Анатолій Гриценко: Прийшов час хірургії

- Нещодавно Президент заявив, що необхідно переглянути Будапештський меморандум, яким Україні надано гарантії безпеки в обмін на без’ядерний статус. Чи потрібно це й чи може Україна в підсумку одержати додаткові гарантії безпеки?

- Будапештський меморандум дійсно не працює. По-перше, у ньому йдеться про консультації у випадку виникнення загрози для України, а не про гарантії її безпеки. По-друге, конфлікт навколо Тузли й "газові війни" останніх років продемонстрували, що ніхто з підписантів, включаючи Росію, не сприймає всерйоз закріплені в Будапештському меморандумі зобов’язання. Не вірю я в подібні меморандуми.

- Виходить, ви, як і Президент, уважаєте, що гарантії безпеки може дати тільки НАТО?

- Не може ніхто, і НАТО також. У найближчі п’ять років піднімати питання про вступ до Альянсу безперспективно. Можливо, за цей час наша влада відновить довіру громадян, і тоді декларовані владою пріоритети зовнішньої політики по-іншому, не так агресивно, сприйматимуться суспільством. Але й цього буде недостатньо. Проблема в тому, що саме НАТО не є ефективною системою колективної безпеки. Принцип консенсусу під час прийняття рішень — це класно й дуже демократично, але не для союзу, чиє завдання — оперативно й ефективно реагувати на загрозу. Після торішньої війни на Кавказі країни Балтії замислилися над тим, які гарантії НАТО дає їм, членам Альянсу. І делікатно поцікавилися, чи є в Брюсселі хоча б плани щодо колективного відбиття нападу на Литву, Латвію та Естонію. Виявилося, планів немає. А чому? Їм пояснили, що розробка подібних планів образила б східного сусіда. Тоді навіщо воно їм, таке членство, якщо НАТО навіть не має планів щодо захисту їхніх держав?

Тому завдання для України — зміцнювати власну обороноздатність, паралельно розвиваючи міжнародну військову співпрацю, оскільки протидіяти новим загрозам (тероризму, піратству) можна лише колективними зусиллями.

- Однак ЄС також побудований за принципом консенсусу...

- У цьому була його сила. А тепер — слабкість. Світ не просто змінюється, його штормить. І в цих умовах неповороткі бюрократичні гіганти, такі як НАТО, ЄС, ОБСЄ, ООН, втрачають свою ефективність, мобільність, оперативність під час прийняття рішень. Вистоять країни й союзи з жорсткішою вертикаллю ухвалення рішення і оперативного перетворення його в життя.

- Як у цьому сенсі виглядає Україна?

- Гнітюче. Вертикаль влади в країні відсутня, її фактично зруйновано. Криза розриває країну на шматки, валяться банки, стоїть промисловість, бюджет тримають на плаву винятково за рахунок боргів, нових кредитів, поборів, проїдання ще не зароблених коштів. І на цьому тлі життєво важливі для країни рішення не приймаються. Ніколи — за скандалами, виборами, війною на знищення між першими особами країни. Навіть ті рішення, які приймаються, — не виконуються. І ніхто не несе за це відповідальності. Всім все одно. Країну розносить, тому потрібен серйозний струс, щоб повернути державу до життя. Потрібні кардинальні кадрові перестановки й не менш кардинальні, системні зміни — у структурах виконавчої влади, у державній підтримці здатних створювати робочі місця. Але найголовніше — в Україні побудована держава, у якій погано живеться саме чесним людям. Це діагноз. І лікувати потрібно інструментами хірургії, а не терапії — припарки такій державі не допоможуть. Доведеться випалювати розжареним залізом корупціонерів і хабарників із судової системи, прокуратури, МВС і СБУ, із Нацбанку...

- Часто можна почути думку, що Росія не збирається виводити Чорноморський флот із Севастополя в 2017 році. Які ваші прогнози щодо цього?

- Вважаю, Росія дійсно не зацікавлена у виведенні флоту. Позиція України в цьому питанні повинна бути абсолютно чіткою, і базується вона на вимогах Конституції. Пункт перший: наш Основний Закон забороняє постійне базування на території країни іноземних військ, причому неважливо чиїх — російських, польських, німецьких, американських... Пункт другий: у перехідних положеннях Конституції сказано, що виняток для Чорноморського флоту робиться лише до 2017 року. Після цієї пропозиції стоїть крапка. Не знак питання, не три крапки, а крапка. Це означає, що до 2017 року ЧФ РФ може базуватися в Севастополі, а після 2017-го його там не буде.

- Усе це справедливо з погляду теорії, але...

- Ніяких "але"! Насправді Росія має бути вдячна за дозвіл базувати свій флот у нашій країні протягом двадцяти років. І цінувати це як винятково дружній крок. Не всі республіки колишнього СРСР так вчинили — більшість із них буквально виштовхнули російські війська зі своєї території. Україна зробила по-іншому. І двадцять років — це цілком достатньо, щоб передислокувати ЧФ на іншу базу.

