Страх у великому місті

Божевільний ритм міського життя не сприяє душевному спокою людей. Щорічно усе більше українців звертаються до психотерапевтів за допомогою в лікуванні всіляких фобій, що розвиваються у сучасних кам’яних джунглях. Weekly.ua з’ясовував, що ж слякає містян і чого варто боятися в мегаполісах насправді

Класичні фобії

Усього фобій кілька сотень. Однак кількість класичних фобій, через які страждають жителі великих міст, не дуже багато. Так, за даними столичних психотерапевтів, багато киян бояться транспорту (особливо метрополітену), підвищення цін, а також бути обманутими.

Найпоширенішою серед жителів міст України сьогодні є соціофобія. Вона містить у собі чимало страхів, пов’язаних з перебуванням людини в суспільстві. Наприклад, у Києві, Харкові, Одесі й Львові всі рекорди б’є ерейтрофобія, або страх здатися смішним на людях. Особливість цієї фобії в тім, що людина усмоктує в себе все, що бачить або чує. Говорять про Голодомор — боїться вмерти з голоду, говорять про Чорнобиль — боїться радіації. Або постійно мучить себе дурними передчуттями. Привселюдно у людини постійно тремтять руки, вона потіє і бентежиться. Такий страх заважає будувати особисте життя і кар’єру, бо формується ще в юнацькому віці. Пізніше він переростає в боязнь смерті. Причому не такий страх, що властивий більшості людей, а панічний, до жаху. "Ця фобія — одна з найбільш серйозних, тому що розвиває інші страхи, — пояснює психотерапевт Віктор Слєпцов. — У цьому її небезпека. Наприклад, згодом людина, хвора фобією смерті, починає боятися інших людей, предметів, ситуацій. Закінчитися все може повним божевіллям". Щоправда, такий розвиток ситуації вірогідний лише в тому випадку, якщо людина не звертається за допомогою до лікарів.

Лікарі вже давно навчилися розпізнавати класичні фобії і знають, як з ними боротися. Загрозу для людства приховують у собі нові фобії, які з’являються з розвитком суспільства й відбивають його настрої.

Кризові фобії

В умовах економічної кризи й тотальної паніки в ЗМІ психологи починають фіксувати появу нового виду фобій — кризових. Наприклад, сьогодні, за оцінками психологів і психіатрів, чи не в кожного п’ятого мешканця столиці спостерігається пеніафобія — страх бідності. "У принципі це не унікальна фобія, — розповідає лікар-психотерапевт Наукового центру психології й психотерапії Валентина Вакуленко. — Однак саме з появою економічних проблем статистика подібного розладу різко зросла". Лікар каже, що ознаки пеніафобії сьогодні можна спостерігати буквально скрізь: на вулиці, у магазині й навіть по телевізору. Те, як багато політиків говорять про гроші, видає їхній страх перед бідністю. Фахівець такі речі бачить відразу, деякі відомі люди всю весну 2009 року були дуже налякані, і в них розвився страх перед бідністю. Крім того, не тільки кияни, але й мешканці інших великих міст в 2009 році почали боятися стати жертвою злочину. Ще сильнішою фобією є страх перед розгулом правоохоронних органів. І навіть столична, досить свіжа шизофренійка — боязнь осіб кавказької та інших неєвропейських національностей, що асоціюються в багатьох киян зі злочинцями, — все частіше фіксується серед пацієнтів психотерапевтів.

Екзотичні фобії

Серед жителів мегаполісів поширені й дуже екзотичні нав’язливі стани й страхи. Наприклад, афенфосмофобія — страх дотику шкіри до шкіри. Або боязнь забруднитися — бацилофобія.

"У моїй практиці був випадок, коли пацієнт страждав навіть папафобією — страхом папи римського, — розповідає Валентина Вакуленко. — Виявилося, що з дитинства його настроювали проти Ватикану батьки-протестанти. У підсумку людина від жаху ховалася під ліжко, коли по телевізору хоча б говорили про папу римського. Зрідка серед мешканців міст може розвиватися і ейсоптрофобія — страх власного відображення. А мій колега зараз спостерігає молодика, у якого панічний страх перед красивими жінками. Слід зауважити, що мій колега призначив хворому досить спірну терапію — вони клин клином вибивають".

За словами Валентини Вакуленко, наші страхи всі родом з дитинства, тому потрібно спробувати зрозуміти, звідки вони взялися, оцінити свої слабкі й сильні сторони й ставитися до них спокійно. Важливо вміти аналізувати, з’ясовувати причини свого стану, щоб остаточно не потрапити від нього в залежність.

Я БОЮСЯ. ЩО МЕНІ РОБИТИ?

Іти до лікаря негайно. На жаль, багато мешканців великих міст не поспішають звертатися до фахівця з приводу страхів, адже часто це зовсім не заважає жити повноцінним життям. Однак це не зовсім правильно, тому що деякі фобії здатні розвиватися і навіть розмножуватися. А лікувати їх важко. Ідей і варіантів чимало: психоаналітики лікують методом вільних асоціацій, психотерапевти — навіюванням і гіпнозом, психіатри — медикаментами. Але все-таки головний лікар для себе самого сам хворий. Якщо він серйозно не захоче впоратися зі своїм страхом, жоден фахівець не допоможе. Багато вчених вважають фобії вродженими, закладеними в нас генетично. Нашим предкам вдавалося вижити тільки завдяки тому, що вони вміли уникати всіляких небезпек. Уникайте їх і ви.

КОМЕНТАР

Ніколь Кідман

кіноактриса

У мене з дитинства викликають паніку метелики — це називається мотефобією. При цьому я абсолютно не боюся ні павуків, ні жуків, ні інших комах. Іноді, коли я поверталася зі школи додому й бачила на воротах нашого дому метелика, я перелазила у двір через паркан. Якось намагалася побороти цей страх. У музеї природознавства зайшла в приміщення, у якому літали найрізноманітніші метелики, і дозволила їм сідати на мене. Але це не спрацювало. Я запросто можу стрибнути з парашутом або залізти у ванну з тарганами, але терпіти не можу товсті волохаті тільця метеликів.

За матеріалами: "Weekly.ua"