Главная Новости Политика Росія відмовляється від танкових військ
commentss НОВОСТИ Все новости

Росія відмовляється від танкових військ

17 июля 2009, 08:35
Поделитесь публикацией:
Росія відмовляється від танкових військ

Кремль планує вдесятеро скоротити кількість танків. Для України це може обернутися значним загострення боротьби на традиційних збройових ринках

Найближчим часом "броньовані кулаки" російської армії істотно усохнуть. "У рамках реформування армії Генштаб затвердив оргштатну структуру танкових військ у складі сухопутних бригад і берегових військ ВМФ. Організаційно танкові підрозділи складатимуться з двох окремих танкових бригад і більш ніж 20 танкових батальйонів у складі бригад постійної бойової готовності", — процитували інформагентства неназване джерело в російському військовому відомстві.

БРОНЯ МІЦНА?

"Загальна чисельність парку танків різних модифікацій (Т-90, Т-80, Т-72 й ін.) скоротиться до 2 тис. одиниць", — стверджують у російському Міністерстві оборони. З огляду на те, що за різним даними, Збройні сили Росії мають 20–23 тис. танків, цей намір воістину сенсаційний.

У принципі, ухвалення рішення про масове скорочення свідчить про революційну зміну доктрини застосування сухопутних військ у Росії. Дотепер, у розумінні російських генералів, танкові з’єднання і частини були головною ударною силою сухопутних військ. Десятикратне зменшення кількості танків означає, що відтепер таку роль виконуватимуть інші сили й засоби. Світова практика останніх військових конфліктів свідчить, що застосування танків залишається дуже ефективними, однак у комплексі з розвідувальними й ударними вертольотами й високоточними засобами ураження. Отже, і російські збройні сили повинні розраховувати на таку зміну бронетанкових колон.

Однак реальних підстав так уважати мало. Ударні гвинтокрили нового покоління Мі-28Н у війська дотепер так і не надійшли. Розвідувальні вертольоти й безпілотні розвідники ще довго залишатимуться екзотикою у бойових частинах, а високоточні засоби ураження не стали масовим явищем у російській армії. Тому майбутня радикальна зміна тактики "танкових клинів" все-таки виглядає теоретично правильною, однак авантюрою, далекою від реальності. У всякому разі, допоки скорочення танків не узгоджуватимуться з високотехнологічним і комплексним переозброєнням усієї армії.

Налітай, дешевизна!

Якщо вплив скорочення танкових військ на боєздатність збройних сил Росії поки чітко не визначений, то одночасне викидання на світовий ринок кількох тисяч ще придатних до використання броньованих машин однозначно приведе до посилення конкурентної боротьби в цьому сегменті й чергового переформатування цінової політики основних експортерів. І Україні в цьому зв’язку варто непокоїтися більше за інших, адже Росія пропонуватиме на експорт ті ж танки, фактично, тим же споживачам і, мабуть, за демпінговими цінами.

Дотепер Україна успішно продавала важку бронетехніку з армійських запасів, яка проходила передпродажну підготовку на профільних ремонтних заводах Міноборони. За офіційною інформацією, 2005 року Україна продала за кордон 62 танки Т-72 (Азербайджану — 25 од., Алжиру — 21, Грузії — 16), 2006-го 38 танків (17 од. T-72 — Азербайджану, один T-72 — США, 20 од. T-55 —Демократичній Республіці Конго), 2007-го 151 танк Т-72 (Кенії — 77 од., Грузії — 74 од.). У середині 2008 року для поставки до Кенії була відвантажена ще одна партія з 33 танків Т-72. Ці танки разом з іншою зброєю перебували на борту захопленого піратами судна Faina і зрештою були доставлені замовникові.

Ціну, за якою Україна пропонує свої старі танки за кордон, можна чітко визначити як "договірну". Конкуренція на ринку подібної продукції настільки сильна, що говорити про якийсь диктат продавця не доводиться. Тим більше, що якщо танки не вдасться продати, їх доведеться утилізувати за свої гроші в Україні. А військова утилізація, як відомо, у нашій країні давно перетворилася з вигідного бізнесу на проблему національного масштабу.

За наявними в Україні нормам, які визначені постановою Кабміну від 2005 року про надлишкове майно Міноборони, вартість танка Т-72 варіюється у рамках 170–250 тис. грн. — шалені ціни! Але це на "внутрішньому ринку". За кордон танки поставляються, знову ж таки, за "договірною" ціною. Наприклад, 74 танки Т-72, які продали Грузії по $250 тис. за одиницю, є гідним ціновим показником.

Тепер, якщо Росія вийде зі своїми танками на простори Африки, Близького Сходу й Південно-Східної Азії, Україні доведеться докласти масу зусиль, щоб не втратити обжиті ринки й реалізувати залишки танкової техніки, які пилюжаться на армійських базах зберігання і налічують кілька тисяч машин.