- Ви багато говорите про роль президентської посади й самі плануєте балотуватися на посаду президента, однак при цьому у вас на сайті шапка — "Перший непрохідний". Що це — усвідомлення мізерності своїх шансів на перемогу? Якщо так, то навіщо тоді брати участь у виборах?

- Поясню. Постійно спілкуючись із людьми в регіонах, я часто чую: "Так, ви нормальний дядько, але непрохідний! Самі кажете: у вас мільярдів немає, олігархи за вами не стоять. Ви — розумний і не злодій. Але хто про це знає? У вас ні реклами, ні ефірів. Навряд чи вас виберуть". Я відповідаю: "Тоді, виходить, прохідний тільки той, за ким мільярди? Той, хто злодій? Той, за ким олігархи?" Якщо так, то це вирок країні. Так, дійсно, за правилами, заведеними "старими" політиками, я непрохідний. Але не це головне. Головне, що за цими правилами сам народ непрохідний. Тому я зобов’язаний розпочати спробу змінити правила й ситуацію в країні. Роби що повинен, і будь що буде. Я знаю — якщо не вдасться зламати створену ними систему й у результаті виборів влада залишиться в руках тих, хто неодноразово вже не зважав на народ, то цю владу незабаром змете потужний соціальний вибух.

- Ви з родиною майже два тижні прожили в Павлограді, об’їжджаючи простори Дніпропетровської, Харківської, Донецької і Запорізької областей. Навіщо?

- Щоб краще розуміти, із чим і за що я борюся. Ви знаєте, одна справа — прочитати аналітичну записку й зовсім інша — вдихнути отруєне повітря Дніпродзержинська, зрозуміти, чи виправданий страх мешканців Лозової, де вибухали склади з боєприпасами, і павлоградців, що живуть по сусідству з неутилізованим ракетним паливом. Почути лікарів, яких влада злидарськими окладами прирікає на хабарі. Шахтарів, яким урізують зарплати, зберігаючи норми видобутку. Зустрітися з командирами, які усе ще хочуть бути офіцерами, а не баластом на велфері. Комусь ми допомогли негайно. Рішення низки проблем як голова комітету ВР візьму на контроль найближчим часом. З іншими впораємося, лише змінивши владу.

На зустрічах мені люди часто говорили: "Візьміть зброю і знесіть їх, ви ж військовий!" Але, саме будучи військовим, я бачив очі матерів, які ховають своїх синів, я знаю, що таке кров, знаю, що пасту, видавлену з тюбика, назад заштовхати неможливо... Тому впевнений, що йти на крайнощі не можна, оскільки на цих виборах ще можна принести в жертву владу, а не себе — у жертву владі.

- Як ви будуватимете свою виборчу кампанію? Чи будете залучати професійних політтехнологів, на кого обіпретеся в регіонах?

- Можу точно сказати, що закордонні політтехнологи в моєму штабі не ліпитимуть "потьомкінські села". Жодної копійки з-за кордону я не візьму. Я звернувся до людей по допомогу в зборі коштів на заставу. Справа в тому, що БЮТ і ПР прийняли закон, відповідно до якого в президентських виборах може взяти участь тільки мільйонер, адже потрібно внести 2,5 млн. грн. застави. У мене таких грошей немає — не накрав. І, очевидно, розуміючи це й розділяючи погляди на майбутнє України, люди відгукнулися. Без будь-яких умов. Хтось перевів 100 тисяч, хтось 50, хтось 10. Я всім вдячний, але особливо тим, хто, вірячи в можливість побудови іншої України, відривав зі своїх скромних бюджетів 200, 20 і навіть 10 гривень. На питання "хто ваші спонсори" я сміливо можу відповідати: народ України.

Щодо команди, то вона перебуває на етапі становлення. Її основою є цікаві, активні й небайдужі люди. Вони не живуть у телеекранах, зате не з доповідей помічників знають про проблеми людей і виразки держави.

- Громадську організацію "Громадянська позиція", очолювана вами, буде переплавлено в партію?

- Я знаю, що в кожному разі президентські вибори не програю. Просто перемоги бувають різними. Є завдання-максимум — вийти в другий тур, і там я "завалю" кожного. Завдання-мінімум — одержати гідний результат, який переконає всіх у тому, що наша політична сила гарантовано буде представлена в радах усіх рівнів. Уже сьогодні, задовго до виборчої кампанії, неіснуючий поки Блок Анатолія Гриценка за соцопитуваннями набирає 5–7% до місцевих рад. І це додатковий фактор мотивації — разом із нами люди швидше наведуть порядок у себе в селі, місті, районі, області.