Як київська влада посварила поляків з католиками

Коли українська влада говорить: "Усе зроблено!", то, як правило, це означає, що зроблено трохи не те, трохи не тоді і трохи дорожче, ніж мало бути.

У випадку ж із встановленням у Києві пам’ятника Словацькому, складається враження, що міська влада взагалі не зробила нічого. Точніше лиш одне: спричинила конфлікт між поляками і мешканцями, серед яких – багато римо-католиків. Хоч починалось усе, як завжди, добре...

Шевченкові — пам’ятник. Словацькому — обіцянка

Усе почалося навесні 99-го, коли Дмитро Павличко приїхав послом до Варшави. Під час своєї першої розмови з Президентом Кваснєвським він згадав слова Юліуша Словацького, який у поемі "Вацлав" 1835 року написав: "Хоч Україна колись воскресне…"

"Президентові Польщі я висловив думку про те, що Тарас Шевченко та Юліуш Словацький повинні бути за нових часів заново осмислені саме як пророки української та польської державності", — так написав Дмитро Павличко у 2004 році в газеті "День".

Три роки посол Павличко особисто займався пошуком вулиці чи площі у Варшаві, яку можна назвати іменем Тараса Шевченка, потім вибирав місце під пам’ятник поетові, далі оформляв дозволи на встановлення, переконував польську громадськість та вибивав кошти на виготовлення пам’ятника.

Щоправда, за іронією долі 13 березня 2002 року на момент відкриття пам’ятника Шевченку у сквері імені Шевченка в дільниці Мокотув (щоб краще уявити – це так як наш Печерськ) Дмитро Павличко вже послом України у Польщі не був.

Але його запросили на відкриття, тому з його спогадів можемо встановити з чиїх уст злетіла обіцянка встановити пам’ятник Словацькому в Києві.

"З української сторони, крім мене й Анатолія Зленка, виступив Борис Миколайович Яловий, заступник мера Києва. Його слово порадувало поляків, бо він пообіцяв, що в Києві стоятиме пам’ятник Юліушу Словацькому. Це буде гідна віддяка Варшаві за землю та честь, що їх має у Польщі Т. Шевченко" — пише Дмитро Павличко.

Дорога Словацького до Києва

Поляки запам’ятали слова віце-мера Києва і доручили міністру культури домовитись зі своїм українським колегою про місце встановлення пам’ятника Юліушу Словацькому в Києві.

Домовленість було досягнуто. І на зустрічі з послом Польщі Яцеком Ключковським та директором Польського Інституту Єжи Онухом 26 січня 2007 року, міністр культури Богуцький інформував про те , що "в лютому 2003 р. Мінкультури направило польській стороні пропозиції щодо встановлення пам’ятника, однак, ще не отримало відповіді від польської сторони".

Як розповів "proUA" директор Польського Інституту та Радник Посольства Республіки Польща в Україні Єжи Онух українська сторона сама запропонувала для встановлення пам’ятника Словацькому сквер на вул Костьольній біля костелу св.Олександра. І пам’ятник проектувався саме під це місце.

"Міністерство культури Польщі у 2007 році оголосило конкурс на проект пам’ятника Юліушу Словацькому, а в 2008 архітектор приїхав до Києва і йому показали сквер на Костьольній", — розповів пан Онух.

І першого вересня цього року, перед 200-річим ювілеєм Словацького, який припадає на 4 вересня, мали початись роботи зі встановлення 4-метрового пам’ятника у бронзі на граніті, який вже їхав із Польщі до Києва.

Проект пам’ятника Словацькому у Києві

"Невдобно получилось"

Одночасно із пам’ятником поету до Києва з офіційним візитом їхав і міністр культури Польщі Богдан Здроєвскі. Та раптом виявилось, що в українців "виникли деякі проблеми".

За інформацією, отриманою в Міністерстві культури, погодити проект зі всіма службами і встановити пам’ятник мала КМДА. За інформацією КМДА, погодити проект з мешканцями, мала Шевченківська РДА.

