще, що у нас є. Це Олександр Валентинович Турчинов. Ця людина з ранку до ночі робить свою справу. Ми просто дали шанс вам. Вам обирати.

− Дуже добре співпало. 25 числа – вибори, 25-го ж − День Києва, і наш номер у бюлетені – 25-ий, − закінчує говорити Тимошенко. − Я не забобонна, але, думаю, це знак нам. Ми живемо для вас! До зустрічі!

− Юля – богиня! − кричить у юрбі літній чоловік і щосили махає прапором. Юля не чує.

…− Автобус на Виноградар! − повторює кілька разів перед "Ікарусом" на прилеглій до Контрактової площі вуличці юнак у шкіряній куртці. − БЮТ, кому на Виноградар, всі сюди!

Народ помаленьку розходиться і роз’їжджається…

Фото автора