Причому зусилля доведеться додавати й у політичній, і в маркетинговій, і в технічній сфері. Наприклад, щоб отримати контракт на поставку до Іраку двох тисяч танків Т-72, оголошений в 2008 році, мабуть, необхідно саме працювати в політичній площині. І якщо в часи адміністрації Джорджа Буша Україна могла небезпідставно сподіватися на значну частину цього контракту, то "перезавантаження" Барака Обами можуть перенацілити Ірак на отримання танків з Росії.

Щодо традиційних українських танкових ринків (за винятком "абсолютно політичних" Азербайджану й Грузії), то, здається, тут головну роль відіграватимуть саме ексклюзивні технічні рішення, які можуть перетворити звичайний Т-55, Т-64 або Т-72 на машину з передовими тактико-технічними характеристиками. Наприклад, Харківське конструкторське бюро моторобудування може запропонувати новий варіант модернізації танків Т-72 за рахунок заміни двигуна й розміщення у штатному моторному відсіку нової основної силової установки, допоміжної силової установки й компресора кондиціонера, що, природно, поліпшує ринкові шанси машини.

У свою чергу "Харківський бронетанковий ремонтний завод" пропонує абсолютно нову концепцію модернізації танків Т-55 і Т-64. На базі танка Т-64 створили універсальне багатофункціональне шасі, на яке можна встановлювати до 15 різних бойових модулів. Також розробили важкі бойові машини піхоти — БМПТ-64 і БМПТ-55. Такі машини можуть мати хороші експортні перспективи. Це зумовлено, насамперед, досвідом останніх арабо-ізраїльських конфліктів, які продемонстрували ефективність бойових машин з потужною бронею, які могли забезпечувати необхідний захист і підтримку піхоти. При цьому українські важкі БМП будуть мати низку переваг перед закордонним конкурентом — ізраїльської БМП "Ахзарит". У тому числі й за ціною: ізраїльська машина коштує приблизно $600–700 тис., а наші обійдуться удвічі дешевше.

Водночас, для реалізації задумів харків’ян необхідна концентрована й цілеспрямована підтримка держави. Тільки так Україна зможе залишитися на світовому ринку танків, які були в експлуатації, як розпочнеться "російський розпродаж". Якщо ж намагатися і надалі "штовхати" перефарбовані Т-72 зі складів, то росіяни нас прогнозовано "закидають в Африці шапками". Тобто танками.

Discovery

А чи потрібні танки?

Тенденція до зниження ролі танків спостерігається у всьому світі. Росія продовжує залишатися на цьому тлі "найбільшою танковою країною". Про це, наприклад, свідчать висновки московського Центру аналізу, стратегій і технологій. За його інформацією, в 2008 році випуск танків на одному лише "Уралвагонзаводі" "за обсягами дорівнював виробництву основних танків у всіх інших країнах разом узятих, за винятком КНР і КНДР" і склав 175 одиниць. Московські аналітики зазначають, що США, Великобританія й Італія вже тривалий час не випускають нових танків, у Франції наприкінці 2007 року припинили випускати танки Leclerc. 2008 року США не поставляли складальні комплекти танків М1А1 до Єгипту.

У Німеччині в 2008 році компанія KMW також не випустила жодного нового танка Leopard 2 у зв’язку із закінченням контракту на поставку готових машин до Греції. Польща після завершення поставок РТ-91М до Малайзії в 2007 році також не випускала основні танки. У Європі в 2008 році танкове виробництво здійснювалося тільки у вигляді ліцензійного виробництва модифікацій танків Leopard 2A6 в Іспанії (за оцінками, побудовано приблизно 40 машин) і Греції (близько 50 машин). Поза Європою випуск основних танків у 2008 році здійснювався в Ізраїлі (за оцінками, майже 50–60 одиниць Merkava Mk 4) і Японії (близько 10 машин типу 90). У Південній Кореї виробництво танків К1 припинили. В Індії здійснювалося виробництво танків Arjun, приблизно 30 машин. Обсяг танкового виробництва в КНР в 2008 році приблизно дорівнював обсягу виробництва в Росії (на УВЗ), "хоча, на відміну від Росії, левова частина китайських танків виготовлялася для внутрішнього замовника", — повідомляють російські експерти.

Цікаво порівняти ситуацію з танками у ЗС РФ і ЗС України. В Україні після розпаду СРСР залишилося 4000 танків, зараз у бойових частинах — 735 машин. До 2011 року, згідно з Держпрограмою розвитку Збройних сил України, залишиться 488 танків. Тобто сумарно кількість танків в Україні скоротиться удесятеро. Те ж саме, правда з десятилітнім запізненням, робить і Росія.

По матеріалам "Комментарии"



Читайте Comments.ua в Google News
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
comments

Обсуждения

comments

Новости партнеров


Новости

?>
Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!