Але чи то київські чиновники до 1 вересня не встигли повернутись із морів, чи вони за звичкою "погоджують" документи лише після самозахоплення земельної ділянки, перед першим вереснем підготовчі роботи не розпочались.

І не тому, що КП "Дирекція відновлювально-реставраційних робіт", що виконує функції замовника із спорудження пам’ятника Словацькому, не мала всіх погоджень, і навіть коштів, а тому, що мешканці Костьольної були проти. Вони влаштували нічне чергування і не дали демонтувати освітлення для проїзду великогабаритного транспорту, що мав виконати підготовчі роботи.

Вони вже не вперше охороняють свій сквер, який є на балансі "Київзеленбуду" від вторгнення бізнесменів (проект бізнесцентру з підземним паркінгом) та іноземців ( проект пам’ятника Данте). До протесту мешканців приєднались і парафіяни Римо-католицького костелу св. Олександра.

Як стверджують представники ініціативної групи територіальної громади, про ідею встановлення пам’ятника вони довідались з приватної бесіди без зазначення будь-яких дат з начальником Головного управлiння охорони культурної спадщини КМДА Русланом Кухаренком кілька днів перед 1 вереснем.

"Ми навіть не могли собі уявити, що з нами ніхто не буде обговорювати цього питання. Зі службою Кухаренка та іншими ми знаходимося в постійному офіційному листуванні з приводу недопущення руйнування пам’яток та ландшафтів вулиці Костьольної", — розповіла "proUA" член ініціативної групи Тетяна Шевчук.

Ясна річ, що мешканці своєї згоди дати не могли. По-перше, їх ніхто про це не питав, а по-друге, свого часу за ініціативою територіальної громади на у сквері планувалося встановити паркові скульптури Тараса Шевченка, який малює Ансамбль костьолу св.Олександра, та пам’ятний знак на Костьольній площі на честь перебування у Києві Папи Іоанна Павла ІІ.

"Ми діємо виключно у правовому полі і виконуємо свої обов’язки як громадяни.

У першу чергу дбаємо про збереження культурної спадщини вулиці Костьольної. Адже у різні часи тут проживали люди різних національностей та віросповідань. Тому ми ще 1 грудня 2005 року згідно зі ст.12 Статуту територіальної громади міста Києва зібрали 1811 підписів під проектом рішення "Про відновлення порушеної історичної справедливості на вулиці Костьольній" та відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" подали проект на розгляд Київради", — пояснила Тетяна Шевчук.

Як розповіли "proUA" члени ініціативної групи, листи-звернення за відновлення порушених конституційних прав та законних інтересів киян та римо-католиків в різні роки були надіслані і мерам Києва, і Президенту України, профільним міністерствам та відомствам і навіть передавалися особисто Президенту Республіки Польща.

Дивно, що КМДА, яка і обіцяла, і пропонувала, і мала встановлювати пам’ятник Словацькому не врахувала цих звернень мешканців Костьольної. Та й не тільки їх.

"Будинки вулиці Костьольної розташовані на крутому косогорі обриву плато "Стародавнього міста", яке має складний рельєф з перепадом рівнів висот і знаходиться в зсувонебезпечній ділянці центральної частини Історичного міста Києва в місцях проходження давньоруських кріпосних валів. Вулиця Костьольна знаходиться в архітектурній охоронній зоні "Город Ярослава", археологічній охоронній зоні "Культурний шар міста Ярослава", охоронній зоні ансамблю Софійського собору, який є під егідою ЮНЕСКО. Пам’ятки вулиці Костьольної охороняються Законами України та ратифіковані міжнародними угодами стосовно збереження Світової культурної спадщини", — розповіла Тетяна Шевчук.

Ініціативна група запевнила "proUA", що вони в жодному випадку не проти Польщі чи тим більше поета Словацького і тим паче не дозволять використати їхній протест у передвиборчих іграх жодній партії та спровокувати міжнародний конфлікт.

"Кожен будинок, вулиця, квартал міста Києва – це маленька модель нашої Незалежної Держави, де мають бути відновлені порушені права громадян", — вважають члени ініціативної групи.

