Рейтинг Ющенка і український правопис

Ідея цього тексту виникла в редакції "proUA" вже давно. Періодично чи то перекладач, чи журналіст, перепитують одне в одного, з якої літери писати слово "президент". Часом це викликає дискусії. Відтак ми попросили Андрія Кокотюху, зважаючи на його близькість до літературно-мовознавчих кіл, дати нам вектор. Отож.

Згоди між українськими мовознавцями стосовно норм сучасної української мови в Україні досі нема і, очевидно, не скоро буде. Зрештою, в цьому мовознавство не оригінальне: в Україні ні в чому не можна досягнути згоди, так уже історично склалося.

Проте в одному мовознавці поки що єдині: велика літера у назвах найвищих державних посад обов’язкова для написання хоч за скрипниківським правописом, хоч за правописом Голоскевича, хоч за діючим, який, кажуть, більше "український радянський", ніж "український український", але все одно актуальний.

Тобто, Віктор Ющенко у нас, попри шалену непопулярність у народі і рекордно низький рейтинг, все одно Президент із великої літери.

Відомий мовознавець, доктор філологічних наук, професор Олександр Пономарів, за його словами, не дуже великий прихильник надмірного та невмотивованого вживання великої літери. Особливо зараз, коли через неузгодженість мовознавців молоді автори текстів почали активніше використовувати велику літеру, як це практикується, скажімо, в американських журналістських текстах та творах художньої літератури.

Проте Олександр Данилович підтверджує: за діючим правописом, слово "президент", яке вживається як назва найвищої державної посади, пишеться з великої літери. Зокрема, навіть якщо не писати, що Ющенко – президент України, а просто "президент Ющенко", обидва слова в середині речення пишуться з великої. Наприклад, ось так: "На з’їзді пасічників був присутній Президент Ющенко" (тут і далі приклади мої – А.К.).

Але якщо йдеться не про державного мужа, а про голову якоїсь компанії, слово "президент" пишеться с малої літери. Наприклад: "Учора нарядом міліції був затриманий у нетверезому стані президент консалтингової фірми". Бо якщо кожен фірмач почне вважати себе таким, що обіймає найвищу державну посаду, з президентами із великої літери почнеться реальна плутанина.

До речі, в розмові Олександр Пономарів згадав, як за радянських часів слово "Бог" не просто рекомендувалося, а навіть вимагалося писати з малої літери. Хоча за межами радянського союзу це слово за визначенням писалося з великої. Незалежно від того, яку релігію сповідує той, хто пише речення зі словом "Бог" і чи віруюча він людина взагалі. Тепер ця радянська норма скасована: слово "Бог" вимагає писати з великої літери швидше совість, аніж правописна норма.

В такому разі ця сама совість вимагає від більшості громадян України, котрі мають справу з написанням передусім журналістських текстів, писати посаду Віктора Ющенка з якої хочеться літери.

У конфлікт із нормами чинного правопису ми вступаємо через те, що написання з великої літери для нас – це так само і вияв поваги до певної особистості. Знаєте, як кажуть: "Він – майстер з великої літери".

Свого часу, готуючи до друку кілька публіцистичних видань, у тексті яких посада голови української держави вживалася часто, ваш автор підсвідомо писав її з маленької літери. Причому стосувалося це не лише персони Ющенка, а й персон Кучми з Кравчуком. Просто підсвідомість підказувала мені: жоден із цих державних діячів не заслуговував на те, аби висловлювати до нього бодай формальну, протокольну повагу, називаючи "президентом" з великої літери у середині речення. Найцікавіше: кваліфіковані редактори, які працювали з цими текстами і мали перед собою на столах найновіші видання українського правопису, не виправляли цю очевидну помилку. Мабуть, вони теж редагували тексти, спираючись не на правопис, а на підсвідомість.

Власне, привід для написання даного тексту і для того, аби проконсультуватися з фаховим мовознавцем, з’явився після того, як я дізнався: не одному мені підсвідомість диктує робити подібні помилки. Останнім часом багато хто з колег почав серйозно замислюватися: а чи вартий президент, аби писати його з великої літери? Відповідно, — і його адміністрація.

Це так само стосується, до речі, і кабінету міністрів, і прокуратури – словом, всіх державних установ з високим статусом. Ну не пишемо ж ми з великої літери посаду голови сільради, агронома чи, скажімо, комірника. Хоча для сільської місцевості вони та їхня ефективна робота не менш важливі, ніж телевізійні звернення Ющенка чи Тимошенко до українського народу, які вони помилково називають своєю ефективною роботою.

Візьміть хоча б свіжі події в державі. Віктор Ющенко як президент вважає доцільним розпустити парламент і оголосити перевибори. Народу це не подобається. Народ це дратує. Народ взагалі почала, на щастя, дратувати політика взагалі, і українська – зокрема. Тим не менше, народ зітхнув, виматюкав усіх політиків – і почав готуватися до чергових перевиборів. Але тепер президент здає назад, і перевиборів найближчим часом не буде! Нехай перевибори – це дурниця. Нехай. Я б на них усе одно не пішов, ось така моя позиція і моє ставлення до всього цього. Тільки ж якщо голова держави справжній президент, він може своїм авторитетом домогтися втілення в життя будь-якої дурниці. Одначе він і тут не зміг: його перемогли і переграли. Хто – інше питання, нехай відповідь на нього дають історики і політологи.

Так що в підсвідомому порушенні правописної норми, якого багато хто з колег сьогодні припускається, пишучи "президент України Віктор Ющенко", слід, на мою думку, вбачати не бажання створити власний авторський правопис, тобто революційно похерити дійсні правописні норми.