Чим Табачник відрізняється від вінницького даїшника?

Кілька днів тому у Вінницькій області мобільний телефон зламав життя місцевому даїшнику. Один із захмелілих від демократії водіїв зняв процес спілкування зі стражем порядку на фотоапарат, а коли батарея розрядилась –на телефон. У результаті відео вийшло настільки "кумедним", що міліціонера зняли з посади.

Якби на трасі стояв міністр освіти Дмитро Табачник, він ніколи би не вскочив у таку халепу. Бо знає головне життєве правило державного утриманця: не світитись. В ідеалі для цього треба розбити телефон. Можна, звичайно, й поусміхатись в камеру, але краще все-таки розбити.

Варто зауважити, що "мобілка для міністра" виглядає дещо інакше, ніж для даїшника. Камери спостереження за чиновниками порозставляли в Україні за сприяння клятого Заходу: реєстри судових рішень, портал держзакупівель, стенограми-законопроекти Верховної Ради, база ДЦКБФР і т.д.

Для Міносвіти західні падлюки, які не розуміють тонкощів української душі, придумали інтернет-систему Вступ.інфо. "Проамериканський помаранчевий" попередній міністр змусив Міносвіти проект підтримати. У результаті минулого року виникла серія скандалів стосовно псевдоолімпіадників, псевдопільговиків etc. Бо кожен, хто вміє зіставляти цифри, міг це зробити самостійно. З розповсюдженням думок проблем теж не виникало... Хоча те, що Інтернет – зло — і так зрозуміло.

Ясна річ, Міносвіти вирішило, що так далі жити не можна. І як тільки всілякі грантожери почали зіставляти дані, роблячи антидержавні висновки, їм радісно повідомили: цього року система видає помилки. Та й завжди вона була якась така.... недосконала. Коротше говорячи, віднині – це не офіційні дані. Як любить писати один журналіст-друг Табачника: "Ги-ги".

У серйозну ж форму це "ги-ги" оповив директор Київського інституту журналістики КНУ Володимир Різун. Красиво сказав:

"Абітурієнт став жертвою гласності й прозорості: ви тільки вдумайтеся, відвідування сайту vstup.info сягає майже 2 мільйони. І щосекунди ці мільйони підсідають на неправдиву, спотворену інформацію. І робиться це все під дахом Міністерства освіти. Звичайно, люди вірять міністерству!

А хто ж винен? Насамперед попередній склад МОН, який "запустив" цю систему без належної підготовки і втягнув у непідготовлений процес себе, громадські організації, вищі навчальні заклади й суспільство в цілому".

Отака штука, малята. Минулого року системи вистачало аж настільки, що Міносвіти погодилось зі всією критикою і врешті змінила систему прийому. А тепер – "усьо пропало". Винен, як завжди – сисадмін. Про те, що теперішній МОН перестав вузи змушувати давати інформацію на сайт не говориться. Як і про те, що сотні тисяч людей ганяли по приймальних комісіях, як в старі добрі часи. Бо "хто винен"? Мобілка.

Дещо непокоїть те, що логіку Міносвіти можуть перейняти й інші відомства. Скажімо "proUA" часто з задоволенням читає тендерний сайт і з не меншим задоволенням про це пише. У результаті раз в кілька днів до нас звертаються люди. Або з проханням зняти інформацію, або з наїздами на кшталт "чого ви втручаєтесь у фінансово-господарську діяльність підприємств". До суду поки ніхто не подав. А скаже десь в інтерв’ю Цушко: "Та знаєте, той наш сайт якийсь такий.. недосконалий". І – все. Тюрьма.

Як буде виглядати українська журналістика після того, як держава візьме на озброєння правило шевальєТабачника?

Скажімо, сьогодні один із журналістів "proUA" одухотворився інформацією, що “Ровенькиантрацит" домовилось з "Ощадбанком" про 100-мільйонний кредит. Сталось це одразу після того, як структури Рената Ахметова злились в "державно-приватному" єднанні з цією шахтою, пообіцявши 600 млн. інвестицій. Журналіст вирішив дізнатись у міністерстві, чи можна отримати інвестиційний договір держави з ДТЕК. "Перші цифри в телефоні міністерства набирай — 03. Такі документи може хотіти тільки хворий ",- порадив йому колега.

Чи може журналіст отримати списки черговиків на безкоштовне житло, а ще краще порівняння з тими, хто це житло отримав? Чи може, отримати через сайт реальні витрати держорганів, як це є в іншому світі? Ухвали міських сесій, витяги з державного кадастру, усі ( а не тільки мінюстівські) аукціони з конфіскату, і таке подібне...

Так от, відтепер він буде знати ще менше. Не тільки тому, що хтось може викопати виступ Табачника-2003 з трибуни ВР: "Верховна Рада аргументовано сформулює і поставить перед Організацією Об’єднаних Націй проблему визнання голодомору в Україні актом геноциду".

Більш загрозливим для влади є те, що коли людина через Інтернет дізнається, що безкоштовну хату йому не дали, а дитину до вузу на бюджет не взяли, то не дай Бог візьметься за вила. Без усіляких там тегів.