Політолог: Влада перехоплює ініціативу в опозиції

Про те, як звільнення всіх арештованих учасників протестів змінило політичне тло країни, розповідає політолог Володимир Цибулько

У п’ятницю усі затримані учасники акцій протестів були звільнені з-під варти. За даними Генпрокуратури, правоохоронці відпустили 234 особи. За підрахунками опозиції, звільнених — 2,5 тисячі людей, які проходять по тих чи інших справах. "Вони звільнені чи перебувають під домашнім арештом, або на поруках у депутатів. Слід визнати факт, что всі вони не перебувають у місцях позбавлення волі", — сказав нардеп від "Батьківщини" Сергій Соболєв.

Опозиціонери відповіли, що готові у відповідь розблокувати вулицю Грушевського та звільнити будівлю Київради. Нагадаємо, вони контролюють також весь Майдан Незалежності, проїжджу частину вулиці Хрещатик, Будинок профспілок, Жовтневий палац та Український дім.

Кроки назустріч один одному відкривають дорогу до діалогу та реформ у країні, вважає політолог Володимир Цибулько.

Від початку влада погоджувалася звільнити затриманих тільки після звільнення протестувальниками адмінбудівель. Чому влада зробила крок назустріч?

— Влада відчула свою силу. Це відчуття їй дає кілька факторів. По-перше, нарешті в країні почали викристалізовуватися певні настрої. Суть їх у тому, що Майдан справді став здобутком частини суспільства. Але, зрозуміло, що цей вир може втягнути до себе нових прихильників, у тому числі екстремістськи налаштованих. Влада усвідомила, що треба йти на сильні зустрічні кроки, щоби перехопити ініціативу.

По-друге, влада відчула свій організаційний потенціал через контроль стійкої більшості в парламенті. Владні депутати до кінця вагалися, але голосування на позачерговій сесії засвідчило, що більшість пережила цей політичний землетрус. Вона майже не втратила депутатських багнетів. Це був переломний момент, який додав владі впевненості.

Також прохолодно-стримана реакція міжнародної спільноти підштовхнула до компромісу швидше владу, ніж опозицію.

Звільнення заручників — це наслідок тиску Заходу?

— Справа в тому, що будь-яке протистояння в країні тягне за собою збитки — через недоплачені податки, фінансові втрати різних бізнес-груп. Думаю, у цьому треба шукати причини.

Якою може бути відповідь опозиції — її парламентської частини, радикальних "майданівців", народного Віча?

— Що може сказати парламентська меншість? На початках вона була ледь не генератором Майдану. Потім нелогічність її поведінки перетворила Майдан у саморегульований автономний політичний організм. На поле парламентської опозиції заходять нові утворення — Рада Майдану, Правий сектор, Автомайдан, Самооборона. Якщо вони не підуть на діалог, то ризикують взагалі втратити ініціативу, підтримку людей. Політична боротьба — це справа винахідливих людей. Якщо одна форма боротьби не приносить результату, треба змінювати форми, бути креативним.

Які кроки дозволили б опозиції не втратити ініціативу?

— Зараз почнеться жорстка дискусія про зміну Конституції. Опозиції можна, наприклад, потіснити комуністів у їхніх відносинах із Партією регіонів. "Батьківщина" вже мала такий досвід стосунків із "регіоналами" (2009 року велися перемовини про створення широкої коаліції, — "Коментарі"). Треба розуміти, що змінити Конституцію не вдасться без найбільшої парламентської фракції Партії регіонів. Тож доведеться домовлятися. Боротися на "відкритому конкурсі" за союзництво.

Зміна Конституції — хороша технологія для будь-якої партії. Українці люблять політичні компроміси, коли політики примудряються домовлятися. Тож запуск конституційного процесу з формування пулу в 300 голосів відкриває нові можливості й для Віталія Кличка та його фракції.

Юлія Тимошенко заявила, що єдиною темою для переговорів із владою можуть бути умови звільнення з посади Віктора Януковича. Звільнення заручників і можливий компроміс — що він означатиме для Тимошенко?

— Це досить несподіваний сигнал для неї. Тимошенко здалося, що влада настільки слабка, що можна не тільки дати їй свободу, але й блискуче повернутися в політику. Юлія Володимирівна нагнітала ситуацію. Але після суттєвого компромісу влада знижує температуру внутрішньоукраїнської боротьби.

Важко уявити, що люди два з половиною місяці стояли на холоді заради змін у країні і зараз їх вдасться підкупити кількома реверансами.

— Компроміс можливий. Наприклад, мова може не йти про повне зняття Майдану, а — про звільнення вулиць для руху транспорту. Це був би хороший подарунок киянам, які підтримували Майдан, терпіли незручності. Сам табір Майдану може лишитися як український феномен.

Які кроки опозиції були б схвалені Заходом?

— Політична практика Заходу передбачає компромісність — торги, домовленості.

Яка ймовірність силового розгону Майдану?

— Звільнення затриманих — це демонстрація відмови від силових сценаріїв. Влада продемонструвала, що є відповідальним перемовником. Дотримання обіцянки — хороша новація в українському політичному житті.

Які наступні кроки можуть бути з боку влади?

— Підписання парламентського універсалу між партіями, окремими мажоритарниками про роботу над змінами до Конституції. Прийняття пакету законів до Конституції 2004 року потребує формування коаліції, ухвалення складу Уряду. Гуманітарний блок Кабміну можна віддати представникам опозиції. Також посади голів обласних та районних державних адміністрацій в регіонах, де опозиція має найбільшу підтримку. Щоб опозиція мала на місцях не тільки повноту влади, а й відповідальності.

На ближчий час можна говорити про закриття всіх кримінальних справ проти опозиціонерів. Це було б хорошим стимулом для внутрішньонаціонального діалогу про початок реальних реформ.