"Коли у 2008 році міська влада вирішила поставити у цьому сквері пам’ятник Данте Аліг’єрі на замовлення Італійського посольства – ми протестували з тієї ж причини", — розповідає член ініціцативної групи професор Тетяна Палладіна, автор книги "Римо-католицька церква у Києві".

"Результатом спільних дій територіальної громади м. Києва, багатонаціональної римо-католицької парафії костьолу св.Олександра, Головного управління охорони культурної спадщини КМДА та Міністерства культури та туризму України було внесення до Державного Реєстру нерухомих пам’яток України Комплексу "Вулиця Костьольна" як пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення у відповідності до Наказу Міністерства культури від 07.11.2008 року № 1285/0/16-08", — розповіла проф.Палладіна.

"Як тільки ми дізнались про плани на встановлення пам’ятника Словацькому, ми написали звернення на ім’я посла Польщі Ключковського, яким поінформували польську сторону про місцеві права та ініціативи, серед яких встановлення двох невеликих паркових скульптур: Шевченка, який малює ансамбль костьолу та Шамо – композитора, який проживав в будинку №8 на вул.Костьольній та є автором музики пісні "Києве мій"…а на площі біля костьолу — пам’ятного знаку на честь перебування у Києві Папи Іоанна Павла ІІ",- розповіла Тетяна Шевчук.

Сто тисяч

"proUA" спробував з’ясувати в Шевченківській РДА чому вони не погодили проект встановлення пам’ятника із мешканцями. В РДА відповіли, що цією справою займається Головне управління культури і Головне управління архітектури КМДА.

Ми вирішили обійти ці дві ланки, тому зателефонували відразу до заступника мера Сергія Рудика, який неформально взяв на себе в КМДА обов’язки відповідальної особи за цю справу.

- Чому не встановили пам’ятник Словацькому на Костьольній?

- Місцеві мешканці були проти. Погодити з ними мала Шевченківська РДА.

- Коли і де все-таки буде стояти пам’ятник?

- Я запропонував Міністерству культури і МЗС встановити його у Поліцейському сквері між вул. Антоновича і Великою Васильківською. Там місцевих мешканців немає. Зараз чекаємо на згоду польської сторони. До кінця року пам’ятник встановимо.

- За які кошти?

- Справа в тому, що коштів на це рік не передбачено. Про це інформувало Управління капітального будівництва і просило перенести термін встановлення на наступний рік. Тоді ці кошти ми б заклали у програму соціально-економічного розвитку міста.

- Тоді за які кошти він мав бути встановлений 1 вересня?

- Ну, ми б щось придумали…

- А про яку суму йдеться?

- Десь про 100 тисяч гривень плюс-мінус.

Як розповів "proUA" директор КП "Дирекція відновлювально-реставраційних робіт" Геннадій Гера, кошти мали виділити із Фонду мера.

Польська сторона ще не погодила нового місця.

Проте "proUA" стало відомо, що у Поліцейському сквері може виникнути проблема вже не з місцевими мешканцями, а з деревами. Щоб встановити 4-метровий пам’ятник доведеться зрубати великий каштан. Так що наступного разу оборону скверу триматимуть "зелені".

За інформацією "Київзеленбуду" вартість робіт із знищення каштану може становити 4-5 тис грн, і ще додатково має бути сплачено за відновлення зелених насаджень.

Так що шлях польського пророка української державності до Києва може затягнутись на роки.

Скільки коштує "взаємність"

Інцидент із пам’ятником Словацькому мав би насторожити всі посольства іноземних держав в Україні, оскільки "принцип зваємності" найширше діє у дипломатії.

За останні 10 років пам’ятники Шевченку були встановлено у Празі, Пекіні, Баку, Буенос-Айресі, Будапешті, Мінську, Тбілісі – і це ще не повний перелік. Їх відкриттям опікується не лише президент Ющенко, але й віднедавна мер Києва – Черновецький.

Саме він запропонував послу Німеччини відкрити пам’ятник Шевченкові в Берліні, а послу Південно-Африканської республіки – у Преторії.

Так що можна лише уявити, які проблеми будуть із встановлення пам’ятника Нельсону Манделі у Києві.