Хто відмінив дебати кандидатів у мери

Першим "зійшов з дистанції" ICTV. В минулий понеділок програма "Свобода слова" обговорювала таку небуденну подію як україно-російські відносини. Справедливості ради слід зазначити, що офіційно канал не заявляв про дебати, хоча в більшості штабів реальних претендентів говорилося про переговори з каналом і про те, що остання програма перед виборами буде присвячена саме виборам мера.

З дистанції зійшла і програма "Я так думаю" студії 1+1. При цьому в офіційному листі на ім"я кандидатів, запрошених на програму, говориться про те, що юридичний відділ телекомпанії боїться, що така програма буде розцінена як політична реклама (!).

Більш дивного пояснення знайти складно, якщо згадати, що до цього і гостями в студії, і героями телесюжетів виступали претенденти на пост мера столиці.

Зрештою не відбудеться і анонсована Савіком Шустером столична "Свобода" на Інтері. Наразі офіційної причини ще не сформульовано, але про те, що дебатів на Інтері не буде – знають у всіх штабах.

Логіка, за якою канали відмовляються від такого рейтингового шоу – абсолютно незрозуміла. Всім ясно, що рекламодавець буде щасливий піти в таку програму. Але тут працює інша логіка. Відвічне питання — кому це вигідно? – лежить на поверхні. Від дебатів з самого початку відмовилися два претенденти — Кличко і Черновецький. При цьому, можна не сумніватися, хто із цих двох лідерів гонки більше не хоче публічних виступів. Масла в вогонь підлила напевно і інформація про те, що на всі політ-шоу БЮТ готував заміну – замість "розумного мера Турчинова" мала прийти харизматична Тимошенко. А якщо сюди додати, що всі телеканали зараз висять на попереджувальному гачку в Нацраді, а сама Нацрада все більше стає суперлояльною до Банкової, вимальовується доволі сумна картина. Особливо, якщо пригадати кого реально підтримує Банкова на цих виборах.

Ми можемо багато говорити про рівень свободи слова в країні, про те, що тепер кожен може сказати щось погане про Президента чи прем"єра. Але ми не говоримо про головне – про те, що це чи не єдиний прояв тієї самої свободи слова. Вибори в Києві за своєю відкритістю, доступністю матеріалів, критичними темами — не набагато відрізняються від виборів-2004. Різниця лише одна: суспільство не поділилося на чорних і білих.